Ухвала суду № 37932887, 27.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15730/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

27 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Південь» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, третя особа: ВК МПП «Фірма Сато» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, третя особа: ВК МПП «Фірма Сато» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої позовні вимоги мотивував тим, що наведені в Акті твердження є необґрунтованими та можуть слугувати підставою для нарахування позивачем податкових зобов»язань або для зменшення задекларованого ним від»ємного значення об»єкту оподаткування. Вважає, що поставка товарів для цілей визначення об»акта податку на додану вартість фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність укладення та виконання договору поставки укладеного між позивачем та ВК МПП «Фірма Сато», які є підставою для формування податкового кредиту останнім.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 листопада 2013 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0005962230 від 31.05.13 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, працівниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Південь» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ВК МПП «Фірма Сато» за період серпень-вересень 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 20.05.13 року за №316/1/22-30/35571210.

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 25 286,00грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень податкового законодавства ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення № 0005962230 від 31.05.13 року, яким за позивачем визначено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 31 608,00грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 25 286,00грн. та штрафні санкції в розмірі 6 322,00грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість слугували висновки щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту коштів сплачених при взаємовідносинах з ВК МПП «Фірма Сато», оскільки правочин, укладений позивачем з таким контрагентом, укладено без мети настання реальних наслідків та, на переконання податкового органу, є нікчемним.

З акту перевірки та пояснень представника відповідача, наданих ним у судовому засіданні, вбачається, що до таких висновків податковий орган прийшов з акту про неможливість проведення зустрічної звірки ВК МПП «Фірма Сато» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.11 року по 31.12.12 року складеного працівниками Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС 04.03.13р. за №222/22.5-07/21584956 , за результатами якої встановлено відсутність технічних та інших засобів необхідних для здійснення господарської діяльності, а також викладено висновки щодо фіктивності господарських операцій здійснених ВК МПП «Фірма Сато».

Саме наведені вище обставини слугували підставою для висновків податкового органу про нікчемність правочину укладеного позивачем з ВК МПП «Фірма Сато».

Щодо фіктивності укладеного позивачем з ВК МПП «Фірма Сато» договору можливо дійти висновку, що вони не ґрунтуються на приписах ст. 234 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з цією статтею фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідачем не доведено безтоварності правочину позивача з ВК МПП «Фірма Сато» та не надано відповідного судового рішення, яким укладений позивачем з ВК МПП «Фірма Сато» договір поставки визнано недійсними.

З огляду на положення ст.228 Цивільного кодексу України, відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому, необхідно звернути увагу, що наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок передбачені в статті 216 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки укладений позивачем з ВК МПП «Фірма Сато» правочин є господарським договором, то при визнанні їх недійсним наслідки, що підлягають застосуванню, передбачені у ст.208 Господарського кодексу України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинений позивачем правочин з ВК МПП «Фірма Сато» має ознаки фіктивного та/або нікчемного правочину, не вжив передбачених чинним законодавством заходів - не звернувся до суду про визнання такого правочину недійсним (у разі його фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемного правочину.

З огляду на вище викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про заниження позивачем податкових зобов'язань як з податку на додану вартість так і з прибутку підприємств.

Аналіз наведених податковим органом обґрунтувань підставності винесення спірних податкових повідомлень-рішень дозволяє зробити висновки щодо не вжиття податковим органом всіх необхідних заходів для встановлення дійсних обставин та відповідно правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість позивачем, перевірка проведена на підставі формальних обставин, при цьому реальність настання наслідків за правочином не досліджувалась.

Листом ДПА України від 29.09.2010р. №20289/7/16-1617 вказано на недопустимість висновків податкового органу про нікчемність правочинів чи формування податкового кредиту на підставі лише даних Автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Крім того Листом ВАСУ від 02.06.11р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності у правочинів наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Аналогічна позиція також викладено у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема: постанова від 22.06.11р. № К/9991/15429/11, ухвала від 05.10.11р. № К 9991/14602/11 та ін.

Судом першої інстанції правильно, на відміну від податкового органу з метою встановлення істини по справі та дотримання рекомендацій спеціалізованих судів вищих інстанцій досліджено товарність такої угоди та реальність настання її умов.

Згідно уставних та реєстраційних документів ТОВ «ТІДІСІ ПІВДЕНЬ» займається (по КВЕД) відновленням протектора гумових шин та покришок, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям, роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань, діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Відповідно до наявних матеріалів справи судом встановлено, що позивачем було укладено з ВК МПП «Фірма Сато» договір поставки №03/08/2012 від 03.08.2012 року відповідно до якого останнє зобов'язується поставити каркаси шин в місце визначене Позивачем в усній формі або в товарно-транспортній накладній.

На виконання умов договору ВК МПП «Фірма Сато» в період з 03.08.2012 року по 03.09.2012 року поставило шини б/у, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №03082 від 03.08.2012 року та №03094 від 03.09.2012 року на загальну суму 151 716 грн., в тому числі ПДВ 25 286,00грн., податкових накладних №3082 від 03.08.2012 року та №3094 від 03.09.2012 року на загальну суму 151 716 грн., в тому числі ПДВ 25 286 грн.

Відповідно до товарно-транспортних накладних серії БАА №3845 від 03.08.2012 року та №3849 від 03.09.12 року товар був завантажений за адресою: Київська область, Броварський район, 28 км. Автомагістралі «Київ-Чернігів», та доставлений за адресою : м.Київ, вул.Новопирогівська 62-А.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії договору від 01.07.11 року №04 позивачем орендується майновий комплекс площею 200кв.м., розташований за адресою м.Київ, вул.Новопирогівська 62-А.

Також встановлено, що транспортування отриманого від ВК МПП «Фірма Сато» здійснювалось за рахунок позивача, транспортом ТОВ «Л.К.О.», на підставі договору перевезення вантажу № 01/08 від 01.08.12р., що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладених № 58947 від 30.09.12р. та № 49523 від 31.08.12р., а також копіями актів здачі-приймання робіт, платіжними дорученнями та наведеними вище товарно-транспортними накладними.

Уся ця документація також надана суду, наявна в матеріалах справи та належним чином судом оцінена, та з урахуванням усіх фактичних обставин справи, не викликає у суду жодного сумніву щодо виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.

Крім того ВК МПП «Фірма Сато» підтверджено здійснення господарської операції з позивачем, крім того зазначив, що підприємство ВК МПП «Фірма Сато» і на даний час займається господарською діяльністю, а про складання працівниками ДПІ у Оболонському районі м.Києва будь-яких актів перевірок господарської діяльності ВК МПП «Фірма Сато» підприємству не відомо.

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, висновки викладені у акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні договору, який укладався з ВК МПП «Фірма Сато», а висновки про його нікчемність ґрунтуються виключно на припущеннях не підтверджених жодними доказами.

З аналізу наведених фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного переконання, що надана позивачем як суду так і до перевірки документація по правочину, укладеного позивачем з ВК МПП «Фірма Сато», у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили за таким правочином, а тому мають силу первинної документації в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи те, що нормами податкового законодавства умовою для формування податкового кредиту є належне документальне підтвердження операцій що впливають на їх формування, а судом встановлено, що у даному випадку подана позивачем документація є первинною, тобто належним чином підтверджує правомірність формування податкового кредиту, спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 01 квітня 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 27 березня 2014 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Троян Н.М.