Ухвала суду № 37968348, 25.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" березня 2014 р. м. Київ К/800/4399/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: Крицький Р.Г.

відповідача: Сидорович Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.08.2013 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року

у справі № 819/1499/13-а (876/11188/13)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кагро»

до Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кагро» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Кагро») звернулось з позовом до Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.08.2013 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Кагро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 06.02.2013 року № 2/19-08-22/34653674.

В акті перевірки зокрема зазначено, що позивачем порушено п. 85.2 ст. 85, п. 103.1, п 103.2, п. 103.4, п. 103.5, п. 103.9, п. 103.10 ст. 103, п. 160.1 ст. 160, п. 187.1 ст. 187, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.03.2013 року № 0000102200, яким ТОВ «Кагро» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5000000,00 грн., № 0000132200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 767215,93 грн., та № 0000142200, яким до ТОВ «Кагро» застосований адміністративний штраф у розмірі 510,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 04.03.2013 року № 0000102200 став висновок ОДПІ про порушення позивачем п. 187.1 ст. 187, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, а саме - включення до скорченої податкової декларації з податку на додану вартість попередньої оплати, отриманої за товар (пшеницю), в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2012 року на 4000000,00 грн. по загальній податковій декларації.

Відповідно до вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України (далі - ПК України) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 209.2 ст. 209 ПК України сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що 14.05.2012 року ТОВ «Кагро» отримало попередню оплату від ТОВ «ТД «Агрі-Трейд» за пшеницю в сумі 16000000,00 грн., позивач виписав на авансовий платіж податкову накладну № 1/2 на 10000 т пшениці на суму 16000000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 2666666,67 грн.

30.05.2012 року ТОВ «Кагро» отримало попередню оплату від ТОВ «Укрхорс» за пшеницю в сумі 8000000,00 грн. та виписало на авансовий платіж податкову накладну № 6/2 на 5000 т пшениці на суму 8000000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 1333333,33 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий облік ТОВ «Кагро» відповідає вимогам Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, які регулюють питання податкового та бухгалтерського обліку.

В свою чергу, щодо податкового повідомлення-рішення від 04.03.2013 року № 0000132200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 767215,93 грн., (694392,93 грн. - основний платіж та 72823,93 грн. - штрафні (фінансові) санкції, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття вищевказаного податкового повідомлення-рішення, став висновок ДПІ про порушення ТОВ «Кагро» п. 103.1, п 103.2, п. 103.4, п. 103.5, п. 103.9, п. 103.10 ст. 103, п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України внаслідок не утримання та не сплати податку на доходи нерезидентів за ставкою 15%, а саме: позивачем занижено утримання податку з доходу нерезидента джерелом походження з України всього в сумі 694392,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2011 року на 411260,28 грн. та за ІІ квартал 2012 року на 283131,72 грн., у зв'язку з ненаданням, до закінчення перевірки, належним чином легалізованої та перекладеної відповідно до законодавства України довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Відповідно до вимог п. 103.1, ст. 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Пунктом 103.2 ст. 103 ПК України передбачено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України.

Згідно п. 103.4. ст. 103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до вимог п. 103.5. ст. 103 ПК України довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Згідно п. 103.9, п. 103.10 ст. 103 ПК України особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. А у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Пунктом 160.1 ст. 160 ПК України передбачено, що будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Кагро» за договором позики від 15.08.2008 року № 7, укладеним з Мrіа Аgго Ноlding Рublіс Lіmіtеd (Республіка Кіпр) 08.06.2011 року виплатило зазначеному нерезиденту відсотки в сумі 343855,92 доларів США (2741735,18 грн. за курсом Національного банку України), а за укладеним між ними договором позики від 02.09.2010 року № 41 15.06.2012 року виплатило відсотки в сумі 236164,50 доларів США (1887544,77 грн.).

На час виплати позивачем нерезиденту Мrіа Аgго Ноlding Рublіс Lіmіtеd зазначених вище відсотків було чинним Соглашение между Правительством Союза Советских Социалистических Республик и Правительством Республики Кипр об избежании двойного налогообложения доходов и имущества (текст мовою оригіналу), підписаного 29.10.1982 року, ратифіковане 04.07.1983 року, яке набрало чинності з 26.08.1983 року.

Відповідно до положень даної Угоди до виплачених процентів за позиками застосовується ставка оподаткування 0%.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва, виданого Відділом прибуткового податку м. Нокосія Департаменту державних зборів Міністерства Фінансів Республіки Кіпр, компанія Мrіа Аgго Ноlding Рublіс Lіmіtеd є резидентом Кіпру відповідно до Конвенції між Урядом Республіки Кіпр та Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік з уникнення подвійного оподаткування доходів та майна. Вказаний резидент підлягає оподаткуванню на Кіпрі щодо прибутку за 2011 та 2012 роки, зі всіх джерел оподаткування починаючи з 08.11.2007 року - дати реєстрації компанії реєстратором Компанії та державним ліквідатором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вищевказане свідоцтво є апостильованим 11.06.2012 року, переклад тексту з англійської мови на українську мову здійснено перекладачем, справжність підпису якого засвідчено нотаріусом та зареєстровано в реєстрі за № 1897.

В свою чергу слід зазначити, що випадки, коли проценти, які виникають у Договірній Державі, мають звільнятися від оподаткування в цій Державі, передбачено пунктом 7 статті 11 Конвенції про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно.

Зазначена позиція міститься також в постанові Верховного Суду України від 08.10.2013 року.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 04.03.2013 року № 0000132200 є неправомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000142200, яким до ТОВ «Кагро» застосовано адміністративний штраф у розмірі 510 грн., слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, а саме: ненадання у повному обсязі всіх документів.

Відповідно до вимог п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.3 ст. 85 ПК України передбачено, що документи, що містять комерційну таємницю або є конфіденційними, передаються окремо із зазначенням посадової (службової) особи, що їх отримала. Передача таких документів для їх огляду, вивчення і їх повернення оформляються актом у довільній формі, який підписують посадова (службова) особа органу державної податкової служби та платник податків (його представник).

Згідно п. 121.1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час перевірки працівники ТОВ «Кагро» надали відповідачу первинні документи в повному обсязі, однак посадові особи ДПІ, які проводили перевірку, відмовились від підписання реєстру щодо надання первинних документів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суду погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції щодо необгрунтованості висновків ДПІ про порушення позивачем вимог п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.08.2013 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.08.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов