Постанова № 37943146, 31.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 березня 2014 року № 826/2218/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталеві конструкції - Україна"

до

Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0001362203 та №0001372203 від 21.10.2013р.,

На підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - ТОВ “Сталеві конструкції - Україна” звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0001362203 та №0001372203 від 21.10.2013р.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірних рішень, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкові повідомлення-рішення.

У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини, викладені в письмових запереченнях на позов.

У судовому засіданні 11.03.2014р. суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до вимог ст. 122 КАС України.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Працівниками Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки складено акт від 19.04.2013р. № 265/22-509/33061270 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень: (1) п.п.14.1.36. п. 14.1. ст. 14, п. 138.4.ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку па прибуток в загальній сумі 343 016,0 грн.; (2) пп.14.1.36. п. 14.1. ст. 14, п.187.1 ст.187, пп.197.1.27. п. 197.1 ст. 197, п.198.1, п.198.2., 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість на суму 39 542,0 грн.; (3) ст.109, ст. 110, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, ст. 171 ст. 177 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб у сумі 4092,73 грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених порушень податкового законодавства податковим органом 13.05.2013р. винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0002332250, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 343 016,00 грн., а також за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 18 708,00 грн.

- №0002342250, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 39 542,00 грн., а також за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 9886,00 грн.

Позивач звернувся зі скаргою до органів Міністерства доходів і зборів України з вимогою про скасування спірних податкових повідомлень-рішень. Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві №2500/10/26-15-10-04-04 від 26.07.2013р. було скасовано частково податкове повідомлення-рішення №0002332250 в частині визначення товариству податку на прибуток за рахунок зменшення перевіркою витрат товариству на 105 154,00 грн. та у відповідній частині штрафні санкції, а також скасовано податкове повідомлення-рішення №0002342250 в частині визначення товариству податку на додану вартість за рахунок зменшення перевіркою податкового кредиту товариству на суму 14 542,00 грн. та у відповідній частині штрафні санкції.

Позивач не погоджується із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та надуманими, а тому звернувся до суду з позовом щодо їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, про підставність позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з наявних матеріалів справи підставою для збільшення позивачу зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у перевіряємий період, слугувало встановлення наступних порушень: (1) ТОВ «Статеві конструкції - Україна» віднесено винагороду за факторинг в сумі 1 166 021 грн. що не були направлені на отримання доходу та не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, що призвело до завищення витрат на загальну суму 1 166 021 грн.; (2) позивачем протиправно включено до складу витрат плату за фінансування за договором факторингу; (3) витрати позивача за договором про маркетингове дослідження ринку профнастилу та металочерепиці були направлені не на отримання доходу відповідних періодів та не призвели до зростання доходу підприємства; (4) за 4 квартал 2012 року позивачем до інших доходів не включено прострочену дебіторську заборгованість, по якій минув термін позовної давності по придбаних товарах в загальній сумі 126 185,00 грн.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 року № 290, встановлено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до пп.135.5.4.п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають - вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Підпунктом 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначений вичерпний перелік ознак безнадійної заборгованості. До такої віднесено: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна: суб'єктів господарювання, оголошених банкрутами у встановленому законом порядку або знятих з господарювання, оголошених банкрутами у встановленому законом порядку або знятих з реєстрації як суб'єкти господарювання у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності коштів, отриманих від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) та в інший спосіб, передбачений умовами договору застави майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до погашення заборгованості в повному обсязі; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісти відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено, що контрагента позивача - ТОВ “Будторг-Імпексс” знято з обліку 05.12.2012р., оскільки визнано банкрутом, а позивачем не включено до складу інших доходів прострочену кредиторську заборгованість, по якій минув термін позовної давності по придбаних товарах (роботах, послугах).

У той же час, згідно наданих позивачем відомостей з ЄДР ТОВ “Будторг-Імпексс” є припиненим з 22.02.2013р., тобто в строк, який знаходиться за межами перевіряємого періоду.

Крім того, заборгованість ТОВ “Будторг-Імпексс” перед позивачем на момент проведення податкової перевірки не містила ознак безнадійної заборгованості, а тому включення такої заборгованості до складу інших витрат є безпідставною.

Відповідно ч. 2 п. 153.5. ст. 153 Податкового кодексу України, при першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді набуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (п. п. 14.1.27. п. 14.1.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

09 червня 2011 року між позивачем (Фактор) та ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СОЮЗ» (Клієнт) було укладено Договір факторингу № 12/325-Ф-11.

Відповідно предмету Договору факторингу, на умовах цього договору, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові своє право грошової вимоги за Договором поставки №ЦХП-04-00610-01 від 22.04.2010р. до Державного підприємства матеріально технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач».

Відповідно п. 5 Додаткового договору № 1 до Договору факторингу № 12/325-Ф-11 від 09.06.2011р., сума грошових коштів, що передається Фактором в розпорядження Клієнту складає 6 121 607,35 грн.

Відповідно п. 7 Додаткового договору № 1 до Договору факторингу № 12/325-Ф-11 від 09.06.2011р., за надання Клієнтові грошових коштів, Клієнт сплачує Фактору проценти в сумі 1 166 021,00 грн. Проценти підлягають сплаті в повній сумі авансом в день надання Клієнту грошових коштів шляхом їх утримання Фактором із суми, що зазначена в пункті 3 цього Додаткового договору.

Актом перевірки встановлено і сторонами не заперечується факт надходження на рахунок позивача грошових коштів по Договору факторингу від ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СОЮЗ» в сумі 6 121 607,35 грн., що повністю відповідає умовам Договору факторингу.

З огляду на наведене, доводи податкового органу щодо не пов'язаності вказаної операції з господарською діяльністю підприємства, що призвело до завищення витрат на загальну суму 1 166 021 грн., а також доводи про протиправність включення до складу витрат плати за фінансування за договором факторингу суд вважає необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на законі.

Відносно доводів податкового органу про завищення витрат та про завищення податкового кредиту у зв'язку із віднесенням витрат на маркетингове дослідження українського ринку профнастилу та металочерепиці суд зазначає наступне.

Згідно п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Позивачем надано на перевірку відповідачу договір про маркетингове дослідження ринку профнастилу та металочерепиці від 02.10.2012р., акт приймання-передачі послуг за договором та звіт про огляд ринку профнастилу та металочерепиці. Відповідачем не надано доказів того, що вказані документи не є такими, що можуть бути використані в якості підтвердження понесених витрат, а також відсутність зв'язку між вказаними витратами та господарською діяльністю позивача.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Витратами відповідно до пп.14.1.27. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигоду вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У той же час відповідачем не надано жодного доказу того, що маркетингове дослідження ринку профнастилу та металочерепиці не пов'язано з господарською діяльністю позивача, а тому доводи податкового органу про завищення позивачем витрат в 4 кварталі 2012 року на суму 125 000,00 грн. та про завищення податкового кредиту за грудень 2012 року на суму 25 000,00 грн., на переконання суду, є безпідставними.

З аналізу наведених фактичних обставин справи, суд приходить до переконання, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню, а спірні податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70 71, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві №0001362203 та №0001372203 від 21.10.2013р.

Судові витрати у розмірі 487,20 грн. стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталеві Конструкції - Україна» (код ЄДРПОУ 33061270, адреса: 03194, м. Київ, вул. Кольцова, буд. 1А) з Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій