Ухвала суду № 37937745, 22.01.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2014 року

справа № 1170/2а-3661/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Федосєєвої Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року у справі №1170/2а-3661/12

за позовом

Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

до

про

Відкритого акціонерного товариства «Щасливське»

накладення арешту на кошти та інші цінності платника, що знаходить в банку,-

ВСТАНОВИВ:

Олександрійська об’єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби (далі по тексту - позивач) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Щасливське» (далі по тексту – відповідач), в якому просила накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку Кіровоградське РУ «Приватбанк», м. Кіровоград (номер рахунку 26002052900711, МФО 323583), Кіровоградське РУ «Приватбанк» м. Кіровоград (номер рахунку 26054052900792, МФО 323583) та КОДАТ «Райффайзен банк Аваль» м. Кіровоград (номер рахунку 260037953, МФО 323583) для забезпечення податкового боргу в сумі 2210 грн. (а.с.2)

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №1170/2а-3661/12. (а.с.1)

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що у відповідача наявний податковий борг по єдиному податку у розмірі 2210 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року у справі №1170/2а-3661/12 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. (суддя – Сагун А.В.) (а.с.39-42)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

Позивач – Олександрійська об’єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року у справі №1170/2а-3661/12 та задовольнити позовні вимоги. (а.с.46)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти, виникає у податкового органу в разі одночасної наявності двох умов: наявність у платника податків податкового боргу та відсутність майна для його погашення.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Відповідно до приписів пп.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Питання адміністративного арешту майна платника податків врегульовані ст.94 Податкового кодексу України.

Пункт 94.3 вказаної статті передбачає, що арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії зазначені у п.94.5 цієї статті.

Положення п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України визначають, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних постав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

- відсутні дозволи (ліцензії») на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Виходячи з вищевикладеного, право податкового органу звернутися до суду з позовом щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку, передбачено ст.20 Податкового кодексу України та обумовлено відсутністю у платника податків, який має податковий борг, майна та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Стаття 94 Податкового кодексу України передбачає право податкового органу застосовувати адміністративний арешт майна платника податків. При цьому даною статтею визначено, що арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду, тоді як рішення керівника податкового органу або його заступника в цьому випадку не приймається.

Главою 9 Податкового кодексу України врегульовані питання щодо погашення податкового боргу платників податків.

Згідно п.87.9 ст.87 Податкового Кодексу України в разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у передбачених законом випадках.

Також з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу відповідно до ст.88 та ст.89 Податкового кодексу України. При цьому на податковий орган покладаються певні обов'язки задля забезпечення погашення податкового боргу, а саме: складання акту опису майна, реєстрування податкової застави у відповідному державному реєстрі тощо.

Нормами ст.91 Податкового кодексу України визначено, що керівник органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби.

З матеріалів справи вбачається наявність у відповідача податкового боргу з єдиного податку у розмірі 2210 грн.

Враховуючи викладені правові норми та зазначені обставини справи, з огляду на те, що адміністративний арешт майна платника податків не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу та застосування якого можливе лише у разі наявності обставин, передбачених п.94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову в задоволенні позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 05 грудня 2012 року року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. ст.160, 195,196,198,200,205,206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року у справі №1170/2а-3661/12 – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 26 січня 2014 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна