Ухвала суду № 37968437, 18.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2014 р. м. Київ К/800/55126/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді Загороднього А.Ф.,

суддів: Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області про скасування наказів та поновлення на роботі, -

встановила:

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області про скасування наказів від 07 березня 2013 року № 5-ос «Про застосування дисциплінарного стягнення до працівників Інспекції», від 25 березня 2013 року № 6-ос «Про застосування дисциплінарного стягнення до працівників Інспекції», від 16 квітня 2013 року № 9-ос «Про застосування дисциплінарного стягнення до працівників Інспекції», від 13 травня 2013 року № 10-ос «Про розірвання трудового договору». Поновлення на посаді завідувача сектором правового забезпечення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області та стягнення з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій із прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, не вбачає порушень судами норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, з наступних підстав.

Судами встановлено, що з 19 липня 2012 року ОСОБА_2 призначений начальником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області на посаду завідувача сектору правового забезпечення.

Наказом Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Чернівецькій області від 13 травня 2013 року №10-ос позивача звільнено з посади завідувача сектору правового забезпечення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області згідно пункту 3 статті 40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.

Підставою прийняття оскаржуваного наказу слугували наступні накази:

- 07 березня 2013 року наказом № 5- ос Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області застосовано дисциплінарне стягнення до позивача за неналежне виконання службових обов'язків.

- 25 березня 2013 року наказом №6-ос Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області застосовано до позивача дисциплінарний вплив за неналежне виконання службових обов'язків.

- 16 квітня 2013 року відповідно до наказу №9-ос Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області до позивача застосовано дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни, неналежне виконання без поважних причин доручень протоколу виробничої наради.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в діях ОСОБА_2, як керівника, мало місце систематичне невиконання без поважних причин його обов'язків та до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті по достатньо з'ясованим і перевіреним обставинам справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Частиною 3 статтею 149 Кодексу законів про працю України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Систематично порушуючими трудову дисципліну визнаються працівники, які мали дисциплінарне стягнення чи громадське стягнення за порушення трудової дисципліни і порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення.

Виходячи з цього, при звільненні працівника з підстав, передбачених даною нормою закону, організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

При оспоренні до суду наказу про звільнення за пунктом 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суд зобов'язаний перевірити всі накази про накладення дисциплінарного стягнення, які ввійшли в систему для звільнення, незалежно від того, чи оскаржувався кожен наказ окремо в установлений законом строк; у даному випадку головним є те, чи оспорюються ці накази позивачем при оспоренні самого звільнення.

Як вірно досліджено судами попередніх інстанцій, Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Чернівецькій області дотримано порядок застосування дисциплінарних стягнень, визначений статтею 149 КЗпП України, зокрема, до застосування дисциплінарного стягнення позивачу було запропоновано надати письмові пояснення по фактах порушень, та враховано ступінь тяжкості вчинених проступків і попередню роботу працівника.

Так, судами встановлено, що основними причинами та умовами, що сприяли вчиненню порушень є недостатнє вивчення і застосування чинного законодавства посадовими особами Інспекції, неналежне виконання своїх посадових обов'язків з боку позивача та недостатній контроль за діяльністю підлеглих працівників.

При цьому, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків посадові особи Інспекції порушували норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, статті 293, 295, під час складання протоколів про адміністративні правопорушення та притягнення осіб до адміністративної відповідальності.

Також, судами досліджено, що позивач неодноразово зривав строки подання звітів, передбачені пунктом 3.14 Положення про сектор правового забезпечення, що підтверджується листом з електронної пошти головного спеціаліста Державної архітектурно-будівельної інспекції України Гулавської І.В. від 22 квітня 2013 року та поясненнями позивача.

Наведене свідчить про порушення з боку ОСОБА_2 Правил внутрішнього трудового розпорядку, Положення про сектор правового забезпечення і Положення про організацію та ведення правової роботи в інспекціях.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо правомірності спірних наказів від 07 березня 2013 року № 5- ос, від 25 березня 2013 року №6-ос та від 16 квітня 2013 року №9-ос про застосування до позивача дисциплінарних стягнень, з огляду на неналежне виконання з боку позивача доручень Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Чернівецькій області та своїх посадових обов'язків.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що при звільненні ОСОБА_2, відповідачем не було допущено порушень вимог статей 40 та 149 Кодексу законів про працю України, і відповідно, спірний наказ Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Чернівецькій області від 13 травня 2013 року №10-ос прийнято в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а позовні вимоги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області про скасування наказів та поновлення на роботі - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

О.І. Гаманко