Постанова № 37918036, 25.03.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"25" березня 2014 р. Справа № 906/1459/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Демидюк О.О. , суддя Огороднік К.М.

секретар судового засідання Чекеренда Т.М.,

за участю представників сторін:

позивача- Данилевський О.М. (довіреність №14-68 від22.02.2013р.);

відповідача- Кучерук М.Г. (довіреність №5883/13 від 25.10.2013р.),

розглянувши матеріали апеляційної скарги Відповідача-Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» на рішення господарського суду Житомирської об-ласті від 03.12.2013р. у справі №906/1459/13

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна

компанія «Нафтогаз України» м.Київ

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації

«Житомиргаз» м.Житомир

про стягнення 176 331 грн. 56 коп. інфляційних втрат та річних,-

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК Украї-ни. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.12.2013р. у справі №906/1459/ 13 (суддя Сікорська Н.А.) частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Націо-нальна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі в тексті – НАК «Нафтогаз України») до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» (надалі в тексті – ПАТ «Житомиргаз») про стягнення 176 331 грн. 56 коп. інфляційних втрат та річних.

Відповідно до рішення з ПАТ «Житомиргаз» на користь НАК «Нафтогаз України» підлягає стягненню 115 798 грн. 53 коп. інфляційних, 55 426 грн. 24 коп. -3% річних та 3 424 грн. 40 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, Позивач правомірно нарахував інфляційні в сумі 115 798 грн. 53 коп. Заборгованість, на яку НАК «Нафтогаз України» нарахову-вав 3% річних, дійсно мала місце та відповідає сумі, вказаній на початок періоду. Однак закінчен-ня строку нарахування визначено невірно, оскільки день отримання коштів Позивач рахує як день прострочки в оплаті, а тому правомірним стягненням 3% річних за вказаний період є 55 426 грн. 24 коп.(арк.справи 120-121).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Житомирської області від 03.12.2013р. у справі №906/1459/13 Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення су-ду першої інстанції в частині стягнення 115 798 грн. 53 коп. інфляційних, а решті рішення зали-шити без змін. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Позивача.

Скаржник вважає, що рішення в частині стягнення інфляційних прийняте судом першої інстанції із порушенням норм матеріального права, без дослідження усіх істотних обставин спра-ви. Відповідач вказує, що методика нарахування інфляційних втрат, яку використовує Позивач є невірною, оскільки найменший період визначення індексу інфляції становить місяць. А заборгова-ність по кожному платежу існувала менше місяця, що не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.(арк.справи 126).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 27.12.2013р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження у складі колегії суддів: Бригинець Л.М., Огороднік К.М., Демидюк О.О., справу призначено до слухання.(арк.справи 125).

Розпорядженням виконуючого обов’язки керівника апарату суду від 04.02.2014р. №9 у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) Бригинець Л.М., справу було призначено до повторного автоматизованого розподілу.(арк.справи 138).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 04.02.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: Розізнана І.В., Огороднік К.М., Демидюк О.О.(арк.справи 139).

В судовому засіданні 05.02.2014р. оголошувалась перерва до 25.03.2014р.(арк.справи 143).

Розпорядженням виконуючого обов’язки керівника апарату суду від 24.03.2014р. №34, у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Розізнаної І.В. справу було призначено до повторного автоматизованого розподілу.(арк.справи 144).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 24.03.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: Грязнов В.В., Огороднік К.М., Демидюк О.О.(арк.справи 145).

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 25.03.2014р. представник Відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Представник Позива-ча заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інс-танції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, НАК «Нафтогаз України»-продавець та ПАТ «Жито-миргаз»-покупець 30.09.2011р. уклали договір купівлі-продажу природного газу №14/2067/11 (на-далі в тексті – Договір), згідно п.п.1.1, 1.2 якого – продавець зобов’язується передавати у власність покупцеві у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а покупець зобов’язується прий-мати та оплачувати газ на умовах цього Договору. Газ, що продається за цим договором, викори-стовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточ-ної оплати протягом місяця поставки газу.(п.6.1 Договору).

Сторони погодили, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним ре-жимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання про-давця відповідно до вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установ-леним відповідною постановою НКРЕ та зараховується, як оплата за газ в тому ж місяці, у якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.(п.6.2 Договору).

Сторони передбачили, що акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних роз-рахунків.(п.3.4 Договору).

Договір підписано уповноваженими представниками НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Житомиргаз», скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 9-13).

З матеріалів справи вбачається, що до Договору сторонами підписано додаткові угоди №1 від 30.09.2011р. та №2 від 31.01.2012р., якими узгодили ціну газу.(арк.справи 14-15).

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору у жовтні 2011р.–лютому 2012 року НАК «Нафтогаз України» передав, а ПАТ «Житомиргаз» – прийняв природний газ на загальну суму 113 976 745 грн. 43 коп., що стверджується актами прийому-передачі природного газу від 30.11.2011р. на суму 20 537 731 грн. 15 коп., від 21.12.2011р. на суму 14 809 529 грн. 27 коп., від 31.12.2011р. на суму 22 115 724 грн. 16 коп., від 31.01.2012р. на суму 26 013 653 грн. 69 коп., від 29.02.2012р. на суму 30 500 107 грн. 16 коп.(арк.справи 16-20).

Однак договірні зобов’язання із своєчасного і повного розрахунку за поставлений природ-ний газ Відповідач виконував після 10 числа кожного звітного місяця.

Так, відповідно до акту приймання-передачі від 21 грудня 2011р. за отриманий в жовтні 2011р. природний газ на загальну суму 14 809 529 грн. 27 коп. Відповідач розрахувався 27.11.2011 року.(арк.справи 16, 21, 25-26);

- за отриманий в листопаді 2011р. відповідно до акту приймання-передачі від 30 листопада 2011р. природний газ на загальну суму 20 537 731 грн. 15 коп. Відповідач розрахувався 21.12. 2011р.(арк.справи 17, 21-22, 26-27);

- відповідно до акту приймання-передачі від 31 грудня 2011р. за отриманий у грудні 2011 року природний газ на загальну суму 22 115 724 грн. 16 коп. Відповідач розрахувався 28.01.2012 року.(арк.справи 18, 22, 27);

- за природний газ, отриманий в січні 2012р. відповідно до акту приймання-передачі від 31 січня 2012р. на загальну суму 26 013 653 грн. 15 коп. Відповідач розрахувався 27.01.2012р.(арк. справи 19, 22, 27);

- за отриманий в лютому 2012р. відповідно до акту приймання-передачі від 29 лютого 2012 року природний газ на загальну суму 30 500 107 грн. 18 коп. Відповідач розрахувався 29.02.2012 року.(арк.справи 20, 22-23, 27-28).

На підставі пункту 6.2 Договору, ст.625 ЦК України, за період з 11.11.2011р. по 31.03.2012 року Позивач нарахував Відповідачу 3% річних (з урахуванням періодів поставки природного газу) сума яких складає 60 533 грн. 03 коп. та інфляційні втрати за періоди 11.11.2011р.-27.11. 2011р., 11.12.2011р.-21.12.2011р., 11.01.2012р.-28.01.2012р. та 11.02.2012р.-29.02.2012р. сума яких складає 115 798 грн. 53 коп.(арк.справи 21-23).

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і про-цесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга обґрунтована з огляду на наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті – ЦК України) встановлено, що циві-льні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші пра-вочини. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов’язання у ст.173 Гос-подарського кодексу України (надалі в тексті – ГК України).

Зобов’язанням, відповідно до ст.509 ЦК України – є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК Ук-раїни.

Предметом даного спору є стягнення інфляційних втрат та 3% річних за неналежне вико-нання договору поставки.

Матеріалами справи стверджено, що з моменту укладення Договору 30.09.2011р. між сторо-нами виникли відносини постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мере-жу, оскільки момент передачі товару не співпадає з моментом оплати його вартості і взаємовідно-сини сторін підпадають під визначення, які містять статті 712, 714 ЦК України: коли одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу зас-тосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Тому, в силу ст.ст. 655, 692 ЦК України, факт отримання Відповідачем природного газу зу-мовлює виникнення у нього зобов’язання оплатити його вартість у встановлений строк.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України – одностороння відмова від зобов’язання або одно-стороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зо-бов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом п.6.2 Договору сторони узгодили, що остаточний розрахунок за фактично переда-ний газ здійснюється до 10 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як стверджується матеріалами справи (Договором (п.6.2), актами прийому-передачі природ-ного газу, виписками банку) – вартість поставленого природного газу на загальну суму 113 976 745 грн. 43 коп. – оплачено Відповідачем несвоєчасно.

Перевіривши на підставі ст.625 ЦК України розрахунок 60 533 грн. 03 коп. -3% річних, коле-гія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо часткового в сумі 55 426 грн. 24 коп. задоволення зазначені додаткової вимоги.

Тому, згідно ст.33 ГПК України, в частині стягнення 5 126 грн. 79 коп. -3% річних, в задово-ленні позову належить відмовити за безпідставністю.

Проте. в частині нарахування Позивачем 115 798 грн. 53 коп. інфляційних втрат за період жовтень 2011р.-лютий 2012р. – колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду про обґрунтованість даної вимоги.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Така позиція викладена у листі Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку за-стосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 №62-97р.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.(ст.33 ГПК України).

Однак, методика нарахування інфляційних втрат, яку використовує Позивач на переконан-ня колегії суддів є невірною, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший пері-од визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за со-бою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійс-нений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення. Роз-рахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року проводяться «ланцюговим» способом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07. 2007р., №265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Згаданим вище листом Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р, передбачено, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому слід вва-жати, що якщо заборгованість виникла за період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона інде-ксується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число – то розрахунок починає-ться з наступного місяця.

З наявного в матеріалах справи розрахунку інфляційних втрат (арк.справи 21-23) вбачаєть-ся, що при визначенні періодів, за які обчислювались втрати, Позивачем не враховано строк, з якого зобов’язання є порушеним – 11 число кожного розрахункового місяця. Отже, у даному ви-падку до прострочених платежів не може бути застосована індексація, оскільки прострочення оп-лати вартості кожної партії отриманого природного газу тривало не більше 18 днів у кожному роз-рахунковому місяці, тобто несплата жодного разу не перевищувала одного місяця..

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України у справах №11/14-10 від 15.09.2010р., №3/111-10 від 01.12.2010р., №11/233/10 від 02.02.2011р. № 28/151-10-4714 від 03.08.2011р., №16/1812-10 від 10.08.2011р., №5002-13/561-2012 від 18.11.2012р. та у справі №5002-33/4081-2012 від 10.07.2013р.

З огляду на зазначене, в частині стягнення 115 798 грн. 53 коп. інфляційних втрат за період жовтень 2011р.-лютий 2012р., згідно ст.33 ГПК України, належить відмовити за безпідставністю.

Натомість, вирішуючи даний спір, місцевий господарський суд залишив зазначені обстави-ни поза увагою, крім того дійшов хибного висновку, що фактичні втрати від інфляції складають 126 413 грн. 25 коп.(арк.справи 120).

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом обставини в сукуп-ності, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, визнаються апеляційним судом такими, які згідно п.п. 2, 3 ч.1 ст.104 ГПК України є підставою для зміни оскаржуваного рішення, оскільки ухвалюючи його, місцевий господарський суд визнав установленими обставини, що мають значен-ня для справи та припустився невідповідності обставинам справи висновків, викладених у рішен-ні.

Зміна рішення зумовлює перерозподіл судових витрат згідно ст.49 ГПК України.

В зв’язку із задоволенням апеляційної скарги, понесені Відповідачем витрати із сплати су-дового збору покладаються на Позивача.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процессуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» на рішення господарського суду Житомирської області від 03.12.2013р. у справі №906/1459/13 – задоволити.

2. Рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення інфляційних втрат, виклав-ши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задоволити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Жито-миргаз», яке знаходиться у м.Житомир, вул.Фещенка-Чопівського, 35 (код ЄДРПОУ 03344071) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Ук-раїни», яке знаходиться у м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6 (код ЄДРПОУ 20077720) 55 426 грн. 24 коп. -3% річних та 1 108 грн. 52 коп. витрат зі сплати судового збору.

В частині стягнення 115 798 грн. 53 коп. інфляційних втрат та 5 126 грн. 79 коп. -3% річних – в задоволенні позову відмовити.».

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Наф-тогаз України» на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» 1 157 грн. 99 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу наказів.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

6. Справу №906/1459/13 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Огороднік К.М.