Ухвала суду № 37911942, 26.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

26 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/282/14

Категорія: 5.1.2 Головуючий в 1 інстанції: Циганій С.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі за позовом Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа - Міністерство доходів і зборів України, про часткове визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

Державне підприємство «Херсонський морський торговельний порт» звернулося до суду із адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про часткове визнання протиправним Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1562 від 25.12.2013 року «Про застосування спеціальних санкцій - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності України» та скасування п.145 Додатку «Перелік суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності».

З позовною заявою подане клопотання про забезпечення позову, шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення, посилаючись на те, що не вжиття заходів забезпечення позову суттєво обмежить можливість здійснення господарської діяльності та призведе до завдання позивачу значних збитків, пов'язаних з необхідністю відшкодування контрагентам витрат, пов'язаних з простоєм суден. Крім того, позивач зазначає, що підставою застосування забезпечення позову є очевидна протиправність пункту 145 Додатку до Наказу №1562, який не містить фактів завдання шкоди економіці України, які є необхідною умовою для застосування адміністративно-господарських санкцій. Питання накладення санкцій вирішувалося відповідачем без повідомлення позивача про прийняття рішення.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року клопотання задоволено. Зупинено дію п.145 Додатку «Перелік суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності» до Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1562 від 25.12.2013 року «Про застосування спеціальних санкцій - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності України», яким до Державного підприємства «Херсонський морський порт» застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, до ухвалення рішення у справі.

Не погодившись з таким рішенням Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулося з апеляційною скаргою на зазначену ухвалу, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.245 Господарського Кодексу України, у випадках недобросовісної конкуренції, розміщення валютних цінностей з порушенням встановленого законодавством порядку на рахунках та вкладах за межами України, а також в інших випадках, якщо дії учасників зовнішньоекономічної діяльності завдають шкоди економіці України, експортно-імпортні операції таких суб'єктів господарювання припиняються на умовах і в порядку, передбачених законом. За порушення суб'єктами господарювання правил здійснення зовнішньоекономічної діяльності щодо антимонопольних заходів, заборони недобросовісної конкуренції та інших правил, зазначених у частині першій цієї статті, якими встановлюються певні обмеження чи заборони у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, до таких суб'єктів може застосовуватися індивідуальний режим ліцензування. Порядок і строки застосування індивідуального режиму ліцензування встановлюються законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що клопотання позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки є всі підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до значних збитків для позивача, пов'язаних з необхідністю відшкодування контрагентам витрат, пов'язаних з простоєм суден, тому що відповідно до наданих суду першої інстанції договорів про перевантаження зовнішньоторговельних та транзитних вантажів з приватними компаніями та платіжних документів, на час розгляду справи в суді відбувається перевантаження вантажів, та у разі відсутності у позивача індивідуальної ліценції у клієнтів позивача виникнуть труднощі з митним оформленням вантажів, внаслідок чого відбудеться простій суден.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно того, що клопотання позивача не містило обґрунтованих доказів, які би могли бути підставою винесення ухвали про забезпечення адміністративного позову.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що є підстави для застосування заходів забезпечення адміністративного позову у вигляді зупинення дії спірного наказу органу владних повноважень на час розгляду справи.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що ухвала підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 199; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: О.І. Шляхтицький