ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
13 березня 2014 року № 826/134/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Аблова Є.В.,
розглянувши у письмовому провадженні матеріали адміністративної справи за позовом приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» до відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про скасування постанов та зобов’язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про скасування постанов та зобов’язання вчинити певні дії, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач позбавив позивача можливості добровільно виконати рішення суду шляхом не надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на рахунки.
У позовній заяві позивач просить суд скасувати постанову відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про арешт коштів ПрАТ «Транссигнал» від 12.12.2013 року ВП №39995098 в частині виконання виконавчого листа №826/5154/13-а виданого 04.09.2013 року Окружного адміністративним судом м. Києва, скасувати постанову відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (ВП №39995098) про стягнення з боржника виконавчого збору від 12.12.2013 року в розмірі 1700,00 грн., постанову відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (ВП №39995098) про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 12.12.2013 року у розмірі 300,00 грн., зобов’язати відповідача відкласти провадження виконавчих дій по виконанню виконавчого листа №826/5154/13-а виданого 04.09.2013 року Окружним адміністративним судом м. Києва про стягнення штрафу на користь Державного бюджету України у розмірі 17000 грн. 00 коп., поновити ПрАТ «Транссигнал» строк для добровільного виконання рішення.
В наданих суду запереченнях відповідач зазначає, що оскаржувана позивачем постанова про арешт коштів боржника визнана недійсною Господарським судом м. Києва.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи клопотання представника позивача та представника третьої особи, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва 27.06.2013 року по справі №826/5154/13-а за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Центрального територіального департаменту національної комісії з цінних паперів та фондового ринку позовні вимоги задоволено в повному обсязі та прийнято рішення про стягнення з ПрАТ «Транссигнал» на користь Державного бюджету України штрафу у розмірі 17000 грн. 00 коп.
На виконання постанови суду Окружним адміністративним судом м. Києва видано виконавчий лист 04.09.2013 року.
Державним виконавцем на виконання вимог статей 18, 19, 20 та 25 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі №2а-5154/13-а з наданням боржнику терміну для його добровільного виконання.
У зв’язку з невиконанням у визначений термін рішення суду державним виконавцем розпочато його примусове виконання із стягненням виконавчого збору у розмірі 10 % від заборгованості, а також витрат на проведення виконавчих дій.
Позивач, вважаючи постанову про арешт коштів, постанову про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій протиправними, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав шляхом їх скасування.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження заява про примусове виконання виконавчого листа по справі №2а-5154/13-а, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 04.09.2013 року, подана до виконавчої служби 27.09.2013 року.
Постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята державним виконавцем ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві 30.09.2013 року, що узгоджується з вимогами вищенаведеної статті щодо триденного строку, наданого для відкриття виконавчого провадження.
Матеріалами справи підтверджується своєчасність надіслання даної постанови позивачу та повідомлення про наслідки добровільного невиконання постанови про відкриття провадження, передбачені статтями 27-28 Закону України «Про виконавче провадження».
За таких обставин, доводи позивача щодо порушення відповідачем законодавчо передбачених строків щодо відкриття виконавчого провадження та надіслання відповідної постанови позивачу спростовуються та не підтверджені жодними належними доказами.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Згідно частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1700 грн., що становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню з позивача прийнята 12.12.2013 року та надіслана на адресу боржника, що підтверджується копією супровідного листа від 12.12.2013 року №415/14, що вбачається судом правомірними діями з боку відповідача.
12.12.2013 року в зв’язку з неоплатою боржником у встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання заборгованості згідно виконавчого документа, для забезпечення належної організації рішення органом державної виконавчої служби прийнято постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 300,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; розміщення оголошення в засобах масової інформації; виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.
Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.
Матеріалами справи підтверджується своєчасність надсилання оскаржуваної постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
Статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачений порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.
Відповідно до частини 1 статті 52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.
Позивачем до суду не надано жодних доказів вжиття всіх необхідних та достатніх заходів щодо сплати в добровільному порядку заборгованості згідно виконавчого документа, що зумовило вчинення дій державного виконавця стосовно примусового його виконання.
Чинним законодавством передбачені обставини, коли виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій не стягуються, однак в даному випадку підстави для звільнення від сплати таких витрат у позивача відсутні, а відтак оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій прийняті відповідачем в межах наданих повноважень та є правомірними.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою про арешт коштів боржника від 12.12.2013 року накладено арешт на кошти, які містяться на усіх відкритих рахунках ПрАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал».
Позивач зазначає, що відповідач позбавив можливості добровільно виконати рішення суду, а накладення арешту на кошти ПрАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» призвело до зупинення операцій по рахунках.
Водночас, в матеріалах справи міститься копія ухвали Господарського суду м. Києва від 21.01.2014 року по справі №45/39, якою визнано недійсною постанову відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 12.12.2013 року про арешт коштів боржника від 12.12.2013 року ВП №39995098.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально - правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Однією з Конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України.
На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку оскарження позивачем рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які не порушують прав або охоронюваних законом інтересів позивача, або не підлягають судовому оскарженню взагалі, суд повинен відмовити у задоволенні позову.
Як уже зазначалось, оскаржувана постанова про арешт коштів боржника визнана недійсною в судовому порядку, що є свідченням про усунення перешкод для реалізації коштів на відкритих рахунках боржника, в тому числі і для сплати суми заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що на момент прийняття рішення у даній адміністративній справі порушене право позивача усунуте, а відтак немає підстав для задоволення адміністративного позову.
Зважаючи на наведені норми чинного законодавства, виходячи з наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваних постанов про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, відсутність підстав для скасування постанови про арешт коштів боржника, яка визнана в судовому порядку недійсною, та як наслідок, для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, доведено суду правомірність оскаржуваних рішень.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Є.В. Аблов
Судове рішення № 37942771, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 13.03.2014. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 826/134/14. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: