Ухвала суду № 37968507, 27.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2014 року м. Київ К/9991/27854/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.02.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011

у справі № 2а-1870/77/11

за позовом Статутного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця» в особі вокзал станції Суми Південної залізниці

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Статутне територіально-галузеве об'єднання «Південна залізниця» в особі вокзал станції Суми Південної залізниці (далі по тексту - позивач, вокзал станції Суми Південної залізниці) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Суми) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.02.2011, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку вокзалу станції Суми Південної залізниці з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт перевірки №10283/2301/24017643/90/к від 13.12.2010.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 24.12.2010 №0000242301/0/98412 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 163960,00 грн., з яких: 114317,00 грн. - за основним платежем, 49643,00 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами встановлено, що позивач не підпадає під ознаки підприємства залізничного транспорту в розумінні пп. 2.2.2 п. 2.2 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - під ознаки структурного підрозділу підприємства залізничного транспорту та є відокремленим підрозділом без права юридичної особи управління залізниці.

Оскільки в пп. 2.2.2 п. 2.2 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» йдеться про підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, а не про підрозділи управління залізниці, тому застосування вказаних норм до вокзалу станції Суми Південної залізниці є неправомірним.

Зазначений підрозділ не зобов'язаний подавати декларації по податку на прибуток та сплачувати його, оскільки на час перевірки він не був платником такого податку, який фактично сплачується до бюджету в централізованому порядку через СТГО «Південна залізниця».

Судами зазначено, що вокзал станції Суми Південної залізниці не відповідає ознакам встановленим законодавством для підприємства, оскільки не являється юридичною особою та діє на підставі Положення, а не Статуту.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів, що вокзал станції Суми Південної залізниці не підпадає під ознаки підприємства залізничного транспорту в розумінні пп. 2.2.2 п. 2.2 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - під ознаки структурного підрозділу підприємства залізничного транспорту та є відокремленим підрозділом без права юридичної особи управління залізниці.

Крім цього, судами зазначено, що при перевірці позивача відповідачем було встановлено заниження об'єкта оподаткування за рахунок витрат на оплату додаткової відпустки працівникам вокзалу на суму 5332,25 грн.

Надання працівникам додаткової оплачуваної відпустки за стаж роботи на залізничному транспорті передбачено Галузевою угодою (розділ 3.2 «Оплата, нормування праці та матеріальне стимулювання» та розділ 3.6 «Пільги та соціальні гарантії») і колективним договором вокзалу.

Відповідно до п. 3.19 Колективного договору вокзалу станції Суми Південної залізниці на 2007-2010 роки передбачено, що працівникам надаються додаткові щорічні оплачувані відпустки при безперервному стажі роботи понад три роки - по одному дню за кожний наступний рік, але не більше 3-х календарних днів.

За змістом пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін.

Отже, додаткова відпустка, яка передбачена Галузевою угодою Укрзалізниці та колективним договором вокзалу, що надається працівнику, є цілком законною, та відноситься до складу валових витрат.

Відповідно до ПСБО 16 «Витрати» у бухгалтерському обліку витрати, пов'язані з оплатою відпусток, включаються до складу елемента «Витрати на оплату праці» з відображенням у складі витрат операційної діяльності в залежності від фонду оплати праці якої групи працівників нараховуються, а саме до витрат з капітальних інвестицій, витрат на виробництво, загально виробничих витрат, адміністративних витрат, витрат на збут, до інших операційних витрат підприємства (15, 23, 91, 92, 93, 94 балансові рахунки), про що було роз'яснено листом Міністерства фінансів від 24.05.2007 №31-34000-10-10/10654.

Згідно до п. 2.2.12 ст. 2 Інструкції із статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5, зареєстрованої Міністерством юстиції України 27.01.2004 №114/8713, визначено, що оплата за невідпрацьований час, в тому числі оплата додаткових відпусток (понад тривалість, передбаченою законодавством) наданих у відповідності з колективним договором відноситься до фонду додаткової заробітної плати.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податкове повідомлення-рішення від 24.12.2010 №0000242301/0/98412 винесено відповідачем неправомірно та необґрунтовано, тому позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров