Ухвала суду № 379343, 30.11.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2006№К-16292/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

Костенка М.І., Сергейчука О.А., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

розглянувши у порядку попереднього провадження касаційну скаргуСДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку на постанову Господарського суду Донецької області від29.12.2005 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від14.02.2006 по справі№41/324а

за позовомАсоціація малих та спільних підприємств у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю “ДА-ЛВ”

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги (з уточненням) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від04.08.2005 №0000730815/0-23351-10-13-31-2 про визначення суми податкового зобов'язання з акцизного збору в сумі 1143027,30грн. (вт.ч.753528,24грн. основний платіж, 389499,06грн. штрафні санкції).

Постановою Господарського суду Донецької області від29.12.2005 залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від14.02.2006 по справі№41/324а, позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, зазначивши, що судами порушено норми матеріального права, а саме: ст.8 Закону України «Про державну податкову службу» та п.1.11 Закону України від21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки суд не в повній мірі дослідив поняття «розрахунок акцизного збору» та «уточнений розрахунок акцизного збору».

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При винесенні рішення, яким позов задоволено, суди керувались Законом України від21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Положенням про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від19.03.2001 №111. І встановили, що за результатами комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003 по 31.12.2004, Позивачу Актом від02.08.2005 № 266/1331-2-23182148 зафіксовано порушення вимог ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір», ст.6, ст.7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» і вказано на заниження суми податкового зобов'язання по акцизному збору:

в березні2004року на суму350000грн.;

в травні2004року на суму403528,24грн.;

в серпні2004року на суму25469,87грн.;

та завищення в вересні2004року на суму25469,87грн.

Відповідно за наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з акцизного збору в сумі 75528,24грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 389499,06грн.

Досліджуючи правову природу виникнення податкового зобов'язання у Позивача, судами досліджувались розрахунки акцизного збору за березень2004року від20.04.2004 та від28.04.2005 (уточнюючий), за якими в графі15 податкові зобов'язання із 7835645,17грн. виправлено на8313376,21грн. При цьому різницю в 350000грн., ДПІ розрахувало в рядку3 Довідки, де зазначено суму акцизного збору, яка збільшує податкові зобов'язання із 127731,04грн., а повинна складати 477731,04грн.

Також суди досліджували розрахунки акцизного збору за травень2004року, в якому було визначено податкове зобов'язання з акцизного збору в сумі3835206,40грн. Самостійно виявивши помилку у поданому розрахунку 28.04.2005 Позивач за травень2004року в графі15 визначив суму податкового зобов'язання з акцизного збору в розмірі3971733,60грн. При цьому різницю в 403528,27грн., ДПІ розрахувало в рядку3 Довідки, де зазначено суму акцизного збору, яка збільшує податкові зобов'язання у розмірі 57949,60грн., а повинна складати у розмірі461477,87грн.

Також суди встановили, що за серпень2004року ДПІ не здійснювала донарахування податкового зобов'язання з акцизного збору, а лише застосувала штрафні санкції у розмірі50%, що склало12734,94грн.

Тому відповідно до встановленого, необхідно зазначити, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про достовірність і правомірність податкового зобов'язання, зазначеного в графі15 розрахунку акцизного збору, яке вважається узгодженим від дня подання розрахунку і підлягає нарахуванню в особовій картці платника акцизного збору (п.11 додатку4 Положенням про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від19.03.2001 №111). Тобто, на противагу заперечень Скаржника, суди правомірно встановили, що розрахунок акцизного збору є податковою декларацією в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і є документом, на підставі якого здійснюється нарахування та сплата акцизного збору, а сума, яка зазначається в графі15розрахунку сумою податкового зобов'язання з акцизного збору, самостійно узгодженого платником податків. Відповідно Довідка є допоміжним документом.

При цьому оскільки податкове законодавство не містить вказівки про те, що суми зазначені в довідці, вважаються податковим зобовязанням, самостійно узгодженим платником податків і змінюють суму податкового зобов'язання, визначеного платником податків в графі15 Розрахунку акцизного збору, тому Позивач правомірно подав уточнюючі розрахунки акцизного збору за березень та травень2004року у розмірах 8313376,21грн. та3971733,60грн. відповідно.

Щодо нарахування штрафних санкцій за серпень2004року у розмірі12734,94грн., суди вірно визначились, що право застосовувати штрафні санкції без посередньо повязано з донарахуванням податковим органом суми податкового зобовязання. А оскільки податкове зобовязання на серпень2004року на суму25469,87грн. здійснено не було, відповідно застосування 50%штрафних санкцій є неправомірним.

Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. А рішення судів першої та апеляційної інстанцій належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

З огляду на вищенаведене, встановлено, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно дослідили обставини справи та винесли рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, які не підлягають скасуванню, відповідно касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 215, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Донецької області від29.12.2005 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від14.02.2006 по справі№41/324а залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В.Карась

Судді: М.І.Костенко

О.А.Сергейчук

Н.Є.Маринчак

Т.М.Шипуліна