Ухвала суду № 37901474, 28.03.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 22-ц/774/3239/14 Головуючий у 1-ій інстанції

категорія №27 суддя Порошина О.О. Доповідач суддя Рудь В.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Рудь В.В.

суддів: Ткаченко І.Ю., Повєткіна В.В.

при секретарі: Кравець Є.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2014 року за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» в особі Дніпропетровської філії ПАТ «Універсал Банк», третя особа ОСОБА_2, про визнання кредитного договору недійсними, -

В с т а н о в и л а :

У травні 2013 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ «Універсал Банк» в особі Дніпропетровської філії ПАТ «Універсал Банк», третя особа ОСОБА_2, про визнання кредитного договору недійсним(а.с.2-6).

Позивач зазначав, що 23 вересня 2008 року уклав з ВАТ «Універсал Банк» генеральний договір про надання кредитних послуг за №ВL 7064, предметом якого є грошові кошти у розмірі 94 000 доларів США, що було еквівалентно 455 947,00 грн.

Згідно умов генерального договору банк зобов'язався надати кредитні кошти готівкою через касу на строк 240 місяців до 01.09.2028 року у вигляді строкового кредиту на поточні потреби, а позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти у визначеній сумі за кредитом та сплатити за користування кредитом відсотки у розмірі 15,45% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороду згідно п.3.3 додаткової угоди до генерального договору за надання фінансового інструменту в розмірі 940,00 доларів США, що сплачується у день укладання кредитного договору, та 940 доларів США комісії.

Погашення заборгованості за кредитним договором передбачено шляхом щомісячного ануїтетного платежу у сумі 1272,52 доларів США, що визначено банком у додатку №1 до додаткової угоди №ВL 7064/К-1 до генерального договору про надання кредитних послуг №ВL 7064 від 23 вересня 2008 року. Для виконання договору банком відкриті відповідні рахунки.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором укладено договір іпотеки №1973 від 23 вересня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Синельниківського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_3, за яким передав відповідачу в іпотеку нерухоме майно: будівлю перукарні, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1

ОСОБА_1 також зазначив, що під час укладення генерального договору банк в порушення ст.ст.11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» не надав повної інформації щодо сукупної вартості кредиту, скрито реальну відсоткову ставку за кредитом. На момент підписання договору сторони не дійшли згоди щодо відсоткової ставки за кредитом, з умовами договору не визначились, банк ввів в оману щодо суми щомісячної сплати боргу за кредитом. Кредит в іноземній валюті надано за відсутності індивідуальної ліцензії на здійснення валютно-обмінних операцій. Всі ці обставини дають підстави для визнання правочину недійсним та свідчать про факт недобросовісної конкуренції.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив визнати гененеральний договір про надання кредитних послуг за №ВL 7064 від 23 вересня 2008 року, укладений з ВАТ «Універсал Банк», недійсним; визнати недійсними пов'язані з ним договір іпотеки №1973 від 23 вересня 2008 року, укладений між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 та договір поруки від 23 вересня 2008 року, укладений між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 за №ВL 7064-П1.

Заочним рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено(а.с.144-148).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права(а.с.151-154).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно ст.ст.3,11 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В ч.3 ст.203 ЦК України зазначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.І ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недодержання стороною(сторонами) зазначених вимог має бути саме на момент вчинення правочину.

Згідно ст.230 ЦК України якщо одна із сторін навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.І ст.229 цього Кодексу) такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

При цьому, в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Відповідно до ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав Основний закон держави не встановлює.

Згідно вимог ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

За правилами ст.2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банківським кредитом є будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього ж Декрету.

По справі встановлено, що 23 вересня 2008 року ОСОБА_1 уклав з ВАТ «Універсал Банк», в даний час ПАТ «Універсал Банк», генеральний договір про надання кредитних послуг №ВL7064 та додаткову угоду №ВL 7064/К-1 від 23 вересня 2008 року до генерального договору про надання кредитних послуг №ВL7064 від 23 вересня 2008 року, за умовами яких ОСОБА_1 отримав на поточні потреби кредит в іноземній валюті у розмірі 94 000 доларів США зі строком повернення кредитних коштів не пізніше 01 вересня 2028 року(а.с.8-14,23-24).

В забезпечення виконання боргових зобов'язань за генеральним договором про надання кредитних послуг №ВL 7064 від 23 вересня 2008 року між сторонами договору укладено договір іпотеки №1973 від 23 вересня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Синельниківського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_3, за яким ОСОБА_1 передав відповідачу в іпотеку нерухоме майно: будівлю перукарні, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належить йому на праві власності(а.с.15-19), між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №ВL 7064-П1 від 23 вересня 2008 року(а.с.20-22).

Із повідомлення Національного банку України від 04.05.2011 року вбачається, що станом на 23.09.2008 року, дата укладання спірного кредитного договору, ВАТ «Універсал Банк» здійснював свою діяльність на підставі банківської ліцензії №92 від 07.12.2007 року та письмового дозволу з додатком №92-1 від 07.12.2007 року(а.с.40), що також підтверджується відповідною банківської ліцензії №92 від 07.12.2007 року та письмовим дозволом з додатком №92-1 від 07.12.2007 року(а.с.77-82).

Таким чином, ВАТ «Універсал Банк» на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мав право станом на час укладання генерального договору про надання кредитних послуг №ВL 7064 від 23 вересня 2008 року здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, здійснення таких операцій в іноземній валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Як вбачається із справи, ОСОБА_1, отримавши грошові кошти в іноземній валюті за генеральним договором про надання кредитних послуг №ВL 7064 від 23 вересня 2008 року, що підтверджується заявою на видачу готівки(а.с.72), неналежно виконував зобов'язання щодо його погашення, у зв'язку з чим станом на 01.03.2011 року у нього утворилась заборгованість у розмірі 853987,88 грн., що підтверджується рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2013 року, яким з ОСОБА_1 стягнута зазначена сума заборгованості(а.с.119-121).

Як видно із справи, перед укладенням генерального договору №ВL 7064 від 23 вересня 2008 року про надання кредитних послуг ОСОБА_1 був ознайомлений про кредитні умови: мету кредитування, форму його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який одержано кредит та варіанти його повернення, валютні ризики тощо. Волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, кредитний договір у доларах США укладено за ініціативи ОСОБА_1, який погодився на умови про надання кредиту в іноземній валюті як такі, що його влаштовували, договори підписані сторонами, у тому числі ОСОБА_1(а.с.7-11,23-24).

Судом встановлено, що при укладенні кредитного договору та договору іпотеки дотримано передбачені законом істотні умови договору, що були обумовлені згодою сторін, як узгоджені так і прийняті ними, правочини були спрямовані на отримання ОСОБА_1 кредиту, при цьому позичальник брав на себе зобов'язання по поверненню кредитних коштів, при укладенні договорів сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Доказів, які б свідчили про те, що банк нав'язував ОСОБА_1 послуги щодо кредитування в іноземній валюті чи примушував його до укладення договору на зазначених у договорі умовах, матеріали справи не містять, доказів в підтвердження таких тверджень ОСОБА_1 не надав.

При укладенні спірного договору позичальник, як встановлено судом, з'ясував умови, на яких він укладається, у тому числі умови, що саме він, позичальник, несе усі валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором.

Перевіривши доводи та заперечення сторін щодо недійсності правочинів з підстав введення позивача в оману, суд встановив, що ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів щодо обставин, на які він посилався в обгрунтування своїх вимог, зокрема не довів, що відповідачем введено його в оману з метою укласти оспорюваний договір на невигідних для нього умовах, що його волевиявлення, як учасника правочину, не було вільним і не відповідало внутрішній волі, а тому прийшов до правильного висновку, що в межах заявлених позовних вимог відсутні визначені ст.230 ЦК України обставини, які б свідчили про невідповідність зазначених правочинів нормам ЦК України, які регулюють загальні положення про правочини та вимоги про додержання правочинів нормам діючого законодавства.

Твердження ОСОБА_1 про те, що банк не надав йому, як споживачу, повної інформації щодо сукупної вартості кредиту, реальної відсоткової ставки за кредитом, не можуть бути взяті до уваги, оскільки матеріалами справи не містять належних доказів про те, що спірний договір не відповідає вимогам ст.ст.11,18 Закону України "Про захист прав споживачів" та ст.3 "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", затверджених Постановою Правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168.

Крім того, факт підписання позивачем спірного договору та здійснення відповідної оплати, свідчить про прийняття ним умов укладеного генерального договору про надання кредитних послуг №ВL7064 та умов додаткової угоди №ВL 7064/К-1 від 23 вересня 2008 року до генерального договору про надання кредитних послуг №ВL7064 від 23 вересня 2008 року(а.с.8-14,23-24).

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, у тому числі щодо неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та що іноземна валюта згідно діючого законодавства не може бути предметом кредитного договору, необгрунтовані і не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки не спростовують висновки суду про безпідставність позовних вимог.

Таким чином, наведені обставини та докази в їх підтвердення, яким дана оцінка відповідно до вимог ст.212 ЦПК України, свідчать, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи та вимогам діючого законодавства, що регулює зазначені правовідносини, доводи скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Підстав для скасування судового рішення не встановлено.

Керуючись ст.ст.303,307,309,315 ЦПК України колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -