Постанова № 37902886, 13.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 березня 2014 року № 826/1633/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ІНСТИТУТ ПАПЕРУ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «ІНСТИТУТ ПАПЕРУ» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту також - відповідач) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04.09.2013 р. №42826552207 форми «Р», яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 287327,00 грн. (у тому числі за основним платежем 191 551,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 95776,00грн.

Позивач категорично не погоджується з правомірністю оспорюваного податкового повідомлення рішення та висновками акту перевірки, вважає що відповідачем не додержано вимог діючого законодавства при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки АТ «ІНСТИТУТ ПАПЕРУ»: документація по взаємовідносинам позивача з його контрагентом належним чином не досліджувалася, висновки акту перевірки базуються на припущеннях, доводи податкового органу щодо відсутності реального характеру відповідних операцій не підтверджені належними доказами.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності. Зазначав, що перевіркою встановлено, що діяльність ПП «Промкомплект Україна» має ознаки нереальності здійснення, що свідчить про відсутність факту реального здійснення позивачем господарської діяльності за період березень 2011 року-червень 2012 року.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню підлягає з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку АТ «Інститут Паперу» код за ЄДРПОУ 31812534, з ПП «Промкомплект Україна», код за ЄДРПОУ 35477839 за період з 01.01.2012 року по 29.02.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 16.08.2013р. №230/26-55-22-07/31812534.

Актом перевірки було зафіксовано порушення норм чинного законодавства України, а саме: - ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) АТ «Інститут Паперу» внаслідок чого: - занижено податок на додану вартість суму 191 551,00 грн., в тому числі за січень 2012 року 109 164,00 грн., за лютий 2012 року 82 387,00 грн.; - завищено залишок від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду,який зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 37 913,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем складені податкові повідомлення - рішення:

- №42826552207 форми «Р», яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 287 327,00 грн. (у тому числі за основним платежем 191 551,00 грн. та за штрафними фінансовими) санкціями 95 776,00 грн.

- №42926552207 форми «В4», яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 37 913,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення рішення, скарги позивача залишені без задоволення, а спірне рішення без змін, у зв'язку з чим позивач оскаржив його у судовому порядку.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Як слідує із матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивач мав фінансово господарські правовідносини з ПП «Промкомплект Україна» (код ЄДРПОУ 35477839) на підставі договорів №1-П від 28.10.2011р.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем подано до перевірки копії первинних бухгалтерських документів, локальні кошториси на ремонтні та оздоблювальні роботи, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3.

Оплату за отримані послуги позивачем здійснено в повному обсязі. Заборгованість відсутня.

Вищевказані обставини знайшли своє відображення у акті перевірки та письмових запереченнях відповідача проти заявленого позову, що свідчить про достовірність вказаних фактів.

Разом з тим, відповідачем у ході перевірки використано інформацію, викладену Західною ОДПІ м. Харкова в акті від 26.09.2012р. №422/22-417/35477839 «Про результати документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства «Промкомплект Україна», код ЄДРПОУ 35477839 щодо документального підтвердження господарських відносин, із постачальниками та покупцями їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень 2011 року - червень 2012 року».

Так, відповідач на підставі акту від 26.09.2012р. №422/22-417/35477839 встановив: що за період березень 2011 року-червень 2012 року діяльність ПП «Промкомплект Україна» має наступні ознаки нереальності здійснення: - відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; - відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою; відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, платник не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку) при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень; - відсутність зв'язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (робіт, послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку: придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податків.

З вищевикладеного відповідач дійшов до висновку про те, що ознаки, як кожний окремо, так і у сукупності, дають обґрунтовані підстави вважати, що у ПП «Промкомплект Україна», код 35477839 наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності за період березень 2011 року-червень 2012 року.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача, з огляду про наступне.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Податковим кодексом України, передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний кодекс не передбачає.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

З огляду на викладене, договори із ПП «Промкомплект Україна» були складені з метою їх реального виконання.

Усі витрати позивача з придбання послуг підтверджені належним чином складеними первинними та іншими документами.

Крім того, суд звертає увагу на те, що за змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які були видані за договорами за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які актами чинного законодавства встановлені для первинних документів.

Судом встановлено, що ПП «Промкомплект Україна» на момент вчинення господарських операцій з позивачем не було виключено та перебувало у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців, що не заперечується в акті перевірки від 16.08.2013 р. №230/26-55-22-07/31812534 .

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-ІV із змінами та доповненнями якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність ні за несплату податків продавця, ні за можливу недостовірність інформацію про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство, зокрема Податковий кодекс України, не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару має сплачувати цей податок до бюджету.

Факт реєстрації контрагента АТ «ІНСТИТУТ ПАПЕРУ» у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, як на час здійснення господарських операцій із позивачем так і на момент складання на його адресу податкових накладних в акті перевірки від 16.08.2013 р. №230/26-55-22-07/31812534 не заперечується, а актом Західної МДПІ м. Харкова № 422/22-417/35477839 від 26.09.12 р. «Про результати документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства «Промкомплект Україна», код ЄДРПОУ 35477839 щодо документального підтвердження господарських відносин, із постачальниками та покупцями їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень 2011 року - червень 2012 року» підтверджується, що ПП «Промкомплект Україна» з 10.08.09 року є платником ПДВ на підставі свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100239238, виданого ДПІ у Ленінському районі м. Харкова.

При цьому, у відповідності до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Так, у відповідності до п.п. 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. №984 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той час, як в акті перевірки від 16.08.2013 р. №230/26-55-22-07/31812534 відповідач не вказав первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку АТ «ІНСТИТУТ ПАПЕРУ», що підтверджують наявність фактів порушень ним норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а лише посилається на акт Західної МДПІ м. Харкова, який не є первинним документом.

В результаті ДПІ порушено ст. 83 "Матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок" у якій вказано, що "Для посадових осіб органів Державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. Документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. Податкова інформація; 83.1.3. Експертні висновки; 83.1.4. Судові рішення.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи підтверджено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2013 року по справі № 2а-12102/12/2070 визнані протиправними дії Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо проведення документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства «Промкомплект Україна» в результаті якої складено акт від 26.09.2012 року №422/22-417/35477839 Про результати документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства «Промкомплект Україна», код ЄДРПОУ 35477839 щодо документального підтвердження господарських відносин, із постачальникам та покупцями їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень 2011 року - червень 2012 року.

При цьому ухвалою Вищого адміністративного суду від 21.03.2013 року К/800/9554/13 у справі № 2а-12102/12/2070 відмовлено Західній міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Харківського окружного адміністративного суду від хвалу Харківського апеляційного адміністративного руду від 21.01.2013р.

Водночас, нормами, які визначають обсяг документів, необхідний і достатній для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, є п. 6 ст. 198 і ст. 201 ПК. Документом, що дає право на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту платника, є податкова накладна, яка належно оформлена та належно зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Нормами, що обґрунтовують право на включення ПДВ до складу податкового кредиту, а витрат - до валових витрат платника, є пп. 1 і 3 ст. 198, п/п 1 п. І і п. 2 ст. 138 ПКУ, що вимагають:

підтвердження факту здійснення господарської операції із придбання (виготовлення) товарів, робіт (послуг), що підтверджується первинними документами про здійснення господарської операції (ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»);

пов'язаності операції, за якою виникла можливість включення ПДВ до складу податкового кредиту платника, а витрат на придбання товарів - до складу валових витрат, з господарською діяльністю платника, що визначається з метою використання в оподаткуванні (ст. 5 ПІК), за п/п 36 п. 1 ст. 14 Кодексу.

Так, вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24 травня 1995 року №1988 (зареєстровано в Мінюсті України 05 червня 1995 року №168/704).

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що належно оформлені між продавцем та покупцем видаткові накладні були достатньою законною підставою для АТ «ІНСТИТУТ ПАПЕРУ» відобразити в бухгалтерському та податковому обліку підприємства операції з придбання та реалізації послуг.

Дані перевірок контрагентів іншими податковими органами не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум до валових витрат та визнання податкового кредиту непідтвердженим.

Натомість до кола таких доказів можуть бути віднесені такі, що набрали законної сили обвинувальний вирок суду відносно посадових осіб платника податків за вчинення злочинів, що передбачені ст.ст.191 або 212 Кримінального кодексу України (адже метою вчинення нікчемного правочину або викривлення дійсних показників господарських операцій в податковому обліку платника податків є намір платника податків на заволодіння державним майном або намір платника податків на ухилення від сплати податків, зборів), рішення адміністративного суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, рішення адміністративного суду про визнання правочину недійсним.

Доказами порушення правил віднесення сум до валових витрат та формування податкового кредиту є матеріали перевірки платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а не дані актів інших податкових органів.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням, виготовленням товарів та послуг, основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - це діяльність, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу. Це визначення кореспондує зі ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГК), згідно з якою господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність; господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями; господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Отже, господарська діяльність суб'єктів підприємництва має бути спрямована на одержання прибутку, а некомерційних установ, організацій - на досягнення цілей, з метою досягнення яких вони створені. Із зазначеного слідує, що діяльність, яка не спрямована на досягнення прибутку (або інших цілей для некомерційних установ та організацій), не може буди визнана господарською, тому суми податків, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням, виготовленням товарів та послуг, основних фондів без мети їх використання у межах господарської діяльності, не можуть бути віднесені до податкового кредиту. Відповідно, операції, що не спрямовані на одержання прибутку (інших господарських цілей), не надають права на податковий кредит

Позиція суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеної у постанові від 02.06.2011р. у справі №742/11/13-11.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04.09.2013 р. №42826552207 форми «Р», яким Приватному акціонерному товариству «ІНСТИТУТ ПАПЕРУ» донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 287327,00 грн. (у тому числі за основним платежем 191 551,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 95776,00грн.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 487, 20 грн. на користь Приватного акціонерного товариства «ІНСТИТУТ ПАПЕРУ» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур