Рішення № 37899328, 28.03.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/7798/13-ц Головуючий у І інстанції Пухна О.М.Провадження № 22-ц/780/2258/14 Доповідач у 2 інстанції СавченкоКатегорія 18 28.03.2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 березня 2014 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Даценко Л.М., Коцюрби О.П.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 5 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа Приватне акціонерне товариство «Люмен» про визнання поруки припиненою, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року ПАТ «Універсал Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ТОВ «Елопроект», ТОВ «Елолед», ТОВ «Елопро», третя особа ПрАТ «Люмен» про стягнення боргу за кредитним договором, який ухвалою суду від 5 грудня 2013 року залишений без розгляду.

У вересні 2013 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов, який мотивував тим, що 5 вересня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» і ПрАТ «Люмен» було укладено кредитний договір з послідуючими додатковими угодами, згідно яких банк надав позичальнику кредит в розмірі 700000 доларів США терміном до 30 листопада 2012 року із розрахунку 18,7 % річних. Поручителями позичальника за кредитним договором є відповідачі ТОВ «Елопроект», ТОВ «Елолед», ТОВ «Елопро» та ОСОБА_1, які за договорами поруки від 5 вересня 2008 року та від 9 листопада 2009 року зобов'язалися відповідати перед банком за виконання позичальником зобов'язань по поверненню кредиту. Посилався, що укладена ним порука припинилася на підставі ч.4 ст.559 ЦК України, поскільки банк не пред'явив до нього вимоги протягом шести місяців від 30 листопада 2012 року, тобто від дня настання строку виконання основного зобов'язання. У зв'язку із наведеним просив визнати припиненою поруку за договором поруки від 9 листопада 2009 року, укладеним між ним і ВАТ «Універсал Банк».

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 5 грудня 2013 року позов задоволено. Ухвалено припинити дію договору поруки, укладеного 9 листопада 2009 року між ОСОБА_1 і ВАТ «Універсал Банк», та стягнуто судові витрати.

Відповідач ПАТ «Універсал Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Універсал Банк» підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що 5 вересня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», і ЗАТ «Люмен», правонаступником якого є ПрАТ «Люмен», укладено кредитний договір з рядом послідуючих додаткових угод, на підставі яких акціонерне товариство «Люмен» отримало в банку кредит в розмірі 700000 доларів США строком до 30 листопада 2012 року із сплатою за користування коштами 18,7 % річних.

Також, судом встановлено, що поручителем позичальника акціонерного товариства «Люмен» є відповідач ОСОБА_1, який за договором поруки від 9 листопада 2009 року з послідуючими додатковими угодами зобов'язався відповідати перед банком за виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору і додаткових угодах в повному обсязі.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що порука ОСОБА_1 припинилася на підставі ч.4 ст.559 ЦК України, поскільки банк протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання, не пред'явив вимоги до поручителя.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, оскільки вони не грунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.

Відповідно до положень ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно роз'яснень п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення чи вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

Вирішуючи спір, суд не взяв до уваги, що ПАТ «Універсал Банк» 29 травня 2013 року, тобто у встановлений законом шестимісячний термін, пред'явив вимогу до поручителя ОСОБА_1 шляхом подачі позову до Голосіївського районного суду м.Києва про стягнення боргу із ряду поручителів, в тому числі і ОСОБА_1 (т.1 а.с.169). При цьому суд помилково виходив з того, що цей позов ухвалою суду від 31 травня 2013 року повернутий банку для подачі за підсудністю, а отже не може вважатися вчасним зверненням до суду (а.с.169-170).

Проте такі висновки суперечать змісту ч.4 ст.559 ЦК України та вищевказаним роз'ясненням постанови Пленуму ВССУ, поскільки згідно п.24 пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення чи вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому процесуальне рішення суду за наслідками пред'явлення позову правового значення не має. Таке значення має лише факт самого звернення до суду, як доказ вимог банку та наміру стягнути кошти.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов не підлягає до задоволення з викладених вище підстав, а саме у зв'язку з тим, що банк у встановлений законом шестимісячний строк, тобто після 30 листопада 2012 року пред'явив вимогу до поручителя шляхом подачі позову, а після повернення позову ухвалою суду через три місяці подав даний позов, а відтак зщобов'язання за договором поруки не припинилося і зберігає свою чинність.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Доводи представника позивача ОСОБА_1 про те, що подача банком позову до суду, який хоча і поданий у шестимісячний строк, проте повернутий судом для подачі до належного суду, не може вважатися належною вимогою до поручителя, колегія суддів вважає необгрунтованими.

Як вище вказувалося за змістом ч.4 ст.559 ЦК України юридичне значення для чинності зобов'язань за договором поруки має факт пред'явлення кредитором позову до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. Під пред'явленням позову розуміється складання позовної заяви і подача її до суду, як доказ претензій банку до поручителя та вимоги про повернення коштів. При цьому процесуальне рішення суду за наслідками пред'явлення позову правового значення не має.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задоволити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 5 грудня 2013 року скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа Приватне акціонерне товариство «Люмен» про визнання поруки припиненою.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір в розмірі 113 гривень 60 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді :