Ухвала суду № 37968432, 18.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2014 р. м. Київ К/800/35876/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Новгород-Сіверської районної державної адміністрації про визнання незаконним розпорядження, -

встановила:

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Новгород-Сіверської районної державної адміністрації про визнання незаконним розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

На зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування судових рішень та прийняття нового, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційних скарг та заперечень на них, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, не вбачає порушень судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень, і тому вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 проходила державну службу на посаді спеціаліста І категорії відділу освіти Новгород-Сіверської РДА Чернігівської області.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 606 від 18 квітня 2012 року «Про затвердження рекомендаційних переліків структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в м. м. Києві та Севастополі державних адміністрацій» голова Новгород-Сіверської РДА розпорядженням № 382 від 25 грудня 2012 року «Про структуру районної державної адміністрації та граничну чисельність її структурних підрозділів» затвердив структуру районної державної адміністрації, якою затверджена гранична чисельність відділу освіти - 3 одиниці (посади начальника відділу, двох провідних спеціалістів). Попередньою структурою відділу були передбачені посади спеціалістів І категорії.

25 лютого 2013 року розпорядженням голови Новгород-Сіверської РДА Чернігівської області № 9-ОС звільнено ОСОБА_2 з посади спеціаліста І категорії відділу освіти райдержадміністрації, у зв'язку із скороченням посади за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання.

Частинами 1, 2 статті 49-2 Кодексу законів про працю України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Відповідно до частини 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Згідно частини 2 статті 40 Кодексу звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що при звільненні працівника у зв'язку із реорганізацією підприємства і скороченням чисельності штату, власник або уповноважений ним органом одночасно з попередженням про звільнення пропонує працівнику іншу роботу в разі її наявності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання вимог частини 1 статті 49-2 Кодексу законів про працю України, 27 грудня 2012 року ОСОБА_2 була попереджена про наступне її звільнення, у зв'язку із скороченням її посади. Також, відповідачем подано до Новгород-Сіверського районного центру зайнятості Чернігівської області звіт про заплановане звільнення працівників, серед яких була й позивач.

При цьому, як вірно досліджено судами, на час попередження ОСОБА_2 про звільнення, в Новгород-Сіверській РДА Чернігівської області не було інших вакантних посад, а вакантна посада провідного спеціаліста відділу освіти була запропонована іншому більш кваліфікованому працівнику, тобто, було застосовано переважне право щодо залишення на роботі.

Крім того, у січні 2012 року за результатами повторної атестації атестаційною комісією було прийнято рішення про те, що ОСОБА_2 не відповідає займаній посаді.

Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що при звільненні ОСОБА_2, Новгород-Сіверською РДА Чернігівської області не було допущено порушень вимог частини 2 статті 40 та частини третьої статті 492 Кодексу законів про працю України, і відповідно, спірне розпорядження від 25 лютого 2013 року № 9-ОС прийняте в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Новгород-Сіверської районної державної адміністрації про визнання незаконним розпорядження - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

О.І. Гаманко