Ухвала суду № 37923387, 19.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2014 року м. Київ К/800/19784/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенко М. І., розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 р.

у справі № 0670/7257/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Вимпел»

до Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Вимпел» (далі - позивач, ТОВ «ПК «Вимпел») звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.03.2011 р. № 0003612301/2.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.12.2011р. позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011 р. № 0003612301/2 в частині визначення ТОВ «Промислова компанія «Вимпел» податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 74 945, 33 грн. та фінансових санкцій в сумі 55 257 грн.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012 р., постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.12.2011р. скасовано в частині визначення ТОВ «Промислова компанія «Вимпел» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10 039, 35 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 501, 68 грн. та ухвалено нове рішення: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Житомирському районі від 17.03.2011 р. № 0003612301/2 в частині визначення ТОВ «Промислова компанія «Вимпел» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10 039, 35 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 501, 68 грн. В решті рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.09.2012 р. постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 р. та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012 р. в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.03.2011 р. № 0003612301/2 щодо визначення суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 60 595, 64 грн. скасовано та в цій частині справу направлено на новий розгляд.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.01.2013р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 р. адміністративний позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011 р. № 0003612301/2 в частині визначення суми грошового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 60 595, 64 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією в Житомирському районі проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ПК Вимпел» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2010 р., про що складено акт № 17.12.2010 р. № 4826/23-01/13544670/0110.

На підставі зазначеного акту відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011 р. № 0003612301/2, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 134 226 грн. основного платежу та 67 113 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач на підтвердження правомірності прийнятого рішення в частині, що оскаржується, крім акту перевірки інших доказів порушення позивачем податкового законодавства

суду не надав, з огляду на що прийшов до висновку про безпідставність нарахування податкових зобов'язань в цій частині.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Підставою визначення суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в частині, що оскаржується у розмірі 60 595, 64 грн. стали висновки акту перевірки від 17.12.2011 р. про порушення позивачем пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Зокрема, в акті вказано, що ТОВ «ПК Вимпел» в деклараціях по податку на додану вартість в 2009 р. не відображено результати попередньої перевірки (акт від 15.06.2009 р. № 1003/23-0/135446700110), за якою в 2008 р. встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 56 566 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом на підставі акта перевірки від 15.06.2009 р. не складалось та не надсилалось позивачу податкове повідомлення-рішення, у зв'язку з чим, відповідачем порушено вимоги п. 3.1. п. 3.2 розділу 3 Порядку надіслання органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (зі змінами і доповненнями), яке було затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 р. № 253.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Згідно абз. 2 п. 1.3 ст. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327, акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Такими чином, акт перевірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, який би породжував певні правові наслідки, був спрямований на регулювання тих чи інших відносин і мав обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що акт перевірки не є рішенням, а тому позивач не зобов'язаний був відображати у декларації по ПДВ за 2009 р. результати попередньої перевірки, оформленої актом від 15.06.2009 р.

Таким чином, беручи до уваги зазначені норми та встановлені обставини справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлені обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.01.2013р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 р. у справі № 0670/7257/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. Бухтіярова Помічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська