Постанова № 37911718, 20.03.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2014 р. Справа№ 910/2029/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

від позивача: ОСОБА_2 - представник, ОСОБА_3 - представник

від відповідача-1: Яценко О.В. - представник

від відповідача-2: Яценко О.В. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу

Господарського суду м.Києва

від 08.02.2014р.

у справі № 910/2029/14 (суддя Чинчин О.В.)

позовом ОСОБА_2

до Відкритого акціонерного товариства "Український науково-дослідний та проектний інститут імені В.М. Шимановського, Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інститут сталевих конструкцій"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2014 № 910/2029/14 ОСОБА_2 було відмовлено у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч.1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з прийнятою ухвалою позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить ухвалу скасувати, оскільки вважає, що вона прийнята з порушенням норм процесуального права.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву з вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.07.2010р. укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Український науково-дослідний та проектний інститут імені В.М. Шимановського та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український інститут сталевих конструкцій".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.02.2014 року в прийнятті позову відмовлено. Ухвала мотивована тим, що позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою не як суб'єкт підприємницької діяльності, а як фізична особа. При цьому спір, який виник між ОСОБА_2, Відкритим акціонерним товариством "Український науково-дослідний та проектний інститут імені В.М. Шимановського" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український інститут сталевих конструкцій" про визнання договору недійсним, не є корпоративним та не підвідомчий судам господарської юрисдикції.

Розглянувши мотиви скарги та перевіривши підстави відмови щодо прийняття позовної заяви, колегія прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а позовна заява разом з доданими до неї матеріалами направленню до суду першої інстанції для розгляду по суті, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер (п. 2 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 № 04-5/120).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України передбачено, що суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, який має право відмовити у її прийнятті у випадках, передбачених статтею 62 ГПК; так, на підставі пункту 1 статті 62 ГПК суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо спір непідвідомчий господарському суду, зокрема, коли його вирішення чинним законодавством віднесено до компетенції іншого органу; перелік підстав відмови у прийнятті позовної заяви, встановлений статтею 62 ГПК, є вичерпним (п. 3.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду м. Києва як колишній акціонер з позовом до ВАТ «Український науково-дослідний та проектний інститут імені В.М. Шимановського» (відповідач-1) та TOB «Український інститут сталевих конструкцій» (відповідач-2) з вимогою визнати недійсним договір купівлі- продажу від 20.07.2010 року, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 з підстав, що такий договір порушує його права як акціонера на отримання дивідендів в процесі ліквідації ВАТ «Український науково-дослідний та проектний інститут імені В.М. Шимановського».

Підставою позову зазначено порушення прав ОСОБА_2 на отримання відповідної частки майна відповідача-1 (власником акцій якого Позивач перебуває) в процедурі ліквідації, шляхом вчинення оспорюваного правочину, яким виведено основні активи відповідача-1 за ціною в 20 разів нижче ринкової.

Відповідно до п. 4 ст. 12 ГПК господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Відповідно до п. 1 ст. 167 ГК корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Відповідно до п. З цієї ж статті - під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Таким чином, право Позивача на отримання частки майна в процедурі ліквідації є правом корпоративним, захист цього права, відповідно до п. 4 ст. 12 ГПК, підвідомчий господарському суду.

До корпоративних спорів належать також спори за позовами учасників (акціонерів) господарських товариств про визнання недійсними правочинів, укладених товариством, якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів (п. 1.2 Рекомендацій № 04-5/14 від 28.12.2007 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин").

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20.06.2013 року провадження у цивільній справі № 755/9960/13-ц за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства "Український науково-дослідний та проектний інститут імені В.М. Шимановського, Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інститут сталевих конструкцій" про визнання договору купівлі-продажу майнового комплексу недійсним було закрито з тих підстав, що враховуючи характер спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін суд прийшов до висновку, що обраний позивачем ОСОБА_2 спосіб захисту порушених прав безпосередньо стосується майнового права щодо отримання частки майна ВАТ «Український науково-дослідний та проектний інститут імені В.М. Шимановського» в процедурі ліквідації, що відповідно до норм чинного законодавства є складовою корпоративних прав, тому даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки така категорія справ підвідомча господарським судам, як це передбачено п.4 ч.І ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1.3 від 24 жовтня 2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обов'язків учасника господарського товариства, на підставі пункту 4 частини 1 статті 12 ПІК підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від суб'єктного складу учасників спору.

Відповідно до п. 51 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24 жовтня 2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», в якій зазначено, що законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ПІК, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15.10.2013 року, а також ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 19.12.2013 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 20.06.2013 року у справі № 755/9960/13-ц було залишено без змін. Крім того, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 20.06.2013 року зазначено, що «...оспорений позивачем договір купівлі-продажу майнового комплексу укладений між юридичними особами, тому спір належить до розгляду господарським судом, а позивачу повноважень на представництво інтересів ВАТ «Український науково-дослідний та проектний інститут імені В.М. Шимановського», як колишньому акціонеру товариство не давало.»

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 є такими, що випливають з корпоративних правовідносин та підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.

Відповідно до ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали про повернення позовної заяви, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та передачі справи на розгляд Господарського суду міста Києва.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду м.Києва від 08.02.2014р. у справі № 910/2029/14 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду м.Києва від 08.02.2014р. у справі № 910/2029/14 скасувати.

Матеріали справи № 910/2029/14 повернути до Господарського суду м. Києва для розгляду по суті спору.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх