Ухвала суду № 37923384, 12.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2014 року м. Київ К/800/25520/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2012 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 р.

у справі № 2а-1670/491/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - позивач, ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012 р. № 0000092301/9.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 р., адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000092301/9 від 13.01.2012 р.; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Також, відповідачем до суду було подано клопотання про здійснення процесуального правонаступництва у зв'язку з реорганізацією податкового органу.

Колегія суддів розглянувши заявлене клопотання, дослідив представлені документи, прийшла до висновку, що клопотання підлягає задоволенню у порядку визначеному статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення прийнятими у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 10.11.2011 р. по 21.12.2011 р., на підставі направлень від 09.11.2011 р. № 4753/004753, № 4754/004754, № 4755/004755, № 4756/004756, № 4757/004757, статті 77 Податкового кодексу України, посадовими особами Кременчуцька ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Єристівський ГЗК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт від 28.12.2011 р. № 8791/23-309/35713283 та встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пункту 201.1 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 353 234 грн., в тому числі за серпень 2011 року на суму 51 918 грн. та за вересень 2011 року на суму 301 316 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 13.01.2012 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000092301/9, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 353 234 грн. та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 176 617 грн.

Як вбачається з акту перевірки № 8791/23-309/35713283 від 28.12.2011 р., підставами для зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, слугували твердження перевіряючих про завишення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту в липні 2011 року на суму 353 234 грн., а саме по господарським операціям з ТОВ «Атрибуд Бізнес Констракшинз» на суму податку на додану вартість у розмірі 51 918 грн. та ТОВ «Укрспецсервіс-Нова» на суму податку на додану вартість у розмірі 301 316 грн., що були включені до складу бюджетного відшкодування відповідно у серпні та у вересні 2011 року.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно положень статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З вищенаведених правових норм вбачається, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від'ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

При цьому, сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у перевіреному податковим органом періоді, між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Атрибуд Бізнес Констракшинз», ТОВ «Укрспецсервіс-Нова», було укладено ряд правочинів щодо поставки товарно-матеріальних цінностей та виконання робіт, які використовувались ним в подальшому у господарських операціях, метою яких було отримання прибутку.

Так, 07.07.2011 р. між ТОВ «Єристівський ГЗК» (замовник) та ТОВ «Атрибуд Бізнес Констракшинз» (постачальник) укладені договори № 184 та № 185, з урахуванням додатків № 1, № 2, № 3 та № 4 до вказаних договорів.

В порядку та на умовах, передбачених вказаними договорами, постачальник зобов'язується поставити, здійснити монтаж та передати у власність замовника на об'єкт «Тимчасовий АПК-2 на монтажній площадці Єристівського кар'єру» збірної будівельної конструкції блочного типу CONТАІNEX 8 шт. офісно-побутових контейнерів Транспак, в кількості, комплектності та у відповідності з технічними характеристиками, зазначеними у Технічному узгодженні Додаток № 1 до даних договорів (далі за текстом - Будівельна конструкція), а замовник зобов'язується прийняти Будівельні конструкції та оплатити їх.

Згідно умов договору № 184 від 07.07.2011 р. замовник здійснює оплату в чотири етапи: перший платіжний етап - 20 % від вартості договору у розмірі 146 619,60 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 24 436,60 грн. на протязі двох календарних днів після підписання договору сторонами; другий платіжний етап - 30 % від вартості договору у розмірі 219 929,40 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 36 654,90 грн. на протязі двадцяти календарних днів з моменту здійснення замовником першого платежу; третій платіжний етап - 40% від вартості договору у розмірі 293 239,20 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 48 873,20 грн. протягом дванадцяти календарних днів з моменту здійснення замовником другого платежу; четвертий платіжний етап - 10 % від вартості договору у розмірі 73 309,80 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 12 218,30 грн. протягом двох робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до договору № 185 від 07.07.2011 р. замовник також здійснює оплату в чотири етапи: перший платіжний етап - 20 % від вартості договору у розмірі 164 884,80 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 27 480,80 грн. на протязі двох календарних днів після підписання договору сторонами; другий платіжний етап - 30 % від вартості договору у розмірі 247 327,20 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 41 221,20 грн. на протязі двадцяти календарних днів з моменту здійснення замовником першого платежу; третій платіжний етап - 40% від вартості договору у розмірі 329 769,60 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 54 961,60 грн. протягом дванадцяти календарних днів з моменту здійснення замовником другого платежу; четвертий платіжний етап - 10 % від вартості договору у розмірі 82 442,40 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 13 740,40 грн. протягом двох робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

В рамках виконання вказаних договорів, позивачем у липні 2011 року проведено 20% оплату за придбані у ТОВ «Атрибуд Бізнес Констракшинз» збірні будівельні конструкції блочного типу CONТАІNEX, їх поставку та монтаж, у загальній сумі 311 504,40 грн., в тому числі 51 917,40 грн. - сума податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та рахунками-фактурами.

Отже, оплата за придбаний товар та пов'язані з ним монтажні роботи, здійснювалась позивачем у відповідності до пункту 2.4 договорів № 184 та № 185 від 07.07.2011 р., а саме, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ «Атрибуд Бізнес Констракшинз».

Поставка товарно-матеріальних цінностей за вказаними договорами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: специфікаціями, прибутковими ордерами, міжнародними товарно-транспортними накладними; актами здачі-прийняття робіт; паспортами на будівлю мобільну (інвентарну) збірно-розбірну торгової марки «СТХ CONТАІNEX», висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікатами відповідності.

Перелік найменування, кількість та вартість товару за вказаними накладними відповідає відповідним показникам, визначеним сторонами у специфікаціях до договорів.

У ході виконання вказаних договорів позивач отримав від ТОВ «Атрибуд Бізнес Констракшинз» податкові накладні: від 07.07.2011 р. № 1 на суму податку на додану вартість 24 436,60 грн. та від 07.07.2011 р. № 2 на суму податку на додану вартість 27 480,80 грн., які були включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2011 року, та на підставі яких до складу податкового кредиту липня 2011 року включено податок на додану вартість в загальній сумі 51 917,40 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Атрибуд Бізнес Констракшинз» включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстроване платником податку на додану вартість з 10.09.2007р., реєстрація свідоцтва 100063756 анульована лише 23.04.2012 р.

Відтак, на час видачі податкових накладних та здійснення господарських операцій у липні 2011 року ТОВ «Атрибуд Бізнес Констракшинз» було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Також, 01.07.2011 р. між позивачем (замовник) та ПП «Укрспецсервіс-Нова» (підрядник) було укладено договір підряду № 239/50110, з урахуванням додатку № 1 до нього.

Згідно умов вказаного договору позивач доручає, а ПП «Укрспецсервіс-Нова» зобов'язується виконати об'єм робіт по об'єкту Єристівський кар'єр: - завантаження пустої породи на автосамоскиди; - перевезення пустої породи всередині кар'єра ТОВ «Єристівський ГЗК» для відсипки доріг (дальність транспортування до 4-их км), орієнтовний об'єм робіт складає 38,4 тис. м3; - перевезення пустої породи всередині кар'єру ТОВ «Єристівський ГЗК» для відсипки доріг до екскаватора RН-200 (дальність до 4,5 км), орієнтовний об'єм робіт складає 39,2 тис. м3; - перевезення пустої породи для відсипки доріг на відвалах кар'єра ТОВ «Єристівський ГЗК» (дальність транспортування до 0,5 км), орієнтовний об'єм робіт складає 29,5 тис. м3.

Сума договору визначена на підставі розрахунку договірної ціни (додаток № 1), який є невід'ємною частиною договору, і орієнтовно складає 1 614 200 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 269 033,33 грн.

06.07.2011 р. між позивачем та ПП «Укрспецсервіс-Нова» укладено додаткову угоду № 1 до договору підряду № 239/50110 від 01.07.2011 р. першим пунктом якої визначено, що у зв'язку із додатковим об'ємом робіт в рамках договору підряду №239/50110 від 01.07.2011 р. підрядник надає, а замовник оплачує послуги по завантаженню піщано-гравійної сировини екскаватором Doosan 355 по ціні 360 грн./машиночас включаючи податок на додану вартість у розмірі 20 % (44,33 грн.) Пункт 1.2 договору підряду № 239/50110 від 01.07.2011 р. викладено у наступній редакції: «Сума договору визначена на підставі розрахунку договірної ціни (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору та орієнтовно складає 1 815 000 грн., в тому числі ПДВ - 302 500 грн.».

В рамках виконання договору підряду № 239/50110 від 01.07.2011 р. та додаткової угоди № 1 до нього, позивачем в липні 2011 року придбано у ПП «Укрспецсервіс-Нова» комплекс робіт по навантаженню та перевезенню порожньої породи на автосамоскиди (дальність перевезення до 4,5 км) для відсипки доріг, роботи по прийманню та плануванню порожньої породи на внутрішніх майданчиках кар'єру, послуги екскаватора та навантажувача на загальну суму 1 807 896,94 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 301 316,16 грн.

На виконання умов зазначеного договору ПП «Укрспецсервіс-Нова» виписано позивачу податкову накладну від 29.07.2011 р. № 26 на суму податку на додану вартість 301 316,16 грн., яка була включена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2011 року, та на підставі якої до складу податкового кредиту липня 2011 року включено податок на додану вартість в розмірі 301 316,16 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Укрспецсервіс-Нова» включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстроване платником податку на додану вартість з 31.05.2010 р., реєстрація свідоцтва 100285754 анульована лише 20.10.2011 р.

Відтак, на час видачі податкової накладної та здійснення господарської операції з позивачем ПП «Укрспецсервіс-Нова» було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Факт здійснення вказаної господарської операції між позивачем та ПП «Укрспецсервіс-Нова» підтверджують наступні наявні в матеріалах справи документи: рахунок-фактуру № 26 від 29.07.2011 р.; податкова накладна № 26 від 29.07.2011 р.; акт № 7/01 про виконані роботи за липень 2011 року згідно договору підряду № 239/50110 від 01.07.2011 р.; довідка про об'єм перевезеної гірської маси підрядною організацією ПП «Укрспецсервіс-Нова» в період з 26.06.2011 р. по 25.07.2011 р.; довідка про рух щебеню станом на 25.07.2011 р. (по статистичним даним); довідка про об'єм перевезеної скелі підрядними організаціями за період з 26.06.2011 р. по 25.07.2011 р. (по статистичним даним); зведення за липень 2011 року; наряди-допуски на виробництво робіт підвищеної небезпеки за липень 2011 року; платіжні доручення № 3904 від 18.08.2011 р. та № 3663 від 05.08.2011 р., які підтверджують оплату проведених робіт, у тому числі сплату податку на додану вартість в розмірі 301 316,16 грн.; заявки на дозвіл в'їзду на територію позивача з переліком автотранспортних засобів, поданими ПП «Укрспецсервіс-Нова» до позивача за вих. № 17 від 14.04.2011 р., вих. № 30 від 20.06.2011 р. та вих. № б/н від 04.07.2011 р.; службові записки про надання дозволу на вивезення з території ТОВ «Єристівський ГЗК» складових частин автомобілів та пошкоджених коліс для їх подальшого ремонту; службова записка про надання дозволу на в'їзд автотранспорту - КРАЗ 6510 № ВІ 9450 ВС.

Крім того, як в попередніх місяцях, так і в липні 2011 року, в'їзд та виїзд належного ПП «Укрспецсервіс-Нова» автотранспорту на територію/з території ТОВ «Єристівський ГЗК» для проведення вказаних вище робіт фіксувався у журналі в'їзду автотранспорту № 105 за період з 24.05.2011 р. по 18.09.2011 р. та у журналі виїзду ПОСТ № 105 за період з 29.04.2011 р. по 26.08.2011 р.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентом зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Видані контрагентами позивачу податкові накладні не має недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, з дня отримання від контрагентів податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ТОВ «Атрибуд Бізнес Констракшинз» та ПП «Укрспецсервіс-Нова».

Також, як вбачається з акту перевірки від 28.12.2011 р. № 8791/23-309/35713283, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за серпень, вересень 2011 року на 353 234 грн., слугували висновки про те, що позивач не мав права заявляти до бюджетного відшкодування суми від'ємного значення податку на додану вартість, які були зменшені за результатами перевірки, оформленої актом від 24.10.2011 р. № 7367/23-309/35713283, в тому числі, за липень 2011 року на суму 353 234 грн.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.11.2011 р. Кременчуцькою ОДПІ на підставі акту перевірки від 24.10.2011 р. № 7367/23-309/35713283 прийнято податкове повідомлення-рішення №0001162302/233, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на 15 897 372 грн., в тому числі, за липень 2011 року на 352 234 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до Полтавського окружного адміністративного суду в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1 594 700 грн. в наступних періодах: березень 2011 року - 190 001, грн., квітень 2011 року - 647 761 грн., травень 2011 року - 193 118 грн., червень 2011 року - 210 586 грн. та липень 2011 року - 353 234 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2012 р. у справі № 2а-1670/9698/11, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 р., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 10.11.2011 р. №0001162302/233 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 024 401 грн. В решті позову відмовлено.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2012 р. у справі № 2а-1670/9698/11, що набрала законної сили, встановлено реальність господарських операцій, що здійснювалися у липні 2011 року між позивачем та його контрагентами ТОВ «Атрибуд Бізнес Констракшинз», ПП «Укрспецсервіс-Нова», а також правомірність формування позивачем податкового кредиту липня 2011 року за рахунок включення сум податку на додану вартість в розмірі 51 917,40 грн. на підставі належно оформлених податкових накладних та інших первинних документів по господарських операціях з ТОВ «Атрибуд Бізнес Констракшинз», та правомірність формування позивачем податкового кредиту липня 2011 року за рахунок включення сум податку на додану вартість в розмірі 301 316,16 грн. по господарських операціях з ПП «Укрспецсервіс-Нова».

Щодо посилання податкового органу на те, що відносно ТОВ «Атрибуд Бізнес Констракшинз» направлено запит на встановлення місцезнаходження, а відносно ПП «Укрспецсервіс-Нова» в ЄДР внесено запис про його відсутність за місцезнаходженням як на обставину, що позбавляє позивача права на віднесення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, то судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Із наявних у матеріалах справи довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що відносно: ТОВ «Атрибуд Бізнес Констракшинз» до ЄДР 05.10.2010 р., 24.10.2011 р., 05.07.2012 р., 11.09.2012 р. внесено записи №№ 4, 7, 10, 11 про підтвердження відомостей про юридичну особу; ПП «Укрспецсервіс-Нова» до ЄДР 22.12.2010 р. внесено запис № 8 про підтвердження відомостей про юридичну особу, а запис № 11 про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою внесено лише 20.10.2011 р., тобто після здійснення спірних господарських операцій з ТОВ «Єристівський ГЗК» у липні 2011 року. Крім того, вже 15.11.2011 р. до ЄДР було внесено запис № 12 про підтвердження відомостей про юридичну особу.

З огляду на викладене, доводи відповідача про неналежне оформлення податкових накладних, виписаних позивачу у липні 2011 року його контрагентами ТОВ «Атрибуд Бізнес Констракшинз» та ПП «Укрспецсервіс-Нова», щодо невірного зазначення адрес продавців є безпідставними.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними у акті податкової перевірки контрагентами та завищення суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби на її правонаступника, Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області - відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 р. у справі № 2а-1670/491/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко З оригіналом згідно