Постанова № 37943372, 27.03.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2014 року Справа №904/9162/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М.- доповідача,

суддів: Верхогляд Т.А., Тищик І.В.,

при секретарі судового засідання: Гаврилові О.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Бєлкіна М.О., довіреність №683 від 14.11.13;

від відповідача: Рогачинська А.С., довіреність б/н від 01.10.13.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Новомосковський завод залізобетонних виробів" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2014 року у справі №904/9162/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Новомосковський завод залізобетонних виробів", смт. Меліоративне, Новомосковський район, Дніпропетровська область

до приватного підприємства "АСК- Сервіс Плюс", м. Дніпропетровськ

про визнання договору відступлення права вимоги №28/07/11 від 28.07.2011 року та договору позики №15 від 01.02.2011 року недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2014 року у справі №904/9162/13 (суддя Назаренко Н.Г.) в задоволені позовних вимог публічного акціонерного товариства "Новомосковський завод залізобетонних виробів" до приватного підприємства "АСК- Сервіс Плюс" про визнання договору відступлення права вимоги №28/07/11 від 28.07.2011 року та договору позики №15 від 01.02.2011 року недійсними відмовлено.

В мотивувальній частині рішення суд зазначає, що фактичне виконання сторонами спірних договорів підтверджується:

- за договором позики: перерахуванням позичальнику (ПАТ Новомосковський ЗЗВ) грошових коштів в сумі 1 300 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №113 від 01.02.2011р., №124 від 04.02.2011р., №163 від 01.03.2011р., №177 від 02.03.2011р., №218 від 01.04.2011р., який суму позики повернув позикодавцю (ТОВ «Дн-груп») частково в сумі 750 000,00 грн., з належних 1 300 000,00 грн.;

- за договором відступлення права вимоги: пунктом 2 Договору, згідно якого ТОВ "ДН-груп" (кредитор-1) керуючись вимогами, цивільного законодавства, в повному обсязі передав ПП "АСК-СЕРВІС ПЛЮС" (кредитору-2) право вимоги погашення зобов'язань боржника (ПАТ Новомосковський ЗЗВ), що виникли на підставі договору позики від 01.02.2011р., тобто кредитор-1 та кредитор-2 в даному договорі дійшли згоди щодо права вимоги погашення заборгованості боржника перед кредитором-1 в розмірі 550 000,00 грн. в повному обсязі передається кредитору-2.

Посилання позивача на підписання договору надання поворотної фінансової допомоги №15 від 01.02.2011 року не уповноваженою особою ОСОБА_3, спростовується положеннями ст. 241, 604 ЦК України, ПП "АСК-СЕРВІС ПЛЮС" передало товар ТОВ "ДН-груп", що підтверджується договором купівлі-продажу №15 від 05.07.2012 р. та видатковою накладною від 11 липня 2011 р. №РН-0000024, тобто сторони підтвердили, що у кредитора-1 зобов'язання перед кредитором-2 за договором купівлі-продажу №15 від 05.07.2012 року на загальну суму 550 000,00 грн. припиняються. Позивач не надав доказів, що на момент укладення Договору про відступлення права вимоги відповідач знав, або повинен був знати про факт визнання ТОВ "ДН-груп" банкрутом та призначення ліквідатора; не доведено, що про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Договір позики від 01.02.2011р., який було надано відповідачем кредитору-1, не містить будь-яких застережень про те, що передача прав і обов'язків за цим договором можлива лише за письмовим погодженням сторін, що спростовує твердження позивача про те, що відступлення права вимоги не може бути здійснено без згоди боржника.

Не погодившись з рішенням господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду звернувся позивач із апеляційною скаргою, в якій зазначає, що:

- договір №15 від 01.02.2011 року не міг бути укладеним від імені позивача в.о. г.п. ОСОБА_3, оскільки така особа не працювала на цій посаді станом на 01.02.2011 року, а була призначена на зазначену посаду 12.10.2011 року.;

- згідно ч.1 ст.516 ЦК України зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором поворотної фінансової допомоги від 01.02.2011 року б/н, укладеного між ТОВ «ДН-груп» та ПАТ «Новомосковський ЗЗВ» передбачено передача будь-якою стороною своїх прав та обов'язків за цим договором можлива лише за письмовим погодженням іншої сторони, та в спосіб укладання трьохсторонньої угоди про зміну позичальника та/або позикодавця, чого зроблено не було, в матеріалах справи відсутня трьохстороння угода про зміну позикодавця.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції у справі, позовні вимоги задовольнити повністю.

В матеріалах справи відсутній відзив відповідача на апеляційну скаргу. Згідно ч.2 ст.96 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

27.03.2014 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив позовні вимоги задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи і давши їм правову оцінку, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимоги апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Новомосковський завод залізобетонних виробів" підлягають задоволенню, рішення господарського суду першої інстанції у справі слід скасувати.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позичальника про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №28/07/2011 від 28.07.2011 року, укладеного між відповідачами та ТОВ «Дн-груп» та договору позики №15 від 01.02.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Дн-груп».

У матеріалах справи містяться два договори поворотної фінансової допомоги: №15 від 01.02.2011 року, підписаний головою правління ОСОБА_3 (а.с.29-30) та від 01.02.2011 року без номера, підписаний головою правління підприємства позивача Логвиненком В.М. (а.с.177-178).

Щодо особи, яка підписала договір позики №15 від 01.02.2011 року, т.в.о.г.п. ОСОБА_3, господарський суд Дніпропетровської області не звернув уваги на той факт, що згідно витягу з ЄДР від 01.02.2011 року (а.с.142-143) керівником та підписантом (згідно статуту) підприємства позивача є Логвиненко В.М., а не ОСОБА_3, який і підписав 01.02.2011 року договір поворотної фінансової допомоги без номера, і на підставі цього договору були перераховані кошти.

Відповідно до ч.2 ст.203 ЦК України, ч.2 ст.207 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Пунктом 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" встановлено, що припис абзацу першого частини третьої статі 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут. У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:

- такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України);

- про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Тому судом першої інстанції безпідставно застосовані до даних правовідносин сторін положення ст. 92 ЦК України, між тим, аналізом платіжних доручень №113 від 01.02.2011 року, №124 від 04.02.2011 року, №503 від 25.02.2011 року, №508 від 28.02.2011 року, №163 від 01.03.2011 року,№177 від 02.03.2011 року, №681 від 31.01.2011 року, №218 від 01.04.2011 року (а.с.167-174), за якими відбулося перерахування грошових коштів, встановлено, що гроші були перераховані саме за договором поворотної фінансової допомоги від 01.02.2011 року б/н, а тому договір позики від 01.02.2011 року №15 взагалі не виконувався і не схвалювався.

Згідно п. 3.4 Договору поворотної фінансової допомоги від 01.02.2011 року б/н, укладеного між позивачем - ПАТ «Новомосковський ЗЗВ» та ТОВ «ДН-груп», передача будь-якою стороною своїх прав та обов'язків за цим договором можлива лише за письмовим погодженням іншої сторони, та в спосіб укладання трьохсторонньої угоди про зміну позичальника та/або позикодавця.

В матеріалах справи міститься лист ТОВ «Дн-груп» №11вих від 10.10.2013 року (а.с.51), в якому позивачу було повідомлено про укладання ТОВ «Дн-груп» з ПП «АСК-СЕРВІС ПЛЮС» договору відступлення права вимоги від 28.07.2011 року, за умовами якого позивач зобов'язаний повернути борг в розмірі 550 000,00 грн. в строк до 30.12.2012 року.

Згідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Господарський суд першої інстанції не встановив наявності трьохсторонньої угоди про зміну позикодавця між сторонами, а лист ТОВ «ДН-груп» від 10.10.2013 року не може вважатись такою угодою, він лише має інформаційний характер. Тобто, договір відступлення права вимоги №28/07/11 від 28.07.2011 року, укладений між ТОВ «ДН-груп» та відповідачем, не відповідає вимогам ст. 526 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Щодо посилань господарського суду першої інстанції на факти, встановлені в рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2013 року у справі №904/8576/13 за позовом ПП «АСК-СЕРВІС ПЛЮС» до ПАТ «Новомосковський ЗЗВ» про стягнення грошових коштів за договором позики від 01.02.2011 року №15, залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.12.2013 року (а.с.97-101), то ці факти не можуть вважатись преюдиційними, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2014 року у справі №904/8576/13, касаційну скаргу ПАТ «Новомосковський завод залізобетонних виробів» задоволено; постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.12.13р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.13р. у справі скасовано; справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. Предметом судового розгляду у справі №904/8576/13 було стягнення коштів саме за договором поворотної фінансової допомоги від 01.02.2011 року без номера.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 43 ГПК України у відповідності до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, чого зроблено не було, а отже рішення у справі слід скасувати, позовні вимоги задовольнити.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Новомосковський завод залізобетонних виробів" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2014 року у справі №904/9162/13 задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2014 року у справі №904/9162/13 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Договір відступлення права вимоги №28/07/11 від 28.07.2011 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ДН-груп» та приватним підприємством «АСК-СЕРВІС ПЛЮС» визнати недійсним.

Договір №15 від 01.02.2011 року, укладений між публічним акціонерним товариством «Новомосковський завод залізобетонних виробів» та товариством з обмеженою відповідальністю «ДН-груп» визнати недійсним.

Стягнути з приватним підприємством «АСК-СЕРВІС ПЛЮС» на користь публічного акціонерного товариства «Новомосковський завод залізобетонних виробів» судовий збір за подання позовної заяви до господарського суду Дніпропетровської області в сумі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн.) 00 коп.

Стягнути з приватним підприємством «АСК-СЕРВІС ПЛЮС» на користь публічного акціонерного товариства «Новомосковський завод залізобетонних виробів» в доход суму судового збору за подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в розмірі 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн.) 00 коп.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст складений 31.03.2014 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя І.В. Тищик