Ухвала суду № 3791695, 07.05.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня  2009 року                                                                   № 22а-12002/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді                                           Ніколіна В.В.,

суддів                                                                Багрія В.М., Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання                  Тарнавській Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львова апеляційну скаргу Спільного українсько-словацького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадлен плюс» на постанову господарського суду Львівської області від 10.07.2008 року у справі за позовом Спільного українсько-словацького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадлен плюс» до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Львова про визнання нечинним першої податкової вимоги ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 1/174 від 07.02.2008 року та другої податкової вимоги № 2/342 від 18.03.2008 року, 

 ВСТАНОВИЛА:

У березні 2008 році Спільне українсько-словацьке підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадлен плюс» звернулось до господарського суду Львівської області про визнання нечинним першої податкової вимоги ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 1/174 від 07.02.2008 року та другої податкової вимоги № 2/342 від 18.03.2008 року.

Постановою господарського суду Львівської області від 10.07.2008 року відмовлено в адміністративному позові Спільного українсько-словацького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадлен плюс» до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Львова про визнання нечинним першої податкової вимоги ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 1/174 від 07.02.2008 року та другої податкової вимоги № 2/342 від 18.03.2008 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржило Спільне українсько-словацьке підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадлен плюс».

У поданій апеляційній скарзі позивач - Спільне українсько-словацьке підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадлен плюс»  просить зазначену постанову скасувати, та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вимоги за апеляційною скаргою позивач - Спільне українсько-словацьке підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадлен плюс»  обґрунтовують тим, що термін дії договору визначався від 01.12.2001 року до 31.12.2002 рік, пізніше сторонами було укладено аналогічний договір від 01.09.2003 року з терміном дії з 01.09.2003 року по 31.12.2004 рік. Відповідно до зазначених договорів оренди, сторони обумовили, що орендна плата становить 600,00 грн. на місяць (300,00 грн. за кожен бурякозбиральний комбайн), а розрахунки сум проводяться виходячи з балансової вартості предмету договору. Таким чином, по договору оренди від 30.11.2001 року, балансова вартість орендованого бурякозбирального комбайну станом на 01.01.2002 рік становить - 104714,61, амортизаційні відрахування за 2002 рік - 14845,53 грн., і враховуючи, що даний договір було укладено на термін менший ніж строк, за який амортизується 90% вартості об'єкту лізингу, - вони належать не до фінансового лізингу, а до оперативного (оренди). Аналогічний розрахунок застосовано і по договору від 01.09.2003 року, а саме чинне законодавство щодо оперативного лізингу (оренди) не передбачає включення до розміру орендної плати суми, що сплачується орендодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна, що становить предмет договору лізингу. Також, у відповідності до п. 1.20.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Проте, відповідачем в акті перевірки не було доведено, що вказана вартість орендної плати не відповідає вимогам зазначеної законодавчої норми. Також, відповідачем, ДПІ у Шевченківському районі вказується (п. 2.1.2 Акту перевірки), що підприємством не було включено до валового доходу 44056,74 грн., а саме  доходу від продажу товарів (робіт, послуг), отриманого в 4 кварталі 2003 року. Проте вважає, що відповідачем не враховано, що вказана сума була скоригована в 1-2 кварталі 2004 року, а позивачем було самостійно нараховано та сплачено суму штрафних нарахувань у зв'язку з виправленням помилок. Також апелянт покликається на п. 2.1.3. Акту перевірки де вказується, що кредиторська заборгованість, яка виникла до 01.01.2001 року, становить 100000,00 грн. Проте, згідно з умовами угод про врегулювання заборгованості з оплати витрат за авансовими звітами від 25.12.1998 року (доповнення до угоди від 01.12.2001 року ) та 23.02.2000 року (доповнення до угоди від 20.02.2003 року) товариство зобов'язується відшкодувати працівнику фактично понесені ним витрати не пізніше 01.12.2006 року (по першому договору) та не пізніше 20.02.2006 року (по другому договору). Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Таким чином апелянт вважає, оскільки по кредиторській заборгованості термін позовної давності не минув, відповідно така заборгованість не може вважатися валовим доходом і не підлягає оподаткуванню. Крім цього, відповідачем вказується на порушення вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 року з наступними змінами та доповненнями. Зокрема п. 2.7 Акту перевірки зазначено, що СП ТзОВ «Мадлен плюс», не пред'явило до перевірки копій свідоцтв про державну реєстрацію СПД ФО, у яких придбавалися автозапчастини та дизпаливо. Проте, вважає, що згаданим Декретом КМ України № 13-92 від 26.12.1992 року передбачається лише пред'явлення оригіналів свідоцтв при купівлі товарів. Вимога витребування копії свідоцтва не встановлена Декретом КМ України № 13-92 від 26.12.1992 року. Щодо застосованих відповідачем штрафних санкцій в розмірі 3067,08 грн., у зв'язку з тим, що працівнику підприємства видавалися кошти на відрядження, а авансовий звіт відзвітовано фіскальним чеком на придбання алкогольних напоїв у ТзОВ «Тиса», то вважає таке застосування неправомірним. У видатковому касовому ордері № 0019 від 10.01.2003 року зазначено, що кошти видані згідно з авансовим звітом на суму 1983,60 грн., зробленого на основі фіскального чеку від ТзОВ «Тиса» на суму 1983,60 грн. Аванс працівником фактично не був отриманий, що підтверджується ВКО № 19, лише під час складання авансового звіту працівником помилково було вказано невірне призначення витрат. Тобто, дані витрати не можна прирівнювати до сукупного оподатковуваного доходу та інших доходів, оскільки працівник витратив кошти на придбання товарів згідно фіскального чеку, і дані кошти йому були фактично видані. Актом перевірки (п. 2.16) вказується на порушення вимог пп. 8.6.1 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІП від 21.12.2000 року, що полягає у реалізації майна без згоди податкового органу у період існування права податкової застави на дане майно. Таке твердження не відповідає дійсності, оскільки відповідач посилається на виникнення податкової застави внаслідок несвоєчасної сплати позивачем, СП ТзОВ «Мадлен плюс», податку з власників транспортних засобів до бюджету. Однак, податок був сплачений, про що свідчить платіжне доручення № 0056 від 15.01.2002 року на суму 518,00 грн. на рахунок місцевого бюджету Шевченківського району міста Львова. Проте, з огляду на те, що номери бюджетних рахунків неодноразово змінюються, кошти помилково були зараховані на розрахунковий рахунок «Акцизний збір з транспортних засобів». 21.01.2002 року позивач звернувся з вимогою перерахувати на вірний розрахунковий рахунок «Податок з власників транспортних засобів» місцевого бюджету Шевченківського району міста Львова. Але, Шевченківським ВРДК було допущено порушення вимог чинного законодавства. І перерахування коштів на вірний рахунок було здійснене невчасно, - 06.02.2002 року та 19.02,2002 року, що і стало причиною затримання зняття податкової застави. Звідси і вимога отримання дозволу на відчуження майна не мала бути дотримана, а, отже СП ТзОВ «Мадлен плюс» не повинно нести відповідальність згідно з п. п. 17.1.8 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІП від 21.12.2000 року. Відвідачем вказується на порушення вимог п. 2.10, п. 4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 72 від 19.02.2001 року. Йдеться про не оприбуткування в касу підприємства готівкової виручки, що видавалась покупцям з місця проведення розрахунків за повернутий товар. Однак, відповідачем не враховано, що кошти в сумі 240,00 грн. касир фактично не отримував, а була допущена помилка щодо проведення операції продажу зворотної тари на суму 120,00 грн., що не була оплачена покупцем, і помилково обрано операцію «внесення виторгу по ТКК», що призвело до збільшення суми денного виторгу на 240,00 грн. Таким чином, на підставі вищевикладених доводів, апелянт вважає, що здійсненні відповідачем - Державною податковою інспекцією в Шевченківському районі м. Львова донарахування податкових зобов’язань та штрафних санкцій вважає не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

07.02.2008 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова на адресу СП ТзОВ „Мадлен плюс" було скеровано першу податкову вимогу №1/174 від 07.02.2008 року, якою визначено суму податкового боргу 210777,89 грн.

18.03.2008 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова на адресу СП ТзОВ „Мадлен плюс" було скеровано другу податкову вимогу №2/342, якою визначено суму податкового боргу 236660,70 грн.

Як встановлено з матеріалів справи, вказані податкові вимоги направлені СП ТзОВ „Мадлен плюс" за результатами проведеної ДПІ у Шевченківському районі м. Львова документальної перевірки Спільного українсько-словацького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Мадлен плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2002 року по 31.03.2004 року.

Так, за результатами вказаної перевірки складено Акт № 540/23-2/20831128 від 25.08.2004 року, на підставі якого ДПІ у Шевченківському районі м. Львова були прийняті:

податкове повідомлення-рішення від 27.08.2004 року № 0004032320/0/21829, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 27675,08 грн.; податкове повідомлення-рішення від 27,08.2004 року № 0004212320/0/21828, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 62039,84 грн.; податкове   повідомлення-рішення   від 27.08.2004 року   №   0000142430/0/21827, яким застосована штрафна санкція за відчуження активів, які перебувають у податковій заставі, в сумі 120000,00 грн.; податкове     повідомлення-рішення    від   27.08.2004р.   №   0004202320/0/21826,яким застосована штрафна санкція за порушення законодавства з  патентування, норм регулювання обігу готівки на суму 1200,00 грн.; податкове   повідомлення-рішення   від   21.08.2004р.   №   0001471700/0/21866,   яким визначено суму податкового зобов'язання по прибутковому податку на суму 3067,08 грн.; податкове   повідомлення-рішення   від   27.08.2004р.   №   000442230/0/21859,   яким визначено суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 25882,81 грн. Відповідно до п. п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до цього закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту. Відповідно до п. п. 5.2.2  п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення. Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку. Відповідно до п. п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому разі зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню. Відповідно до п. п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. Як встановлено із матеріалів справи, позивач (СП ТзОВ „Мадлен плюс") скористався своїм правом на оскарження та оскаржив вищевказані податкові повідомлення-рішення в судовому порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2007 року по справі № 5/2599-19/441 А(5/2682-12/328) було скасовано постанову господарського суду Львівської області та прийнято нову постанову, якою у задоволені позовних вимог СП ТзОВ „Мадлен плюс" до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0004212320/0/21828, № 0004032320/0/21829, № 0000142430/0/21827, № 0004202320/0/21826, № 000442230/0/21859 від 27.08.2004 року та № 0001471700/0/21866 від 21.08.2004 року-відмовлено.

Відповідно до ст. 14, ст. 254, ст. 255 КАС України вказана постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12,2007 року набрала законної сили з моменту проголошення, є обов'язковою до виконання на всій території України, а встановлені нею обставини не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, нараховані суми, які зазначені у податкових повідомленнях-рішеннях, є узгодженими та у встановлений законом строк до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу (п. п. 5.4.1 п.5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Відповідно до п. п. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Оспорюванні позивачем податкові вимоги направлені позивачу у повній відповідності до вимог п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

За таких обставин судова колегія апеляційної інстанції вважає правомірним визначення податковим органом податкових вимог Спільному українсько-словацького підприємству у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадлен плюс» № 1/174 від 07.02.2008 року та другої податкової вимоги № 2/342 від 18.03.2008 року на підставі висновків проведеної перевірки.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Отже, судом першої виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду при встановлені обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись  ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спільного українсько-словацького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадлен плюс» залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Львівської області від 10.07.2008 року у справі № 28/119А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

                   Головуючий суддя                                                   В.В.Ніколін

                   Судді                                                                          В.М.Багрій

                                                                                                       А.М.Ліщинський

.