Ухвала суду № 37940470, 17.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2014 р. м. Київ К/800/24413/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013

у справі № 2а-6433/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Клін»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер Клін» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби № 0009132303 від 16.12.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013 рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Мастер Клін» щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «ТКФ «ВАРТЕК», ПП «АРДЕЯ-ТЕХ» за лютий 2011 року, ТОВ «ГАНСОР» за січень 2011 року, складено акт № 2487/2303/32425492 від 01.12.2011, в якому зафіксовано порушення: п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 120 876 грн., а саме: за січень 2011 року ТОВ «ГАНСОР» на суму 67 292 грн. та за лютий 2011 року ТОВ «ТКФ «ВАРТЕК» на суму 53 584 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 16.12.2011 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0009132303 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 120 877 грн., в т.ч.: 120 876 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновку про заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість податковий орган дійшов, посилаючись на відсутність фактичного здійснення господарських операцій, відсутність необхідних адміністративно-господарських умов і можливостей у ТОВ «ГАНСОР», ТОВ «ТКФ «ВАРТЕК» для здійснення господарських операцій, відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів тощо.

Матеріалами справи встановлено, що для здійснення своєї господарської діяльності позивачем було укладено ряд договорів з ТОВ «ГАНСОР», ТОВ «ТКФ «ВАРТЕК», згідно умов яких контрагенти зобов'язувались проводити комплекс робіт по частковому прибиранню території вокзальних комплексів на станції Дарниця та Приміського вокзалу на станції Київ-Пасажирський, та згідно договору з ТОВ «ГАНСОР» проводити комплекс робіт по збору та вивезенню сміття із урн по вокзальному комплексу Київ-Пасажирський (платформи Центрального вокзалу, підземних переходах та тунелі).

Для підтвердження фактичного надання послуг і правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами позивач надав до перевірки: акти прийому-здачі робіт, податкові накладні, платіжні доручення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявність лише первинної документації не дає право платнику податків для формування податкового кредиту, якщо відсутній факт виконання господарських операцій.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи адміністративний позов, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується первинною документацією, а саме: актами прийому-здачі робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, що відповідно дає право позивачу на формування поданого кредиту.

Суд касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Водночас, відсутність у контрагентів позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей виконати умови договорів вказує не тільки на відсутність у сторін наміру здійснити господарську операцію, а і про її неможливість вчинення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Основними видами діяльності, як встановлено матеріалами справи, ТОВ «ГАНСОР», ТОВ «ТКФ «ВАРТЕК» є різні види торгівлі чи посередництво в торгівлі, що зовсім не стосується діяльності з прибирання.

Як встановлено в судовому порядку, доказів здійснення вказаними товариствами клінінгових послуг (прибирання) чи вивозу сміття до суду не надано.

Також матеріалами справи встановлено, що ТОВ «ТКФ «ВАРТЕК», податкові накладні якого стали підставою для формування ТОВ «Мастер Клін» податкового кредиту в лютому 2011 року на суму 53 584 грн., зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт виконання робіт, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Викладене дозволяє погодитись з висновком суду першої інстанції про відсутність факту виконання робіт з прибирання територій контрагентами позивача ТОВ «ГАНСОР» та ТОВ «ТКФ «ВАРТЕК», у зв'язку з чим позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 120 876 грн. з вартості таких робіт.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби підлягає задоволенню, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013 - скасуванню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2012 - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2012.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний