Ухвала суду № 37932892, 27.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13231/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

27 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання недійсним та скасування рішення відповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання недійсним та скасування рішення відповідача. Свої позовні вимоги мотивував тим, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки складене відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам. Просив суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 20 травня 2013 року №0000232320.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 грудня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем у період із 26 по 29 квітня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 29 квітня 2013 року складено акт №483/40-50/23-20/25394566 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість (також далі - ПДВ) на рахунок платника у банку за 2012 рік (також далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем завищено суму бюджетного відшкодування у загальному розмірі 1514506,15 грн., чим порушено п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки, 20 травня 2013 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого у рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у загальному розмірі 1514506,15 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 757253,08 грн.

За результатами розгляду скарг в адміністративному (досудовому) порядку, оскаржуване рішення залишено без змін.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, необхідно зазначити наступне.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що перевірку проведено на підставі наказу від 15 квітня 2013 року №402 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" та повідомлення від 15 квітня 2013 року № 43 копії яких направлено позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення до початку проведення перевірки.

Висновок відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ ґрунтується на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій за участю позивача та його контрагентів - товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельне підприємство "Тітан", товариства з обмеженою відповідальністю "Мар-Та", приватного підприємства "ДЖМ", товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт", товариства з обмеженою відповідальністю "Джем", сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" та товариством з обмеженою відповідальністю "Агролідер-2009" (також далі - скорочені назви організаційно-правових форм).

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08 вересня 2009 року у справі №21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

У матеріалах справи містяться копії актів, складених за результатами перевірок/звірок контрагентів позивача, у яких зазначено, що: - господарські операції ТОВ "ПБП "Тітан", ТОВ "Мар-Та", ПП "ДЖМ", ТОВ "Джем", СТОВ "Промінь" та ТОВ "Агролідер-2009" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспортних засобів та іншого майна, яке економічно необхідне для виконання постачання або здійснення господарської діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для отримання результатів такої діяльності; - виявлено юридичну дефектність наявних первинних документів щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Павлоградзернопродукт".

Позивачем надано суду копії документів, які, за їх переконанням, підтверджують реальність здійснення господарських операцій у межах фінансово-господарських відносин між позивачем та ТОВ "ПБП "Тітан", ТОВ "Мар-Та", ПП "ДЖМ", ТОВ "Павлоградзернопродукт", ТОВ "Джем", СТОВ "Промінь", ТОВ "Агролідер-2009".

Зокрема, у матеріалах справи містяться копії наступних документів: - по взаємовідносинах із ТОВ "Павлоградзернопродукт": договорів поставки від 05 липня 2011 року №3, від 01 жовтня 2011 року № 5, від 26 квітня 2012 року № 4500620266 Ч та від 16 травня 2012 року № 4500615619, видаткових та податкових накладних, актів прийому-передачі, рахунків, розшифровок розрахунків, складських квитанцій, платіжних доручень, карток аналізу зерна, квитанцій, товарно-транспортних накладних (також далі - ТТН), реєстрів ТТН;- по взаємовідносинах із ТОВ "Агролідер-2009": договорів від 10 жовтня 2012 року №450644462 та від 26 листопада 2012 року № 4500647139, рахунків-фактур, актів приймання-передачі, видаткових та податкових накладних, складських квитанцій, платіжних доручень, митних декларацій; - по взаємовідносинах із ТОВ "Джем": договорів від 09 серпня 2012 року №4500635025, від 19 серпня 2012 року № 4500636121, від 02 вересня 2012 року №4500638511, від 06 вересня 2012 року № 4500639414 та № 4500636839, рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, реєстрів автомобілів, карток обліку експортного вантажу, ТТН, платіжних доручень, вантажно-митних декларацій, фітосанітарних сертифікатів, сертифікатів якості; - по взаємовідносинах із СТОВ "Промінь": договорів від 07 вересня 2012 року №4500639430, від 10 вересня 2012 року № 4500639885, від 12 вересня 2012 року №4500639876, від 14 вересня 2012 року № 4500639807, від 20 вересня 2012 року №4500641546, від 08 жовтня 2012 року № 4500643462, від 10 жовтня 2012 року №4500644282, від 11 жовтня 2012 року № 4500645095 та від 12 жовтня 2012 року №4500645733, рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, реєстрів автомобілів, карток обліку, ТТН, платіжних доручень, вантажно-митних декларацій, фітосанітарних сертифікатів, сертифікатів якості; - по взаємовідносинах із ТОВ "ПБП "Тітан": договору підряду від 19 березня 2012 року №7 та №8, від 14 травня 2012 року №17, від 18 червня 2012 року №22, від 09 липня 2012 року №25, договорів від 31 січня 2012 року №3, від 31 січня 2012 року №4 та від 15 лютого 2012 року №6, актів, довідок про вартість, платіжних доручень, квитанцій, податкових накладних, інвойсів.

Будь-яких інших документів, які б свідчили про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "ПБП "Тітан", ТОВ "Мар-Та", ПП "ДЖМ", ТОВ "Павлоградзерно- продукт", ТОВ "Джем", СТОВ "Промінь", ТОВ "Агролідер-2009" та, як результат, правомірність формування позивачем на підставі документів, складених ним та вказаними суб'єктами господарювання, даних податкового обліку, представниками позивача суду не надано.

Можливо погодитися із твердженнями представників відповідача про те, що не усі складські документи позивача містять відмітки про погашення.

До того ж, позивачем не надано суду реєстрів складських документів.

Згідно зі ст.ст. 45, 46 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", зернові склади ведуть реєстр складських документів на зерно.

Вимоги до реєстру складських документів на зерно та порядок його ведення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - "погашено". Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Разом з тим, не можливо погодитися із твердженнями представників відповідача, що у позивача відсутні сертифікати щодо фітосанітарного стану зернової продукції, оскільки, як уже зазначено вище, представниками позивача надано суду копії фітосанітарних сертифікатів.

Згідно з ч. 4 ст. 12, ст. 27 Закону України "Про карантин рослин", особи, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням і торгівлею рослинами та рослинними продуктами, мають право одержувати від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері карантину рослин, інформацію про фітосанітарний стан на відповідній території.

Особи, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням, торгівлею рослинами і рослинними продуктами, зобов'язані: зареєструватися у відповідній інспекції з карантину рослин, якщо це вимагається згідно із ст. 27 цього Закону.

Реєстрації у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері карантину рослин, підлягають особи, які: здійснюють господарську діяльність з обігу об'єктів регулювання у карантинній та регульованій зонах; виробляють насіннєвий та садивний матеріал; здійснюють біологічний контроль з використанням біологічних контрольних організмів; здійснюють господарську діяльність з виробництва та маркування дерев'яного пакувального матеріалу; здійснюють зберігання та переробку зерна.

Згідно з п. 5.1 розділу 5 Фітосанітарних правил ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації підкарантинних матеріалів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 23 серпня 2005 року № 414, перевезення підкарантинних матеріалів в межах України здійснюється у супроводі карантинного сертифіката, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та упаковки цих матеріалів.

Відповідно до Переліку об'єктів регулювання у сфері карантину рослин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 705, соєві боби, подрібнені або не подрібнені (код згідно УКТЗЕД 120100), насіння соняшнику, подрібнене або не подрібнене (код згідно УКТЗЕД 120600), пшениця і суміш пшениці та жита (меслин) (код згідно УКТЗЕД 1001), ячмінь (код згідно УКТЗЕД 100300) та кукурудза (код згідно УКТЗЕД 1005) відносяться до об'єктів регулювання у сфері карантину рослин.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1-200.4 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'я-заних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг), а також доказів того, що такі товари (роботи, послуги) призначені для використання у господарській діяльності платника податків відповідні суми не можуть включатися до складу витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше

трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, проаналізувавши викладені положення та обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість складання відповідачем оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 01 квітня 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 27 березня 2014 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Троян Н.М.