Ухвала суду № 37911916, 18.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

18 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-3454/12/1470

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі - Дубчак Ю.В.,

за участю: представників ДСГП "Миколаївська птахофабрика" ЗАТ "Аваль-Еталон" - Тростінецького Сергія Володимировича та Проскуріна Сергія Івановича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Дочірнього сільськогосподарського підприємства "Миколаївська птахофабрика" ЗАТ "Аваль-Еталон" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року по справі за адміністративним позовом Дочірнього сільськогосподарського підприємства "Миколаївська птахофабрика" ЗАТ "Аваль-Еталон" до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання неправомірним і скасування податкового повідомленні-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2012 року дочірнє сільськогосподарське підприємство "Миколаївська птахофабрика" ЗАТ "Аваль-Еталон" (далі - Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області про визнання неправомірним і скасування податкового повідомленні-рішення № 0000042301 від 17.02.2012 року, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 50073,0 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 12518,25 грн.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року замінено відповідача на правонаступника - Очаківську об'єднану державну податкову інспекцію Миколаївської області Державної податкової служби (далі - Очаківська ОДПІ).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, представником Товариства подана апеляційна скарга, в якій зазначено, що вказана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Податкового органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.11р.

За результатами перевірки складено акт від 08.02.12 №143/23-30124834, яким встановлено порушення, зокрема, п. 189.9 ст. 189, п. 200.1 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 50073,00 грн.

На підставі складеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.02.2012 року №0000042301 про визначення Товариству грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 62591,25 грн., у тому числі основного платежу - 50073,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 12518,25 грн.

Підставою для висновку про заниження ПДВ стало те, що ліквідуючи основні засоби, Товариством не подано разом з податковою декларацією з ПДВ належним чином оформлених актів на списання основних засобів, а ті акти, які були подані вже під час перевірки, не містили всіх необхідних реквізитів.

Не погодившись з такими висновками Товариство звернулося до суду та в обґрунтування своїх вимог зазначало, що акти на списання основних засобів дійсно не подавались відповідачу разом із податковою декларацією з ПДВ, так як податкова звітність подається ним в електронному вигляді, а чинним законодавством не передбачено подання ще й актів на списання основних засобів, як додатків до декларації.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що ліквідовані Товариством основні засоби (обладнання пташників) вичерпали свій строк експлуатації, а тому було прийнято рішення про їх списання і на підставі ст. 189 п. 189.9. абз. 2 ПК України така операція звільнена від оподаткування ПДВ.

На вимогу суду сторони подали акти на списання основних засобів, однак, як було встановлено, вони мають суттєві розбіжності між собою. Так, в копіях Очаківської ОДПІ, які були отримані від позивача в ході перевірки, деякі з граф, зокрема: дата надходження на підприємство; кількість ремонтів, на суму; маса об'єкта за паспортом; наявність дорогоцінних металів; результат списання, не заповнені, тоді як в копіях актів, які були надані Товариством, маються всі реквізити.

Представник позивача в судовому засіданні не заперечувала, що на момент проведення перевірки в актах на списання основних засобів вищеперелічені графи були не заповнені, оскільки акти доопрацьовані під час перевірки.

Суд першої інстанції такі доводи позивача відхилив, оскільки датою складання актів зазначено березень 2011 року, тоді як перевірка проводилась в січні-лютому 2012 року, тобто з часу складання актів до моменту перевірки пройшло понад 9 місяців.

Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволені позову, суд виходив з того, що подані під час перевірки акти не відповідали Типовій формі акту на списання основних засобів затвердженої наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 352, та вважав, що списання основних засобів повинно проводитися з дотриманням всіх вимог законодавства, в тому числі із заповненням всіх передбачених реквізитів відповідного акту.

Відсутність всіх даних, визначених нормативно, позбавляє такий документ правового значення, а тому суд погодився із доводами Очаківської ОДПІ про те, що у Товариства відсутні належним чином оформлені акти на списання основних засобів, які є необхідною передумовою для звільнення операції із ліквідації основних засобів від оподаткування за нормами ст. 189 п. 189.9. абз. 2 ПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та вважає його правильним з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Також, частино 4 статті 70 КАС України, встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. У свою чергу, згідно ч. 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 №996-ХІV "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" зі змінами та доповненнями (далі - Закон №996) на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.

Відповідно до п. 1 статті 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Необхідність підтвердження фактичного здійснення господарських операцій первинними документами передбачена також п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704, зі змінами та доповненнями (далі - Положення №88).

Згідно з п. 2.15 ст. 2 Положення №88, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Відповідно до п. 2.16 ст. 2 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, фіксувати та підтверджувати факт здійснення фінансово-господарських операцій.

Також, згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової' звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (п. 44.6 ст. 44 ПК України).

Відповідно до п. 189.9 ст. 189 ПК України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Згідно до п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст.54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до акту від 08.02.12 №143/23-30124834 встановлено, що Товариством проведено в жовтні 2011 року списання основних засобів, що підтверджується записами в бухгалтерському обліку по наступним рахункам: Д-т: 1315 "Знос основних засобів" К-т: 109 "Інші основні засоби" 428301,00 грн. Д-т: 976 "Списання необоротних активів" К-т: 109 "Інші основні засоби" 250365,33 грн.

При ліквідації основних виробничих засобів за самостійним рішенням Товариством до ДПІ у Миколаївському районі з податковою декларацією по ПДР за жовтень 2011 року не подано відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Надані Товариством під час проведенні перевірки акти за формою не відповідають вимогам, встановлених наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 352.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що Товариством не доведено обґрунтованість позовних вимог.

З урахуванням встановлених фактів, оцінюючи надані позивачем та відповідачем докази у сукупності, колегія суддів також вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000042301 від 17.02.2012 року прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією та законами України, а також відповідає іншим критеріям, встановленим частиною 3 статті 2 КАС України. А тому підстав для його скасування не вбачається.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу дочірнього сільськогосподарського підприємства "Миколаївська птахофабрика" ЗАТ "Аваль-Еталон" - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 березня 2014 року.

Головуючий:

Судді: