Ухвала суду № 37940472, 17.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2014 року м. Київ К/800/29437/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2013

та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.02.2013

у справі № 0670/624/12

за позовом Приватної компанії «Укрпромресурс»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправним та нечинним рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватна компанія «Укрпромресурс» звернулась до суду з позовом, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Житомирі, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Житомирі Житомирській області Державної податкової служби, щодо зменшення Приватній компанії «Укрпромресурс» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень-жовтень 2011 року; скасування податкових повідомлень-рішень № 0009781601 від 05.12.2011 та № 0000491601 від 12.01.2012, визнання протиправним та нечинним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 1194/29 від 17.10.2011.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.02.2013, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2013, позов задоволено частково; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Житомирі щодо зменшення Приватній компанії «Укрпромресурс» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень-жовтень 2011 року, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0009781601 від 05.12.2011 та № 0000491601 від 12.01.2012; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведених камеральних перевірок ПК «Укрпромресурс» даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень-жовтень 2011 року, складено акти № 6113/15-2 від 18.11.2011 та № 6851/15-2 від 05.12.2011, в яких зафіксовані порушення вимог: п. 102.5 ст. 102, пп. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, пп. 4.6.6 п. 4.6 р. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 41 від 25.01.2011, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 197/18935, що призвело до завищення суми від'ємного значення, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Зазначене порушення на думку податкового органу, виникло у зв'язку з тим, що позивач при заповненні податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2011 року безпідставно включило до рядка 24 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту) залишок від'ємного значення ПДВ, що виник за вересень 2008 року у сумі 90 770 грн.

На підставі результатів проведених перевірок відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0009781601 від 05.12.2011 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2011 року на 90 770 грн.;

- № 0000491601 від 12.01.2012 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року на 90 770 грн.

Фактичною підставою для зменшення позивачу за вересень та жовтень 2011 року залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, стало порушення підпункту 4.6.6 пункту 4.6 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість та п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. п. 200.1, 200.3 ст. 200 зазначеного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Відповідно до пп. 4.6.6 п. 4.6 р. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 41 від 25.01.2011, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 197/18935, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Згідно з п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, застосування цієї норми (та встановленого в ній строку) можливе лише у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.

Проте, відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2011 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, ще не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Зважаючи на те, що позивач не заявляв свого наміру на відшкодування податку на додану вартість із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до відповідача із необхідною заявою, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем при проведенні перевірки безпідставно застосовані положення п. 102.5 ст. 102 ПК України, які визначають строки давності саме на подання заяви про бюджетне відшкодування цього податку, у зв'язку з чим суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що зменшення позивачу від'ємного значення сум податку на додану вартість через пропущення строків давності є помилковим.

За вказаних обставин, меж перегляду, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2013 та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний