Ухвала суду № 37968415, 18.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2014 р. м. Київ К/800/27118/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

та секретаря Бруя О.Д.,

за участю: представника Державної митної служби України та Південної митниці Міндоходів - Лимар Л.Б.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Південної митниці Державної митної служби України, Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановила:

У липні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Південної митниці Державної митної служби України, Державної митної служби України про визнання незаконним та скасування наказу Державної митної служби України від 08 травня 2012 року № 959-к в частині припинення перебування позивача на державній службі в митних органах України, поновлення на посаді та стягнення з Львівської митниці на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій із прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вбачає порушення судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 03 жовтня 2007 року ОСОБА_3 прийнятий на службу в митні органи України, а з 13 лютого 2012 року переведений на посаду інспектора митного поста «Маяки» Південної митниці.

Наказом Державної митної служби України від 08 травня 2012 року № 959-к припинено перебування позивача на державній службі в митних органах України відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу», за порушення Присяги державного службовця.

Підставою для припинення перебування позивача на державній службі і звільнення із займаної посади слугувало подання Південної митниці Державної митної служби України про припинення перебування позивача на державній службі відповідно до статті 30 Закону України «Про державну службу», в якому зазначено, що 08 травня 2012 року постановою слідчого в особливо важливих справах відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь прокуратури Одеської області у відношенні ОСОБА_3 порушено кримінальну справу за фактом отримання хабара, поєднаного з вимаганням хабара по ознакам складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 368 Кримінального кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в діях ОСОБА_3, як досвідченого спеціаліста, дійсно мали місце порушення основних обов'язків державного службовця, визначених статтею 10 Закону України «Про державну службу» в частині додержання Конституції України та інших актів законодавства України, що в свою чергу є порушенням Присяги державного службовця.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті по недостатньо з'ясованим і перевіреним обставинам справи, що мають значення для її правильного вирішення, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу» крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Статтею 14 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з твердженнями судів першої та апеляційної інстанцій щодо повного та всебічного дослідження встановлених фактичних обставин справи, оскільки обґрунтовуючи свої висновки про законність наказу Державної митної служби України від 08 травня 2012 року № 959-к щодо припинення перебування на державній службі у митних органах ОСОБА_3, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на ту обставину, що відповідно до положень статті 31 Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України від 6 вересня 2005 року № 2805-IV, з метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування.

З наведеного вбачається, що проведення службового розслідування повинно передувати виданню наказу про притягнення працівника до відповідальності, а тому посилання на обставини, викладені у поданні, на обґрунтування законності підстав звільнення, не допускається.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень не було взято до уваги, що відповідно до положень статті 408 Митного кодексу України, чинного на час існування спірних правовідносин, правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу», тобто норми Закону України «Про державну службу» можуть застосовуватись щодо посадових осіб митної служби лише у тій частині, що не урегульована спеціальним митним законодавством, у тому числі, і нормами Дисциплінарного статуту митної служби України.

В преамбулі Дисциплінарного статуту митної служби України зазначено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про державну службу».

Тобто і в частині регулювання правового становища державних службовців при застосуванні положень Дисциплінарного статуту митної служби України вимоги Закону України «Про державну службу» враховуються, але здійснюється таке регулювання за нормами спеціальних законів, зокрема, Дисциплінарного статуту митної служби України.

Так, зазначені у наказі про звільнення позивача з посади та припинення перебування на державній службі порушення, які кваліфіковані у наказі та у судових рішеннях, як неналежне виконання ОСОБА_3 своїх посадових обов'язків, прямо підпадають під порушення службової дисципліни, визначені у пункті 1 статті 22 Дисциплінарного статуту митної служби України, за вчинення яких можуть бути застосовані види дисциплінарних стягнень, визначених статтею 23 цього Статуту, у тому числі і звільнення з митного органу.

Крім того, припинення державної служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» (порушення присяги) є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, а тому, якщо підставою для припинення державної служби є порушення посадовою особою митної служби службової дисципліни, неможливість застосування за таке порушення до посадової особи заходів дисциплінарного впливу аж до звільнення з митного органу, повинно бути мотивовано.

Обов'язковість такого мотивування обумовлена тим, що застосування заходів дисциплінарного впливу до посадових осіб митної служби України чітко урегульовано розділом 4 Дисциплінарного статуту митної служби України, який визначає види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, що має наслідком забезпечення належного захисту законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до положень статті 27 Статуту дисциплінарне стягнення має відповідати тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи. При визначенні виду стягнення керівник митного органу повинен враховувати характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередню поведінку посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах.

Застосувавши за вчинення дій, які кваліфіковані як неналежне виконання позивачем своїх посадових обов'язків, тобто є порушенням службової дисципліни відповідно до визначення статті 21 Дисциплінарного статуту митної служби України, положення пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» (порушення присяги), відповідач тим самим позбавив позивача права на належний захист своїх законних прав та інтересів відповідно до положень розділу 4 Дисциплінарного статуту митної служби України.

Отже, приймаючи рішення у даній справі, суди першої та апеляційної інстанцій не в повній мірі встановили обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також не дали оцінку всім доказам, з яких суди першої та апеляційної інстанцій виходили при прийняті рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вказані порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року скасувати, а справу за позовом ОСОБА_3 до Південної митниці Державної митної служби України, Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

О.І. Гаманко