Постанова № 37911717, 25.03.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2014 р. Справа№ 22/152

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Царук І. О.

за участю представників:

від позивача: Било Ю. О. - представник за довіреністю № 45 від 07.10.2013

від відповідача: Олексієнко М. Г. - представник за довіреністю № юр-225/Д від 28.05.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

на рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2014

у справі № 22/152 (суддя Капцова Т. П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Український нафтогазовий інститут»

до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

про стягнення 73 159,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 42 990 грн. за виконанні за договором на розробку проектної продукції № 5/118-Б/13/06/р/10-р від 26.12.2005 (11.01.2006), але неоплачені роботи, інфляційних нарахувань в сумі 26 653,80 грн. та 3 % річних в сумі 3 515,76 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2014, повний текст якого підписаний 08.02.2014, у справі № 22/152 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 42 990 грн. основного боргу, 26 456,48 грн. збитків від інфляції та 3 508,69 грн. 3 % річних, в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу ґрунтується на тому, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем на заявлену до стягнення суму належним чином доведено, відповідачем наявність заборгованості не спростовано та не доведено припинення зобов'язання в частині суми боргу в будь-який, передбачений законом, спосіб.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, суд виходив того, що при перерахунку зазначених вимог судом сума їх виявилась меншою, ніж заявлена позивачем до стягнення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2014 у справі № 22/152 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що при вирішення спору по суті не в повному обсязі встановлені обставини, що мають значення для справи, оскільки судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що зобов'язання відповідача по сплаті спірної заборгованості припинилось шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, про що відповідачем було повідомлено позивачу відповідною заявою, копія якої міститься в матеріалах справи.

Ухвалою від 04.03.2014 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н. Ф., судді Пашкіна С. А., Сітайло Л. Г. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

26.12.2005 (11.01.2006) Відкрите акціонерне товариство «Український нафтогазовий інститут», перейменоване на «Публічне акціонерне товариство «Український нафтогазовий інститут», як виконавець та Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта», перейменоване на «Публічне акціонерне товариство «Укрнафта», від імені якого діяв НГВУ «Полтаванафтогаз», як замовник уклали договір на розробку проектної продукції № 5/118-Б/13/06/р/10-р (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач бере на себе розробку проекту-прив'язки для повторного використання РП № 10-04П на будівництво експлуатаційних свердловин №№ 312, 323, 324 для будівництва експлуатаційних свердловин №№ 325, 326 на Глинсько-Розбишівському родовищі.

На виконання Договору сторони підписали Протокол, яким погодили договірну ціну (Додаток № 1), Календарний план виконання робіт (Додаток № 2), Кошторис (Додаток № 3), Технічне завдання на розробку проекту-прив'язки для повторного використання РП № 10-04П на будівництво експлуатаційних свердловин №№ 312, 323, 324 для будівництва експлуатаційних свердловин №№ 325, 326 на Глинсько-Розбишівському родовищі (Додаток № 5) (а.с. 22-27).

Розділом 3 Договору встановлений порядок здачі і прийняття робіт, відповідно до якого: позивач при завершенні робіт подає відповідачу комплект проектної документації, визначеної технічним завданням і умовами Договору, акт здачі-прийняття робіт проектної продукції (п.3.1); відповідач протягом календарного місяця з дня одержання акту здачі-прийняття робіт і звітних документів, зазначених в п. 3.1 Договору, повинен направити позивачу підписаний акт здачі-прийняття робіт проектної документації або мотивовану відмову від прийняття робіт (п.3.2); в разі мотивованої відмови відповідача сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та термінів їх виконання (п.3.3).

31.05.2006 сторони склали Акт здачі-приймання проектної продукції по договору № 118-Б від 26.12.2005 (належна копія додана позивачем до позовної заяви (а.с.28), за яким позивач здав, а відповідач прийняв проектну продукцію «Розробка проекту-прив'язки для повторного використання РП № 10-04П на будівництво експлуатаційних свердловин №№ 312, 323, 324 для будівництва експлуатаційних свердловин №№ 325, 326 на Глинсько-Розбишівському родовищі». Сторони в акті погодили, що проектна продукція задовольняє умовам Договору, договірна ціна становить 42 990 грн. Вказаний акт підписаний сторонами без зауважень.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладені сторонами договори є договорами підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, до яких відноситься спірний Договір, підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Пунктом 1) ч. 1 ст. 889 ЦК України до обов'язків замовника за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт віднесено обов'язок сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Згідно з п. 2.1 Договору за виконану проектну продукцію згідно з Договором відповідач перераховує позивачу відповідно до протоколу про договірну ціну (Додаток № 1) 42 990 грн. Оплата здійснюється одноразово за закінчену роботу на підставі акту здачі-приймання проектної продукції.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правилами частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з п. 3.4 Договору на протязі календарного місяця після підписання акта здачі-прийняття проектної продукції по Договору відповідач подає у фінансуючий банк платіжне доручення для перерахування вартості виконаних робіт позивачу.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що виконані позивачем роботи на суму 42 990 грн. відповідач у встановленому Договором порядку не оплатив.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про законність і обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 42 990 грн. основного боргу. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 3 515,76 грн. та збитків від інфляції в сумі 26 653,80 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, при розрахунку позовних вимог про стягнення 3 % річних позивачем допущено помилку у визначенні кількості днів прострочення, проте при перерахуванні 3% річних суд не врахував, що кількість днів у 2008 році дорівнює не 365, а 366, з огляду на що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду апеляційної інстанції в сумі 3 505,16 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

сума боргуперіод кількість днів простроченняставка річних, %сума річних, грн.42 990,0001.07.200631.12.200754931 939,85 01.01.200831.12.2008366 1 289,70 01.01.200919.03.200978 275,61 993 3 505,16

Позовні вимоги про стягнення збитків від інфляції також підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду апеляційної інстанції, оскільки при перерахуванні вимог в цій частині встановлено, що інфляційні витрати дорівнюють 25 776,97 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

періодіндекси інфляціїсума боргу, грн.проіндексована сума, грн. інфляційні втрати, грн.липень 2006100,9042990,0043 376,91386,91серпень 2006100,0042990,0043 376,910,00вересень 2006102,0042990,0044 244,45867,54жовтень 2006102,6042990,0045 394,801 150,36листопад 2006101,8042990,0046 211,91817,11грудень 2006100,9042990,0046 627,82415,91січень 2007100,5042990,0046 860,96233,14лютий 2007100,6042990,0047 142,12281,17березень 2007100,2042990,0047 236,4194,28квітень 2007100,0042990,0047 236,410,00травень 2007100,6042990,0047 519,83283,42червень 2007102,2042990,0048 565,261 045,44липень 2007101,4042990,0049 245,17679,91серпень 2007100,6042990,0049 540,65295,47вересень 2007102,2042990,0050 630,541 089,89жовтень 2007102,9042990,0052 098,831 468,29листопад 2007101,2042990,0052 724,01625,19грудень 2008102,1042990,0053 831,221 107,20січень 2008102,9042990,0055 392,321 561,11лютий 2008102,7042990,0056 887,911 495,59березень 2008103,8042990,0059 049,652 161,74квітень 2008103,1042990,0060 880,191 830,54травень 2008101,3042990,0061 671,64791,44червень 2008100,8042990,0062 165,01493,37липень 200899,5042990,0061 854,18-310,83серпень 200899,9042990,0061 792,33-61,85вересень 2008101,1042990,0062 472,05679,72жовтень 2008101,7042990,0063 534,071 062,02листопад 2008101,5042990,0064 487,08953,01грудень 2008102,1042990,0065 841,311 354,23січень 2009102,9042990,0067 750,711 909,40лютий 2009101,5042990,0068 766,971 016,26 25 776,97

Заперечення відповідача проти заявлених позовних вимог позивача не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на таке.

Відповідач, в обґрунтування своїх заперечень проти позову, посилається на те, що його зобов'язання оплатити спірні роботи припинилось внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, про факт проведення якого відповідач направив позивачу лист №18/3386 від 06.07.2006 про припинення зобов'язань зарахуванням (а.с.77), де повідомив про припинення зобов'язань відповідача перед позивачем в сумі 217 379,52 грн. за отримані науково технічні послуги (в т.ч. за наукові роботи по кап будівництву - 124 315,15 грн., за наукові роботи по іншім послугам - 93 064,37 грн.) та зобов'язань позивача перед відповідачем в сумі 217 379,52 грн. за послуги ЖРЄД.

Проте, спір про зобов'язання позивача провести зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 217 379,52 грн. відповідно до листа відповідача №18/3386 від 06.07.2006 про припинення зобов'язань зарахуванням вирішувався у судовому порядку.

Так, постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2010, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2010, у справі № 7/534 рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2009 у цій справі, яким було задоволено вимоги ВАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Полтаванафтогаз» до ВАТ «Український нафтогазовий інститут» і зобов'язано останнього провести зарахування однорідних вимог на суму 217 379,52 грн., скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Апеляційний суд у справі № 7/534 дійшов висновку, що позивачем у цій справі не надано беззаперечних доказів на підтвердження заборгованості ВАТ «Український нафтогазовий інститут» в сумі 217 379,52 грн. за договором оренди приміщення № 5/21-ОР/274/06/ОР від 31.03.2006.

Крім того, апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні вимог у справі № 7/534, виходив з того, що з тексту листа № 18/3386 від 06.07.2006 про припинення зобов'язань зарахуванням неможливо зробити беззаперечний висновок про зарахування саме тих вимог, які виникли на підставі Договору оренди приміщення № 5/21-ор/274/06/ор від 31.03.2006 та Договорів № 5/44-р/29/06-р від 16.01.2006, № 46-р/14/06-р від 20.02.2006, № 47-р/221/06-р від 13.06.2006, № 113-б/745/05-р від 25.11.2005, № 117/1-Б/859/05/р від 26.12.2005, № 5/116-б/856/05/р/2-р від 26.12.2005, № 5/118-б/13/06/р/10-р від 11.01.2006 (спірний Договір) про надання послуг по розробці проектної документації, на що посилається ВАТ «Укрнафта» в обґрунтування своїх позовних вимог про зобов'язання ВАТ «Український нафтогазовий інститут» здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Обставини, що визнані доведеними судами у справі № 7/534, при вирішенні спору у цій справі не потребують доведення.

Водночас, враховуючи зауваження суду касаційної інстанції щодо того, що при вирішенні спору про наявність зобов'язань ВАТ «Укрнафта» перед ВАТ «Український нафтогазовий інститут» у судовому порядку ВАТ «Укрнафта» може висувати свої заперечення проти заявлених вимог з посиланням на необхідність зарахування його зустрічних вимог, що може бути враховано судом при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне дослідити обставини щодо зарахування зустрічних майнових вимог, на проведенні якого наполягає відповідач.

Статтею 601 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічна норма міститься у ч. 3 ст. 203 Господарському кодексі України, згідно з якою господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Отже, враховуючи специфіку правовідносин, що виникають в сторін в процесі зарахування зустрічних однорідних вимог, в даному випадку грошових, при вирішенні питання, чи мале місце зарахування таких вимог, необхідно перевірити як наявність взаємної заборгованості сторін, так й розмір сум заборгованості, щодо яких пропонується здійснити зарахування, тобто, перевірити безспірність зустрічних майнових вимог сторін одна до одної.

Як вбачається з пояснень відповідача, заборгованість в сумі 217 379,52 грн. він рахує за позивачем виходячи з умов укладеного з ним договору оренди приміщення № 5/21-ОР/274/06/ОР від 31.03.2006 (а.с.71-74), згідно з яким відповідач як Орендодавець передав, а позивач як Орендар прийняв у тимчасове користування приміщення загальною площею 524,41 грн. в буд 119 по вул. Пушкіна в м. Полтава.

За умовами вказаного договору: розмір орендної плати складає 80 грн. із урахуванням ПДВ за квадратний метр на місяць. Розмір орендної плати за перший місяць становить 41 952,8 грн. з ПДВ (п.5.1); За наступні місяці орендна плата сплачується у розмірі, визначеному в п. 5.1 даного договору з врахуванням індексу інфляції у розрахунковому місяці (п.5.2); відповідач як Орендодавець вправі направляти рахунок на оплату орендної плати на адресу Полтавської філії позивача в м. Полтава, вул. Пушкіна, 119, яка зобов'язана ці рахунки приймати і оплачувати (п.5.3); Вартість комунальних послуг не входить до орендної плати. Відшкодування витрат на комунальні послуги та інші витрати на утримання приміщення, які несе відповідач, позивач як Орендар здійснює щомісячно згідно рахунку відповідача, що додається до загального рахунку на оплату (орендна плата та відшкодування витрат на комунальні послуги й інші витрати на утримання приміщення) (п.5.6).

Отже, позивач за умовами договору оренди приміщення № 5/21-ОР/274/06/ОР від 31.03.2006 має на підставі направлених відповідачем рахунків (орендна плата та відшкодування витрат на комунальні послуги й інші витрати на утримання приміщення) здійснювати відповідні платежі.

Проте, жодного доказу того, що відповідачем такі рахунки позивачу направлялись, в якому саме обсязі - повністю чи частково - позивач ці рахунки не оплачував, а також того, що позивач відмовлявся виконувати свої договірні зобов'язання і між сторонами існує спір щодо вказаних обставин, матеріали справи не містять.

У поясненнях від 28.01.2014 № 08-486(а.с.129-131) відповідач наводить розрахунок боргу позивача перед ним за договором оренди приміщення № 5/21-ОР/274/06/ОР від 31.03.2006, який дорівнює 217 379,52 грн. і складається з сум орендної плати та сум комунальних платежів, проте жодного документального доказу на підтвердження сум комунальних платежів матеріали справи також не містять.

Отже, жодного документального доказу на підтвердження того, що позивач дійсно має перед відповідачем 217 379,52 грн. боргу за договором оренди приміщення № 5/21-ОР/274/06/ОР від 31.03.2006, відповідачем суду не надано, а відтак, не може вважатися безспірним розмір боргу позивача, зарахування якого в рахунок спірної заборгованості за Договором (в тому числі) вимагає відповідач.

Окрім необхідності встановити безспірність майнових вимог, зарахування яких як зустрічних вимагається, при вирішенні питання, чи мале місце зарахування таких вимог, необхідно також встановити, чи повідомлена ініціюючим суб'єктом інша сторона про виникнення між ними правовідносин з зарахування зустрічних майнових вимог, адже операція зарахування зустрічних майнових вимог має бути відображена в документах бухгалтерського та податкового обліку обох учасників такого взаємозаліку.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого долучена відповідачем до матеріалів справи (а.с.78-78 зворот), вищезгаданий лист відповідача від 06.07.2006 № 18/3386 про припинення зобов'язань зарахуванням 07.07.2006 вручено поштовим відділенням п. Махновській за адресою приміщення, орендованого згідно з договором оренди приміщення № 5/21-ОР/274/06/ОР від 31.03.2006 (вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, 36000).

Проте, як вбачається з акту приймання-передачі орендованих приміщень в адміністративному будинку по вул. Пушкіна, 119 в м. Полтаві (а.с.75), позивач звільнив та здав, а НГВУ «Полтаванафтогаз» ВАТ «Укрнафта» прийняло вказане приміщення 31.05.2006, тобто повідомлення про зарахування зустрічних майнових вимог направлено відповідачем за адресою орендованого приміщення більш ніж через місяць після його звільнення позивачем.

Проте, докази того, що позивач продовжував перебувати у вказаному приміщенні після його звільнення, як і докази того, що п. Махновська, яка 07.07.2006 одержала лист відповідача від 06.07.2006 № 18/3386 про припинення зобов'язань зарахуванням, має будь-яке відношення до позивача, в матеріалах справи відсутні.

Водночас у своїх поясненнях від 13.12.2013 (а.с.97-99) позивач проти отримання ним листа відповідача від 06.07.2006 № 18/3386 про припинення зобов'язань зарахуванням заперечив.

За таких обставин, відсутні підстави стверджувати, що позивач отримував лист відповідача від 06.07.2006 № 18/3386 про припинення зобов'язань зарахуванням, а відповідно, є недоведеним, що відповідач повідомив позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не доведено як безспірність його вимог до позивача, так і факт повідомлення позивача про взаємозалік на загальну суму 217 379,52 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що заява відповідача про зарахування вимоги на суму 217 379,52 грн. є спірною та такою, що унеможливлює проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 ЦК України, а відтак, твердження відповідача, в обґрунтування заперечень проти заявлених позовних вимог, про зарахування зустрічних однорідних вимог колегією суддів до уваги не приймаються як такі, що не підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне зобов'язання відповідача по оплаті виконаних позивачем за Договором робіт в розмірі 42 990 грн. не було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, і правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 42 990 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2014 у справі № 22/152 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 42 990 грн., збитки від інфляції в сумі 25 776,97 грн. та 3 % річних в сумі 3 505,16 грн., в решті позову відмовляється. Судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених майнових вимог.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задоволенню не підлягає.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Публічне акціонерне товариство «Укрнафта».

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2014 у справі № 22/152 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2014 у справі № 22/152 змінити.

3. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2014 у справі № 22/152 в наступній редакції:

« 2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, Несторівський провулок, 3-5, ідентифікаційний код 00135390) на користь Публічного акціонерного товариства «Український нафтогазовий інститут» (04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, 7, ідентифікаційний код 00147134) основний борг в сумі 42 990 (сорок дві тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн., інфляційні втрати в сумі 25 776 (двадцять п'ять тисячі сімсот сімдесят шість) грн. 97 коп., 3 % річних в сумі 3 505 (три тисячі п'ятсот п'ять) грн. 16 коп., 722 (сімсот двадцять дві) грн. 76 коп. державного мита та 116 (сто шістнадцять) грн. 57 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»

4. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 22/152.

Повний текст постанови складено: 31.03.2014

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло