Рішення № 37955489, 26.03.2014, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

26.03.2014

ЄУН № 0825/7074/2012

Провадження № 2/337/2/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 року м. Запоріжжя

Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі: головуючого судді Бредун Д.С., при секретарі Медвідь Г.С., за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, про відшкодування вартості безпідставно набутого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути на її користь з ОСОБА_7 в рахунок відшкодування вартості безпідставно набутого майна 99875 гривень, а також понесені витрати, по сплаті судового збору у сумі 998,75 гривень.

Крім того, у справі була заявлена позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні позовні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, про визнання договору купівлі-продажу від 11 червня 2008 року фіктивним, проте вказаний позов, за клопотанням представника третьої особи ОСОБА_5, підтриманим третьою особою ОСОБА_4, ухвалою суду від 26 березня 2014 року було залишено без розгляду.

В судових засіданнях позивач ОСОБА_1 пояснювала, що у 2008 році вона придбала будинок по АДРЕСА_1. Продавця будинку - ОСОБА_7 вона знайшла за оголошенням в газеті. При цьому, до підписання договору купівлі-продажу, вона в присутності свого племінника ОСОБА_8, під розписку передала ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 25000 доларів США, оскільки продавцю терміново були потрібні гроші у зв'язку із складними сімейними обставинами. Надалі між ними був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу. Своє право власності на будинок ОСОБА_1 зареєструвала у встановленому законом порядку. Надалі вона, за допомогою свого племінника ОСОБА_8, та найнятих працівників привела будинок до належного стану, та крім того, сплатила заборгованість за комунальні послуги за вказаною адресою. На цей час вона використовує будинок як дачу, та дозволяє проживати у ньому ОСОБА_8 При цьому, рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 квітня 2010 року 1/2 частина будинку АДРЕСА_1 була витребувана у позивача на користь ОСОБА_9. Оскільки при укладенні договору купівлі-продажу, позивач ОСОБА_1 сплатила повну вартість будинку, вона вважала за необхідне стягнути з ОСОБА_7 половину отриманих останньою за договором грошових коштів.

В судових засіданнях представник позивача - адвокат ОСОБА_2 підтримував позов, та пояснював, що 11 червня 2008 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1. При цьому, на момент укладення договору ОСОБА_7 мала усі необхідні права для продажу будинку. Сторони узгодили ціну договору, та ОСОБА_1 під розписку передала ОСОБА_7 25 000 доларів США, після чого у встановленому законом порядку оформили усі необхідні документи. Згодом ОСОБА_9 за рішенням суду витребувала у ОСОБА_1 1/2 частини будинку. При цьому, ОСОБА_1 добросовісно набула право власності на будинок, у зв'язку з чим вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_7 половину отриманих нею коштів - 99 875 гривень, що еквівалентно 12 500 доларів США станом на час звернення до суду.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_7 пояснила, що в грудні 2007 року, у ОСОБА_4, за довіреністю від якої діяла ОСОБА_10, за 20 000 доларів США вона придбала будинок АДРЕСА_1. У червні 2008 року вона продала вказаний будинок ОСОБА_1 за 25 000 доларів США. Будинок вона продала, оскільки їй терміново були потрібні гроші у зв'язку із сімейними обставинами - потрібно було віддати частину коштів чоловіку, з яким вона розривала шлюб, а також, у її батька сталось два інсульти та інфаркт, у зв'язку з чим потрібні були кошти на лікування. Нерухомість вона продавала перший раз. При цьому, за кілька днів до підписання договору купівлі-продажу, вона отримала від ОСОБА_1 гроші в сумі 25 000 доларів США, про що написала відповідну розписку. Купюри були різним еквівалентом - 1, 5, 10, 20, 50 доларів. Надалі між нею та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1. Підготовкою та оформленням документів займалась не вона, а ріелтор. Часовий розрив між передачею коштів та укладенням договору купівлі-продажу був обумовлений тим, що ріелтор підготував не усі документи, необхідні для укладення договору, на день передачі грошей.

В судових засіданнях представник відповідача - адвокат ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення позову та пояснила, що як на момент придбання, так і на момент продажу будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_7 на законних підставах була як добросовісним набувачем, так і добросовісним продавцем будинку. Про наявність прав інших осіб на будинок як на момент купівлі будинку, та і на момент продажу, ОСОБА_7 відомо не було.

В судових засіданнях третя особа ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення позову та пояснила, що в той час, коли вона зловживала алкогольними напоями, від неї була оформлена довіреність на ОСОБА_10 Процедуру оформлення довіреності вона пам'ятає смутно, але впевнена, що договори купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 24 грудня 2007 року та від 11 червня 2008 року були укладенні ОСОБА_1 і ОСОБА_7 за попередньою змовою, з метою шахрайського заволодіння її майном. Вважає, що позивачу і відповідачу на момент укладення договорів було відомо про неможливість настання реальних правових наслідків від таких правочинів, та наявність прав інших осіб на домоволодіння. Крім того вказувала на незаконні дії ОСОБА_8, які передували заволодінню її майном.

В судових засіданнях представник третьої особи ОСОБА_5 заперечував проти задоволення позову, вказуючи на необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог, оскільки на його думку грошові кошти за договором купівлі-продажу від 11 червня 2008 року та розпискою від 29 травня 2008 року не передавались, а зазначена розписка була написана значно пізніше з метою шахрайського заволодіння майном ОСОБА_4 Крім того, просив відмовити в задоволенні позову, оскільки відповідно до договору комісії від 01 червня 2008 року, копія якого міститься в матеріалах цивільної справи №2-852/10, будинок АДРЕСА_1 був куплений за грошові кошти ОСОБА_8, у зв'язку з чим саме він повинен звертатись з відповідним позовом.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що вона є донькою ОСОБА_4, і їх сім'я проживала в будинку АДРЕСА_1 з 1986 року по квітень 2008 року, коли ОСОБА_8 за допомогою погроз, вигнав їх з будинку. Надалі у них було кілька конфліктів з ОСОБА_8, але міліцію вони тоді не викликали через погрози останнього. З їх сторони був тільки один виклик міліції, але наряду вони не дочекались.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що вона працювала головою квартального комітету з 2003 приблизно 10 років. 07 червня 2008 року до неї зверталась ОСОБА_4 та вказала, що хтось проживає у будинку АДРЕСА_1, і попросила не видавати будь-які довідки щодо будинку іншим особам. 10 червня 2008 року до неї звернулась ОСОБА_7, пред'явила документи щодо купівлі-продажу будинку, після цього свідок видала їй довідку щодо осіб, зареєстрованих у будинку. У вересні 2008 року до неї приходила ОСОБА_1 із племінником, та питала про те, як відновити домову книгу. При цьому, вона не може точно пригадати, чи то були ОСОБА_1 і ОСОБА_7 Вказані пояснення свідка також узгоджуються з письмовими матеріалами справи (т.2 а.с.35-36, 37).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що він працює майстром електриком в ПП «ОСОБА_11», та тривалий час товаришує зі ОСОБА_4 Пояснив, що 09 травня 2008 року він віддав ключі від будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_8, оскільки довіряв останньому. Надалі він був свідком конфліктів які відбувались між ОСОБА_11 і ОСОБА_4 з одного боку, та ОСОБА_8 і сторожем, який охороняв будинок - з іншого боку.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що в липні-серпні 2008 року вона на замовлення від ОСОБА_1 робила ремонт в будинку АДРЕСА_1. При цьому, замовляла, приймала та оплачувала ремонтні роботи ОСОБА_1 В той час ремонт робили також інші працівники, та періодично до будинку приходив племінник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 Будь-яких охоронців чи сторожів за вказаною адресою вона не бачила.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що він проживає в АДРЕСА_2, що за кілька будинків від домоволодіння АДРЕСА_1. При цьому, будинок АДРЕСА_1 був у край занедбаному стані, але приблизно у 2008 року після того, як за вказаною адресою почав проживати ОСОБА_8, він привів домоволодіння до належного стану. Про конфлікти щодо права власності на вказаний будинок, чи щодо порядку набуття права власності, свідку нічого не відомо.

Аналогічні пояснення надав в судовому засіданні свідок ОСОБА_16.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що влітку 2008 року, коли його тітка ОСОБА_1 купувала будинок, він супроводжував її при передачі грошових коштів. Пам'ятає, що в приміщенні нотаріальної контори в районі пр. Маяковського в м. Запоріжжя, його тітка передала ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 25 000 доларів США, про що остання написала розписку, яку він також засвідчив. Також він був присутній в нотаріальній конторі при укладенні договору купівлі-продажу. Після цього, з дозволу ОСОБА_1, він почав проживати в будинку АДРЕСА_1, де проживає і по цей час. У вказаному домоволодінні він допомагав ОСОБА_1 робити ремонт. Крім того пояснив, що деякий час після укладення договору купівлі-продажу, до зазначеного домоволодіння приходила ОСОБА_4 разом із донькою, та влаштувала сварку. Щодо договору комісій від 01 червня 2008 року пояснив, що укладення вказаного договору він не пам'ятає, підпис у договорі схожий на його, однак він не передавав ОСОБА_1 грошові кошти на придбання будинку.

Під час одночасного допиту свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_13, кожен із світків підтвердив свої пояснення надані ними раніше.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив, що він чоловік позивача у справі - ОСОБА_1 Вони разом з дружиною хотіли придбати будинок, який би був розташований недалеко від місця проживання матері його дружини. Пошуком будинку та оформленням документів займалась ОСОБА_1 Гроші на будинок він збирав разом із дружиною. Пам'ятає, що вартість будинку складала 125 000 гривень в еквіваленті до умовних одиниць, але в якій валюті передавались кошти - точно сказати не може. При безпосередній передачі грошових коштів він присутній не був. Проти купівлі саме будинку АДРЕСА_1 він заперечував, оскільки будинок був у дуже поганому стані.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, перевіривши та вивчивши матеріали справи, оглянувши матеріали цивільних справ №2-852/10, №8-7/09, витребуваних з Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно із ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з копії договору купівлі-продажу від 11 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_18, зареєстрованого в реєстрі за №2027 (т.1 а.с.26-27, т.2 а.с.214-215), ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 (продавець) (т.1 а.с.34-35) передала у власність ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (покупцю) (т.1 а.с.31-33) житловий будинок АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарчих і побутових будівель і споруджень по вул. Підлісна в місті Запоріжжя, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 20781614, загальною площею 64,8 кв.м., розташованій на земельній ділянці площею 499 кв.м. Зазначене також підтверджено копією витягу №6072319 з Державного реєстру правочинів, правочин №2955068 (т.1 а.с.28, т.2 а.с.216).

Відповідно до п.4 вищевказаного договору купівлі-продажу, за погодженням сторін продаж здійснено за 120 000 гривень, що є еквівалентом 25 000 доларів США, які продавець отримав повністю від покупця до підписання цього договору. Крім того, факт передання грошових коштів в сумі саме 25 000 доларів США також підтверджено копією розписки від 29 травня 2008 року (а.с.30), засвідченою підписами ОСОБА_7 та ОСОБА_8, поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_8, в присутності якого були передані гроші, а також визнано і не оспорюється позивачем і відповідачем в судових засіданнях.

Як вбачається з копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т.1 а.с.29), ОСОБА_1 зареєструвала своє право власності на будинок АДРЕСА_1 18 червня 2008 року.

Відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частина 3 статті 61 ЦПК України вказує, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 квітня 2010 року у справі №2-852/10, за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_1, треті особи приватний нотаріус ОСОБА_19, приватний нотаріус ОСОБА_18, про визнання права власності на 3/4 частини жилого будинку, витребування 3/4 частин жилого будинку з чужого володіння, а також визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 24 грудня 2007 року та від 11 червня 2008 року в частині купівлі-продажу 3/4 частин будинку АДРЕСА_1 (т.1 а.с.5-11, матеріали цивільної справи №2-852/10 т.3 а.с.90-100), позов задоволено частково:

- Визнано за ОСОБА_9 право власності на 1/2 частину жилого будинку АДРЕСА_1 як на частку в спільній власності подружжя.;

- Визнано недійсним договір купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1 від 24 грудня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_19 за №1528, в частині купівлі-продажу 1/2 частини цього будинку.;

- Витребувано у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9 1/2 частини жилого будинку АДРЕСА_1.;

- В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області у справі №22-4693/2010р. від 16 серпня 2010 року, за результатами розгляду апеляційних скарг на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 квітня 2010 року (т.1 а.с.16-21, матеріали цивільної справи №2-852/10 т.4 а.с.71-73), апеляційна скарга ОСОБА_9 в особі представника ОСОБА_11 відхилена, а апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 квітня 2010 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/2 частини жилого будинку АДРЕСА_1 від 24 грудня 2007 року, укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_7 скасовано і ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_9 у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1 від 24 грудня 2007 року укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_7 В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 лютого 2012 року у справі №6-3173св12 (т.1 а.с.22-25, матеріали цивільної справи №2-852/10 т.4 а.с.228-229) касаційна скарга ОСОБА_1 - відхилена. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 квітня 2010 року в частині, що не скасоване апеляційним судом та рішення апеляційного суду Запорізької області від 16 серпня 2010 року - залишено без змін.

При цьому, відповідно до ст. 58 ЦПК України, при винесенні рішення суд не бере до уваги докази, надані сторонами для розгляду позовної заяви третьої особи, яка заявляла самостійні позовні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, про визнання договору купівлі-продажу від 11 червня 2008 року фіктивним, оскільки вказаний позов ухвалою суду від 26 березня 2014 року було залишено без розгляду. Ці докази - копії статей газет (т.1 а.с.94, 95, 96), копії довідок щодо зареєстрованих чи проживаючих осіб (т.1 а.с.97, 98, 99, 103, 204, т.2 а.с.34, 127, 212, 213), копії позовних заяв поданих до інших судів (т.1 а.с.101, 156-157, 158-159, т.2 а.с.210-211), та інші матеріали справи (т.1 а.с.97, 98, 99, 100, 102, 104, 105-108, 109, 110, 160 т.2 а.с.38, 39, 128, 129, 131, 132, 133-140), суд вважає такими, що не несуть фактологічного навантаження та не містять інформацію щодо предмета доказування у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7, про відшкодування вартості безпідставно набутого майна.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно ч.5 ст. 12 ЦК України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

У відповідності до ч.1 ст. 1212, ч.2 ст. 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У разі неможливості повернути потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

В зв'язку з тим, що відповідач не може повернути в натурі безпідставно набуте майно - 1/2 частину жилого будинку АДРЕСА_1, витребувану у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9, оскільки на момент набуття майна ОСОБА_1 була добросовісним набувачем, що не спростовано в ході розгляду справи, та крім того встановлено вказаними вище рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, які набрали законної сили, то з відповідача підлягає стягненню вартість цього майна на користь позивача.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна - 12 500 доларів США, які за офіційним курсом Національного Банку України на момент звернення до суду складали 99 875 гривень, підлягають задоволенню.

Сплачені судові витрати, відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 10, 57, 58, 59, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_1, в рахунок відшкодування вартості безпідставно набутого майна 99 875 (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_1, судові витрати в сумі 998 (дев'ятсот дев'яносто вісім) гривень, 75 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: Д.С. Бредун