Ухвала суду № 37968511, 27.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2014 року м. Київ К/800/60970/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013

у справі № 804/5546/13-а

за позовом Дочірнього підприємства «Асканія Дістріб'юшн Дніпро»

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними дії та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Асканія Дістріб'юшн Дніпро» (далі по тексту - позивач, ДП «Асканія Дістріб'юшн Дніпро») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) про визнання протиправними дії та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку ДП «Асканія Дістріб'юшн Дніпро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.07.2011 по 30.09. 2012, за результатами якої складено акт від 27.12.2012 №2438/22-217/33323690.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656, 901, 902, 903 Цивільного кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 811483,00 грн.; п. 176.2 ст. 176, пп. пп. 168.1.1 - 168.1.4 п. 168.1 ст. 168, ст. 18, п. 167.1 ст. 167, пп. 163.1.1, пп. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, пп. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 1950,00 грн.; пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму всього 915304,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що під час проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення податкового законодавства, яке вчинено позивачем у перевіряємий період, сутність якого полягає у формуванні податкового кредиту від підприємств - ТОВ «Дельтасервіс», ПП «Конкорд».

При цьому, податковим органом із посиланням на норми Цивільного кодексу україни було зроблено висновок про нікчемність укладених правочинів із вказаними суб'єктами господарювання.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 30.01.2013: №0000032300 про нарахування податку на прибуток у сумі 915304,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 85734,75 грн.; №0000032300 про нарахування податку на додану вартість в сумі 811483,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 202870,75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом перевіряємого періоду дійсно мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Делтасервіс», ПП «Конкорд» на підставі відповідних договорів щодо придбання товарів (робіт, послуг), ці контрагенти позивача під час укладення договорів з позивачем та під час виконання сторонами своїх зобов'язань за цими договорами протягом перевіряємого періоду були у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстровані у якості юридичних осіб та зареєстровані як платники ПДВ, при цьому позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу усі первинні документи за цими правочинами, які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Щодо визнання податковим органом правочинів позивача з ТОВ «Делтасервіс», ПП «Конкорд» фіктивними та нікчемними, то судами зазначено наступне.

Аналіз положень ч. 1 ст. 204 ЦК України дає можливість визначити, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, яка встановлена законом, і правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судами вірно зазначено, що жодною нормою чинного законодавства не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, які вказані платником податків в податкових деклараціях.

Згідно висновків акту перевірки відповідач кваліфікує правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Делтасервіс», ПП «Конкорд», як такі що не направлені на настання реальних правових наслідків, а отже визнає їх нікчемність. Проте, відповідачем не було надано суду будь-яких належних письмових доказів - судових рішень щодо визнання недійсними угод, які протягом перевіряємого періоду були укладені між позивачем та його контрагентом, як і не було надано суду доказів стосовно того, що ці угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Також судами вірно зазначено, що жодним нормативно-правових актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов'язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов'язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару (послуги) покупець зобов'язаний сплатити вартість товару (послуги) продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару (послуги) цього обов'язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару (послуги), який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) у даному випадку, це свідчить про те, що несплата продавцем товару (послуги) податку на додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару (послуги).

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що висновки відповідача про нікчемність договорів, укладених між позивачем та контрагентами, є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірної угоди інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Щодо висновків податкового органу про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ протягом перевіряємого періоду витрат на рекламу, маркетингове дослідження ринку та передпродажну підготовку товарів, яке було здійснено контрагентами позивача на підставі відповідних договорів, оскільки на думку податкового органу ці витрати не пов'язані з господарською діяльністю позивача, то судами зазначено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 01.07.2011 по 30.09.2012 позивачем було укладено низку договорів з ТОВ «Авеню Маркет», ПП «Агентство маркетингових досліджень», ТОВ «Адвентіс», ТОВ «Алкен Маркет», ТОВ «АТБ-Маркет», ТОВ «Край-2», ТОВ компанія «Євротек», ТОВ «Вега-Прим», ТОВ «Віват», ПП «Наш Келих», ТОВ «Омега», ТОВ «Спар-центр», ТОВ «РББ Груп», ТОВ «Торгівельний союз «РТЦ», ТОВ «Стиль-Д», ПП «Сфера», ПрАТ «Фуршет» (ДП «Гарантія-Маркет», ДП «Фуршет Регіон», ДП «Фуршет Центр»), ТОВ «Ювітрейд», предметом яких є виконання послуг з передпродажної підготовки товару, надання рекламних послуг, послуг з дослідження ринку, маркетингових послуг. Ппозивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу усі первинні документи за цими правочинами, які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за договорами.

Судами встановлено, що всі первинні документи, які підтверджують факт виконання вищезазначених договорів про надання послуг з передпродажної підготовки товару, надання рекламних послуг, надання послуг з дослідження ринку, надання маркетингових послуг у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» є належними первинними документами, оскільки містять усі визначені законом необхідні реквізити, а тому є підставою для відображення цих господарських операцій у фінансовому обліку підприємства у певні періоди та належною підставою для віднесення сум вартості відображених ними послуг до складу валових витрат підприємства у відповідних звітних періодах, оскільки аналіз положень пп. 14.1.108, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 154, ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України дає можливість зробити висновок про те, що норми чинного податкового законодавства не містять будь-яких застережень (обмежень) щодо включення до складу валових витрат понесених підприємством витрат на послуги з передпродажної підготовки товару, рекламні послуги та послуги з дослідження ринку, маркетингові послуги, з огляду на те, що ці види витрат враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування у відповідному звітному періоді.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що позивач мав усі визначені чинним законодавством підстави для формування податкового кредиту з ПДВ у перевіряємий період з урахуванням сум податку на додану вартість, який ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманих від його контрагентів товарів та послуг, та віднесення витрат по цим господарським операціям до складу валових витрат підприємства у податковій звітності з податку на прибуток підприємства за період з 01.07.2011 по 30.09.2012, оскільки у позивача були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров