Ухвала суду № 37968466, 19.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/22768/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суд від 16 листопада 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2011 року

у справі № 2-а-8892/10/1570

за позовом Закритого акціонерного товариства «Будівельно-виробничий і комерційний центр «Одісей»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Закрите акціонерне товариство «Будівельно-виробничий і комерційний центр «Одісей» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 02 березня 2010 року № 0000193500/0 та № 00001535000/0 (в редакції уточнення до адміністративного позову від 13 жовтня 2010 року).

Постановою Одеського окружного адміністративного суд від 16 листопада 2010 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 02 березня 2010 року № 0000193500/0 та № 00001535000/0 про нарахування ЗАТ Будівельно-виробничий і комерційний центр «Одісей» податкових зобов'язань за основним платежем та за штрафними санкціями.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2011 року постанову Одеського окружного адміністративного суд від 16 листопада 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суд від 16 листопада 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Приморському районі міста Одеси провела документальну невиїзну перевірку ЗАТ «Будівельно-виробничий і комерційний центр «Одісей» з питань правових відносин з ТОВ «Саббуд-НК» та ТОВ «Континент - АВС» за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої був складений акт № 69/35-0112/01271847 від 18 лютого 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за період, який перевірявся, на загальну суму 84536,00 грн., у тому числі: за 2 квартал 2008 року в сумі 18112,00 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 39374,00 грн., за 4 квартал 2008 року сумі 20904,00 грн. та за 1 квартал 2009 року в сумі 6146,00 грн.; підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 66898,00,00 грн., у тому числі: за травень 2008 року на суму 4050,00 грн., за липень 2008 року на суму 31001,00 грн., за серпень 2008 року на суму 10207,00 грн., за жовтень 2008 року на суму 5510,00 грн., за листопад 2008 року на суму 5123,00 грн., за грудень 2008 року на суму 6090,00 грн., за січень 2009 року на суму 4917,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що ЗАТ «Будівельно-виробничий і комерційний центр «Одісей» неправомірно включило до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість придбаних у ТОВ «Саббуд-НК» та ТОВ «Континент-АВС» товарно-матеріальних цінностей (пінобетону, дверей броньованих), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки: згідно протоколів допитів фізичних осіб, які значаться директорами вказаних товариств, вони здійснили реєстрації таких товариств за винагороду, без наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність. Вказані обставини слугували підставою для висновку органу державної податкової служби про те, що укладені між позивачем та ТОВ «Саббуд-НК» і ТОВ «Континент-АВС» усні правочини суперечить інтересам держави і суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а виписані зазначеними контрагентами, первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

02 березня 2010 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000193500/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ЗАТ «Будівельно-виробничий і комерційний центр «Одісей» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 126804,00 грн., у тому числі: 84536,00 грн. - за основним платежем, 42268,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

02 березня 2010 року ДПІ у Приморському районі міста Одеси на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000153500/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ЗАТ «Будівельно-виробничий і комерційний центр «Одісей» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 100347,00 грн., у тому числі: 66898,00 грн. - за основним платежем, 33449,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість придбаних у ТОВ «Саббуд-НК» та ТОВ «Континент-АВС» товарно-матеріальних цінностей, а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості - до податкового кредиту відповідного податкового періоду, на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, виданих належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що реальність господарських операцій податковим органолм у акті перевірик не спростовувалась, а також зважаючи на те, що товарно-матеріальні цінності придбавались позивачем у вказаних товариств з метою використання у власній господарській діяльності, з урахуванням того, що основним видом діяльності, який здійснює позивач, є будівництво будівель (45.21.1), на виконання якого ЗАТ «Будівельно-виробничий і комерційний центр «Одісей» має відповідну ліцензію.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)та Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, з травня 2008 року по січень 2009 року включно позивач на підставі усних домовленостей придбавав у ТОВ «Саббуд-НК» і у ТОВ «Континент - АВС» будівельні матеріали у межах господарської діяльності, витрати на оплату вартості яких (у тому числі податку на додану вартість) позивачем було віднесено до складу валових витрат, а податок на додану вартість - до податкового кредиту, що підтверджено належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема, податковими та видатковими накладними, перелік та реквізити яких вказано на 4-5 аркушах акту перевірки, та копії яких знаходяться в матеріалах справи (т.1 арк. справи 70-96). Обставини щодо оплати позивачем вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей (у тому числі податку на додану вартість) податковим органом не заперечувались та знайшли своє відображення на 7-8 аркушах акту перевірки.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що на момент виконання господарських операцій ТОВ «Саббуд-НК» та ТОВ «Континент - АВС» були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, копії первинних документів, наявні в матеріалах справи, складені від імені контрагента позивача - ТОВ «Саббуд-НК» та ТОВ «Континент - АВС», не містять дефектів форми або змісту, які відповідно до норм чинного законодавства, спричинили б втрату юридичного статусу первинних документів.

При цьому, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що вироків судів, постановлених у кримінальних справах, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо позивачем або ж ТОВ «Саббуд-НК» та ТОВ «Континент - АВС» матеріали справи не містять, тоді як при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Приморському районі м. Одеси залишенню без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суд від 16 листопада 2010 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суд від 16 листопада 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Н.Г. Пилипчук