Ухвала суду № 37923196, 13.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" березня 2014 р. м. Київ К/800/38612/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про скасування наказу, поновлення на посаді та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,

встановила:

У червні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про скасування наказу, поновлення на посаді та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ начальника Управління МВС України в Івано-Франківській області № 37 о/с від 18 квітня 2011 року в частині звільнення за власним бажанням з 18 квітня 2011 року капітана міліції ОСОБА_2 за підпунктом «ж» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Зобов'язано Управління МВС України поновити капітана міліції ОСОБА_2 на посаду старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Снятинського РВ УМВС з 18 квітня 2011 року та виплатити йому заробітну плату за час вимушеного прогулу з 18 квітня 2011 року по день поновлення на роботі. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу та відмовлено в задоволенні в цій частині позовних вимог. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Снятинського РВ УМВС.

01 квітня 2011 року ОСОБА_2 подав рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням. Наказом начальника УМВС України в Івано-Франківській області №37 о/с від 18 квітня 2011 року капітан міліції ОСОБА_2 звільнений з посади старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Снятинського РВ УМВС за підпунктом «ж» пункту 64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 18 квітня 2011 року.

Оскільки у позивача не було наміру звільнятись, а рапорт про звільнення ним був написаний під тиском та погрозами вищестоящого начальства ОСОБА_2 звернувся до суду.

Відповідно до підпункту «ж» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Згідно із пунктом 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Водночас зазначені норми при звільненні ОСОБА_2, зі служби відповідачем не дотримані. Так, перед виданням наказу №37 о/с від 18 квітня 2011 року про звільнення позивача зі служби, відповідачем не було досліджено підстав написання рапорту про звільнення та поважності причин, що перешкоджають виконанню ним своїх посадових обов'язків.

Крім того, у рапорті ОСОБА_2 не було зазначено причину звільнення зі служби за власним бажанням, дати з якої позивач просить звільнити, та те що звільнення було проведено в місячний строк з дня подачі рапорту про звільнення, тобто відповідачем не дотримано тримісячного строку до закінчення якого позивач мав право відкликати поданий рапорт.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 липня 2012 року № 21-136а12.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 та приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки позивач працював безпосередньо у Стятинському районному відділі УМВС України в Івано-Франківській області, то відповідно стягнення виплат повинно відбуватись з фондів безпосереднього роботодавця.

Однак, колегія суддів з такими висновками суду погодитись не може з огляду на наступне.

Згідно підпункту 25 пункту 4 Типового положення «Про головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті києві та Київській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в областях і місті Севастополі» затвердженого Наказом МВС України від 17.07.2001 №556, управління відповідно до покладених на нього завдань організує в установленому порядку матеріально-технічне забезпечення діяльності підпорядкованих органів, підрозділів, установ і організацій, контролює правильність використання ними ресурсів і коштів.

Згідно пункту 8 Типового положення «Про районний, районній у місті, міський, міськрайонний відділ (управління) головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в областях і місті Севастополі» затвердженого наказом МВС України від 17.07.2001 №556, загальна чисельність і фонд оплати праці працівників відділу, його структура та штатний розпис затверджуються відповідним головним управлінням МВС України в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі.

Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до закону і частково скасоване помилково, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року - скасувати.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про скасування наказу, поновлення на посаді та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу - залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді О.І. Гаманко

А.Ф. Загородній