Постанова № 37902885, 13.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 березня 2014 року № 826/1665/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві (далі по тексту також - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві від 11.01.2014р. ВП № 31127699 про стягнення з боржника виконавчого збору;

- стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (вул. Фрунзе, 85, м. Київ, 03080, ідентифікаційний код 19480600) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 (сімдесят три, 08) грн.

В обґрунтування позовних вимог покликалась на те, що спірна постанова є протиправною, завдає шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача, відтак підлягає скасуванню.

Відповідач у судове засідання не прибув, про час, дату і місце проведення судового розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, про причини неприбуття суд не повідомив. Крім того, позиції щодо заявленого позову не виклав.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню підлягає з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 02.02.2012р. головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві Пацуріною О.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 31127699 з примусового виконання наказу №41/444, виданого 16.12.2011р. Господарським судом м. Києва про стягнення з ДПЗД «Укрінтеренерго» на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» 2 768 060,26 грн. інфляційних втрат, 630 454,39 грн. - 3 % річних, 25 500,00 грн. - державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Підприємству надано строк в сім днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження для добровільного виконання судового рішення.

Однак в ході судового розгляду справи підтверджено, що вказана постанова на адресу позивача не надходила.

При цьому, позивач неодноразово, в тому числі 16.03.2012 та 18.06.2012рр. звертався до Управління ДВС ГУЮ у м. Києві з заявами про надання інформації про наявність відкритих виконавчих проваджень стосовно підприємства (заяви від 16.03.2012р. №44/22-491 та від 18.06.2012р. №44/22.28-1202). Проте відповіді на звернення надано не було.

13.12.2013р. ДПЗД «Укрінтеренерго» ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження №31127699, встановлено, що 02.02.2012р. винесена постанова про відкриття з виконання наказу Господарського суд м. Києва від 16.12.2011р. № 41/444.

Оскільки на адресу позивача постанова про відкриття виконавчого провадження від 02.02.2012р. № 31127699 вчасно не надійшла, 19.12.2013р. позивач звернувся до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві з заявою № 44/22-2398 про відкладення виконавчих дій у зв'язку з невчасним отриманням постанови від 02.02.2012р. № 31127699 про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 1 ст. 35 Закону «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Крім того встановлено, що до отримання постанови про відкриття виконавчого провадження позивачем вчинялись дії щодо добровільного виконання рішенням Господарського суду міста Києва, на підставі якого видано наказ від 16.12.2011р. №41/444.

Так, ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.09.2012р. у справі №41/444 залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2013р. № 41/444 та постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2013р. № 41/444, наказ Господарського суду м. Києва № 41/444, виданий 16.12.2011, визнано таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 2 768 060,26 грн. - інфляційних втрат, 630 454,39 грн. - 3 % річних.

Разом з тим, підтверджено, що в подальшому, 1912.2013р. здійснив самостійне повне виконання виконавчого документу, в частині, що залишалася невиконаною, а саме сплатив:

- державне мито в сумі 25.500,00 грн. (згідно платіжного доручення від 19.12.2013р. № 1858);

- витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (згідно платіжного доручення від 19.12.2013 № 1860).

Як слідує із матеріалів справи, 23.12.2013р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, Нечай Г.П., винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дії строком до 10.01.2014р.

Проте, у зв'язку з повним виконанням 19.12.2013р. судового рішення, позивач звернувся до відповідача із заявою про закінчення виконавчого провадження від 25.12.2013р. № 44/22-2450, в якій надав докази самостійної сплати на підставі виконавчого документу. 11.01.2014р. відповідачем в межах виконавчого провадження ВП №31127699 прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, згідно якої постановлено стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» виконавчий збір у розмірі 2573, 60 грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності спірної постанови, суд виходив із наступного.

Нормативно-правовим актом, який регламентує умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (наділі - ЗУ «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Приписами ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

За наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам (ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Частиною 1 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

На виконання ЗУ «Про виконавче провадження» наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5 затверджено Інструкцію про проведення виконавчих дій, п. 4.1. якої передбачено, що постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, установленому статтею 32 Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

З аналізу вищевикладених правових норм вбачається, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору має виноситися лише після закінчення строку, встановленого для добровільного виконання рішення суду, при встановленні обставин, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано, та за умови направлення боржникові копії постанови про відкриття виконавчого провадження у порядку, передбаченому законодавством.

Представник позивача у позовній заяві та в судовому засіданні зазначив, що позивач не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.02.2012 року ВП №31127699.

Як встановлено ч. 3 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

З огляду на встановлені судом обставини та вищенаведені норми ЗУ «Про виконавче провадження» суд дійшов висновку про неправомірність дій державного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, оскільки її винесення в силу ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» можливо у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, за умови вчинення державним виконавцем, передбачених законодавством дій щодо належного повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження та встановленого строку для добровільного виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Враховуючи вищевикладене, оскільки судове рішення було в повному обсязі самостійно виконано позивачем в тій частині, що підлягала виконанню, до 10.01.2014 - на період відкладення провадження виконавчих дій - тобто до початку його примусового виконання, стягнення виконавчого збору у розмірі 2 573,60 грн. від суми сплаченої позивачем на користь стягувача, є протиправним.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відділом державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності спірного рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві від 11.01.2014р. ВП № 31127699 про стягнення з боржника виконавчого збору. Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 73, 08 грн. на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур