Ухвала суду № 37968347, 13.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2014 року м. Київ К/9991/32041/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Борисенко І.В.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2011

у справі № 2а-8313/09/9/0170

за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкой»

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення та спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкой» (далі по тексту - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (далі по тексту - відповідач, Джанкойська ОДПІ в АРК) про скасування податкового повідомлення-рішення та спонукання до виконання певних дій.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.02.2010 позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2011 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.11.2008 №001135/1503/0. В іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання несвоєчасної сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів по терміну сплати 19.11.2007, за результатами якої складено акт від 10.11.2008 №1592/15-3/03348100.

В ході перевірки встановлені порушення позивачем пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: невчасна сплата податкового зобов'язання збору за спеціальне використання водних ресурсів по терміну сплати 19.11.2007.

На підставі висновку акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.11.2009 №001135/1503/0, в якому визначено суму податкового зобов'язання за штрафними санкціями у сумі 12566,78 грн. за затримку граничного терміну сплати податкового зобов'язання зі збору за спеціальне водокористування загальнодержавного значення на 295 днів у розмірі 25133,44 грн., крім того, відповідач частину всіх сплачених платежів спрямував на погашення пені.

Судами попередніх інстанцій дослідженні розрахунки збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики за 9 місяців 2007 року, за 2007 рік та за 1 квартал 2008 року, а також копії платіжних документів, що підтверджують сплату узгоджених податкових зобов'язань, суди не виявили порушень з боку позивача в частині своєчасності сплати самостійно задекларованих зобов'язань відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Податковим законодавством не передбачена відповідальність платника податків у випадках порушення банками термінів перерахування податкових платежів до бюджетів. Навпаки, платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого стягнення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.

Отже, суди вірно зазначили, що чинним законодавством органи державної податкової служби не наділені правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд. Отже, відповідачем неможливо самостійно визначати цільове призначення платежу, здійсненого платником податків, та зарахування коштів платника на свій розсуд.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача списати пеню у розмірі 1019,24 грн., то суд апеляційної інстанції зазначив наступне..

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пеня нараховується на суму боргу після закінчення встановленого терміну погашення узгодженого зобов'язання.

Нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.

У разі погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів або відчуження інших активів боржника у порядку, передбаченому цим Законом, нарахування пені зупиняється у день такого стягнення або відчуження активів з права власності (повного господарського відання) боржника в рахунок погашення, незалежно від строків оплати вартості таких активів їх покупцем. При частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.

Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

У випадку якщо сума податкового зобов'язання нараховується контролюючими органами, нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного терміну сплати, визначеного в податковому повідомленні. Закінчується нарахування пені в день прийому банком платіжного доручення на сплату суми податкового боргу.

Судом вірно зазначено, що списанню з платників податків підлягають пеня та штрафні санкції, нараховані на податковий борг, визначений у пп. пп. 18.1.1 та 18.1.2 п. 18.1 ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та не сплачені до дня набрання чинності цією статтею, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані у зв'язку з порушенням строків розрахунків під час здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, колегія суддів погоджується із судом апеляційної інстанції, що пеня в розмірі 320,97 грн. не підлягає списанню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим відхилити.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)Т.М. Шипуліна