Рішення № 37911700, 24.03.2014, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" березня 2014 р.Справа № 921/151/14-г/18 Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотест", вул. Володимирська, 65/2, м. Хмельницький

до відповідача Державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод", вул. Січових Стрільців, 1, с.Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область

про cтягнення заборгованості в сумі 283 101,50 грн.

За участю представників сторін:

позивача: Кузнєцова Д.О., довіреність від 15.11.2013 р.;

відповідач: не прибув.

В судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біотест" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод" про cтягнення заборгованості в сумі 283 101,50 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі - продажу № 14/10/08/3ф від 14.10.2008 р., укладеного між сторонами, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість по оплаті отриманого товару в заявленій до стягнення сумі.

Ухвалою господарського суду від 21.02.2014 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 13.03.2014 р., який відкладався до 24.03.2014 р.

У судове засідання 24.03.2014 р. представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задоволити. Крім того, товариством з обмеженою відповідальністю "Біотест" 24.03.2014 р. подано витребувані ухвалою від 13.03.2014 р. додаткові письмові обґрунтування позовних вимог із посиланням на накладні, згідно яких виникла заборгованість та довіреності, на підставі яких товар був отриманий відповідачем, в тому числі пред'явлено для огляду в судовому засіданні оригінали зазначених накладних та довіреностей.

Відповідач явку повноважного представника у призначені на 13.03.2014 р. та 24.03.2014 р. судові засідання не забезпечив, однак, 12.03.2014 р. на адресу суду надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач в задоволені позовних вимог просить відмовити в повному обсязі. Свої заперечення державне підприємство обґрунтовує тим, що видаткові накладні, на які посилається позивач, не можуть бути прийняті судом як належні докази отримання товару, оскільки на них відсутня печатка підприємства та підпис головного бухгалтера. Також, як зазначає відповідач, позивачем не додано довіреностей державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод" на отримання товарно-матеріальних цінностей згідно накладних, зазначених у позові.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши подані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново - господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

14.10.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Біотест" (продавець) та державним підприємством "Мишковицький спиртовий завод" (покупець) укладено договір № 14/10/08/3ф купівлі - продажу ферментних препаратів, за умовами п.1.1 якого позивач зобов'язується передати у власність державного підприємства ферментні препарати (товар), а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 2.1., 2.2., 2.3. Договору, сторони узгодили, що кількість, ціна, асортимент та сума товару вказуються в рахунках - фактурах та у видаткових накладних. Загальна сума договору складається з суми отриманої покупцем кількості товару, згідно виписаних видаткових накладних.

Пунктом 3.2. договору учасники спірних правовідносин домовились, що розрахунок за товар проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставлених рахунків-фактур.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу - однією з підстав виникнення зобов'язань.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договорів поставки, згідно яких та в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, на виконання умов правочину, продав відповідачу, в період протягом 2008 -2010 р.р., товар на суму 1 351 627,20 грн., що підтверджено видатковими накладними: № РН-0000279 від 20.10.2008р.; № РН-0000289 від 29.10.2008р.; № РН-0000300 від 07.11.2008р.; № РН-0000266 від 20.11.2008р.; № РН-0000319 від 21.11.2008р.; № БВ-0000272 від 28.11.2008р.; № РН-0000330 від 04.12.2008 р.; № РН-0000331 від 04.12.2008р.; № РН-0000347 від 17.12.2008 р.; № РН-0001501 від 28.01.2009р.; № РН-0001511 від 10.02.2009р.; № РН-0001531 від 24.02.2009р.; № РН-0001562 від 03.04.2009р.; № РН-0001576 від 13.04.2009р.; № РН-01760 від 20.08.2009р.; № РН-1777 від 02.09.2009р.; № РН-1785 від 08.092009 р.; № РН-1800 від 15.09.2009 р.; № РН-1815 від 28.09.2009 р.; № РН-1851 від 19.10.2009 р.; № РН-01873 від 27.10.2009 р.; № РН-1920 від 25.11.2009 р.; № РН-0001935 від 09.12.2009 р.; № РН-0001960 від 29.12.2009 р.; № РН -0001966 від 11.01.2010 р.; № РН-001981від 25.01.2010р.; № РН-002001 від 08.02.2010 р.; № РН-02065 від 06.04.2010 р.; № РН-2066 від 09.04.2010 р.; № РН-2075 від 12.04.2010р.

Вказані вище накладні, відтак і факт отримання товару та проведення часткової оплати, відображені і в актах звірки взаєморозрахунків за період з 14.10.2008 р. по 15.04.2010 р. та за період з 14.10.2008 р. по 27.04.2011 р., які підписані представниками сторін без будь-яких доповнень і заперечень.

Отримання даної продукції підтверджується і підписами повноважних осіб відповідача у відповідних графах накладних. Право на вчинення таких дій надано представникам ДП "Мишковицький спиртовий завод" згідно довіреностей, що долучені до матеріалів справи.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних зобов'язань, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року № 9/252-10).

Позивач стверджує, що його контрагент свої зобов'язання по оплаті за отриманий товар на умовах Договору виконав лише частково, відтак неоплаченою залишається сума в розмірі 283 101,50 грн., що підтверджується виписками банку по рахунку позивача за період з 14.10.2008 р. по 27.02.2014 р. та довідкою ТОВ "Біотест" № 21 від 18.02.2014 р.

Крім того, як вбачається із відповіді від 21.04.2010 р. на виставлену ТОВ "Біотест" претензію № 15.04.-10 від 15.04.2010 р., державне підприємство визнає борг перед позивачем в сумі 283101,50 грн. за отримані від товариства ферментні препарати згідно виставлених рахунків, який виник через важкі фінансові труднощі підприємства та зобов'язується протягом найближчого часу розрахуватись із контрагентом. Проте, жодних документів на підтвердження погашення спірної заборгованості перед позивачем по договору № 14/10/08/3ф від 14.10.2008р. відповідачем суду не надано.

Разом з тим, із наданих господарським товариством розрахунків за період з 14.10.2008 р. по 27.04.2011 р. вбачається здійснення державним підприємством платежів на суму 1 183 704,90 грн. При цьому, у судових засіданнях та додаткових поясненнях від 24.03.2014 р. представник ТОВ "Біотест" пояснив, що на дату укладення договору № 14/10/08/3ф від 14.10.2008р. у відповідача існувала заборгованість в сумі 115 179,20 грн. за товар поставлений на умовах раніше укладених договорів, а тому оплати, які проводились відповідачем з 14.10.2008р., а саме платежі, які підтверджуються банківськими виписками № БВ-0000266 від 20.11.2008 р. на суму 30 000,00 грн. та частково платіж по банківській виписці № БВ-0000272 від 28.11.2008 р. на суму 100 000,00 грн. в сумі 85 179,20 грн. були зараховані на погашення вже існуючої заборгованості. Кожна наступна поставка, оплачувалась відповідачем частково і станом на дату звернення позивача до суду із даним позовом заборгованість відповідача становить 283 101,50 грн., яка виникла за поставку товару по видатковим накладним № РН-0001960 від 29.12.2009 р. на суму 56 904,50 грн.; № РН -0001966 від 11.01.2010 р. на суму 51 330,00 грн.; № РН-001981від 25.01.2010 р. на суму 61 617,00 грн.; № РН-002001 від 08.02.2010 р. на суму 74 580,00 грн.; № РН-02065 від 06.04.2010 р. на суму 1680,00 грн.; № РН-2066 від 09.04.2010 р. на суму 7440,00 грн.; № РН-2075 від 12.04.2010р. на суму 29 550,00 грн.

Оцінивши надані сторонами докази у справі, суд прийшов до висновку, що на час виникнення спірних правовідносин порядок розрахунків за укладеними між контрагентами договорами регламентувався Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою НБУ від 21.01.2004р. № 22 та зареєстрована 29.03.2004р. в Мін'юсті України (далі - Інструкція НБУ).

Пунктом 3 глави 8 розрахунки із застосуванням платіжних доручень, зазначеного нормативно-правового акту визначено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

З наведеного, суд вважає, що у разі, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та особою, на користь якої проведено оплату.

Якщо ж відповідні застереження у договорі відсутні, то за наявності заборгованості платежі мають, відноситись на погашення боргу в хронологічному порядку, тобто, починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повної її сплати.

Наведена позиція суду ґрунтується на тому, що зарахування коштів без чіткого посилання платника на призначення платежу в погашення заборгованості за минулі періоди не заборонено нормами законодавства.

Відповідно до пояснень повноважного представника позивача у судових засіданнях банківські виписки, у графах "Призначення платежу", не містили посилань, на підставі якого договору чи видаткових накладних здійснюється відповідачем розрахунок.

За таких обставин, позивач правомірно зараховував сплачені йому кошти в рахунок погашення заборгованості за поставки товару, які були здійснені в попередні періоди. При цьому варто зазначити, що таку ж правову позицію з даного приводу висловив і Вищий господарський суд України у постановах від 14.04.2005р. у справі №11/274 (12/5), від 25.12.2003р. у справі № 10/172 та Верховний Суд України в ухвалі від 23.06.2005р. у справі №11/274 (12/5).

Відповідно до статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами п. 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приймаючи до уваги наведені правові позиції та перелічені вище положення цивільного законодавства, суд констатує, що ДП "Мишковицький спиртовий завод" зобов'язане було оплатити вартість отриманого по видаткових накладних товару згідно договору № 14/10/08/3ф від 14.10.2008р.

Однак, відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, свої зобов'язання щодо повної оплати вартості отриманого товару не виконав, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем становить 283 101,50 грн., яка відповідачем у встановленому процесуальним кодексом порядку не спростована.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

При таких обставинах справи, позовні вимоги підлягають до задоволення як такі, що підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані відповідачем.

У відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 32-34, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод" (вул. Січових Стрільців, 1, с.Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область, код 00375154), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотест" (вул. Володимирська, 65/2, м. Хмельницький, ідент. Код 32402430):

- 283 101 (двісті вісімдесят три тисячі сто одну) грн. 50 коп. основної заборгованості;

- 5 662 (п'ять тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 03 коп. судового збору;

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 25.03.2014. через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька