Постанова № 37943149, 24.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

24 березня 2014 року 10:43 №826/2452/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «УРБІ»до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.07.2013 №0005082208 та від 24.07.2013 №0005092208,На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 березня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «УРБІ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.07.2013 №0005082208 та від 24.07.2013 №0005092208.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 10.07.2013 №248/26-58-22-08/37267216 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та малим приватним підприємством «Каштан», необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.07.2013 №0005082208 та від 24.07.2013 №0005092208. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, а контрагенти позивача декларували свої грошові зобов'язання.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 10.07.2013 №248/26-58-22-08/37267216 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 24.07.2013 №0005082208 та від 24.07.2013 №0005092208 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «УРБІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з малим приватним підприємством «Каштан» за період з 01.07.2011 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «УРБІ» пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 116 105,50 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 125 382,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 10.07.2013 №248/26-58-22-08/37267216 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 24.07.2013 №0005082208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 188 075,00 грн., у тому числі: 125 383,00 грн. - основний платіж, 62 692,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 24.07.2013 №0005092208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 174 159,00 грн., у тому числі: 116 106,00 грн. - основний платіж, 58 053,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 10.07.2013 №248/26-58-22-08/37267216 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «УРБІ» та малим приватним підприємством «Каштан» на підставі договору підряду від 12.10.2011 №36.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «УРБІ» (генпідрядник) та приватним підприємством «Каштан» (субпідрядник) укладено договір підряду від 12.10.2011 №36, відповідно до якого субпідрядник зобов'язується власними та (або) залученими силами виконати на свій ризик мурування зовнішніх та внутрішніх стін з газоблоку та цегли на об'єкті: «Будівництво житлового будинку по вулиці Борщагівській, 152-А, 152-В у Солом'янському районі міста Києва», а генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити якісно виконані роботи.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору підряду від 12.10.2011 №36; додаткової угоди від 12.10.2011 №1 до договору підряду від 12.10.2011 №36; акту прийому передачі проектно-технічної документації; актів прийому передачі матеріалів без передачі права власності за відповідні періоди; виписок з банківського рахунку; довідок про вартість виконаних будівельних робіт за відповідні періоди; актів приймання виконаних будівельних робіт за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «УРБІ» та малим приватним підприємством «Каштан» вказано на акт Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Ріненської області від 19.04.2013 №8/22/22553337 «Про неможливість проведення зустрічної звірки малого приватного підприємства «Каштан» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.03.2010 по 28.02.2013».

Разом з тим, суд звертає увагу, що під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «УРБІ» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та малим приватним підприємством «Каштан», первинні документи по господарським операціям не досліджувались, хоча і були в розпорядженні органу державної податкової служби під час перевірки.

Доказів щодо порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин відповідач суду також не надав.

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з малим приватним підприємством «Каштан», руху активів в процесі здійснення господарської операції, наявності ділової мети та економічної доцільності, було надано суду: копію ліцензії малого приватного підприємства «Каштан» на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури; копії свідоцтв про державну реєстрацію малого приватного підприємства «Каштан», на реєстрацію останнього платником податку на додану вартість; витяги із журналів видачі запобіжних пристроїв та індивідуальних засобів захисту; копії податкових декларацій малого приватного підприємства «Каштан» з податку на додану вартість та з податку на прибуток за відповідні періоди.

Також позивач надав суду нотаріально посвідчену заяву Шапора А.П. - керівника малого приватного підприємства «Каштан» від 18.03.2014, якою останній засвідчує виконання малим приватним підприємством «Каштан» робіт за договором підряду від 12.10.2011 №36.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, навіть якщо припустити недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем не доведено), правові наслідки наступають саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «УРБІ» та малим приватним підприємством «Каштан» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.07.2013 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «УРБІ» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.07.2013 №0005082208 та від 24.07.2013 №0005092208, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 24.07.2013 №0005082208 та від 24.07.2013 №0005092208.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 28.03.2014.