Ухвала суду № 3788154, 13.05.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2009 року № 22а-7640/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Каралюса В.М. та Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання - Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської обл. на постанову господарського суду Львівської обл. від 18.03.2008р. у справі за позовом Дочірнього підприємства «МП Україна» компанії «МП Льогер А/С» до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської обл. про скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И Л А:

25.01.2008р. позивач Дочірнє підприємство /ДП/ «МП Україна» компанії «МП Льогер А/С» звернувся до господарського суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської обл. № 0000022303/0 від 25.01.2007р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість /ПДВ/, судові витрати покласти на відповідача (а.с.7-10).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 18.03.2008р.  заявлений позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської обл. № 0000022303/0 від 25.01.2007р., стягнуто з державного бюджету на користь позивача 03 грн. 40 коп. понесених судових витрат (а.с.90-94).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської обл., яка покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить постанову господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.99-100).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що законодавством чітко передбачено, що однією із обов'язкових підстав включення сум податку до складу бюджетного відшкодування ПДВ, є фактична надмірна сплата цих сум до Державного бюджету України, а не сам факт існування зобов'язання по сплаті ПДВ у ціні товару. Висновок про те, що включенню до податкового кредиту підлягають лише суми ПДВ, які були сплачені до бюджету, випливає із самої суті цього податку, його основної функції - формування доходів державного бюджету, а також з поняття платника ПДВ як особи, яка зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Системний аналіз наведених положень вказує на те, що законодавством встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та включенням сум цього податку до податкового кредиту. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту.

Із змісту проведених податковим органом заходів з'ясовано, що постачальник по ІІ ланцюгу Приватне підприємство /ПП/ «Флавор», який повинен був відобразити відповідні суми ПДВ в податковій декларації з цього податку та сплатити у відповідному періоді суми податку, за адресою реєстрації не знаходиться.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, протягом 24-25.01.2007р. ревізорами ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської обл. проведено виїзну позапланову перевірку ДП «МП Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом повернення повної суми на розрахунковий рахунок за період вересень-жовтень 2006 року по взаєморозрахунках з ПП «С.В.», по результатам якої складено Акт перевірки № 6/23-0/31475377 від 25.01.2007р.  (а.с.14-20).

Проведеною перевіркою встановлено, що відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» ДП «МП Україна» по взаєморозрахунках з ПП «С.В.» не має права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2006 року в сумі 25674 грн. і за жовтень 2006 року в сумі 6690 грн.

На підставі наведеного Акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000022303/0 від 25.01.2007р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2006 року на 25674 грн., та за жовтень 2006 року - на 6690 грн. (а.с.21).

На підставі отриманих ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської обл. відповідей на запити щодо зустрічних перевірок позивача (ІІ ланцюг в схемі постачання) встановлено, що провести зустрічну перевірку ПП «Флавор» неможливо, підприємство відсутнє за юридичною і фактичними адресами.

У зв'язку з наведеним, податковим органом зроблено висновок про те, що ПП «Флавор» не задекларувало і не сплатило до бюджету відповідних сум податку на додану варітсть, через що позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2006 року в сумі 25674 грн. і за жовтень 2006 року в сумі 6690 грн.

Наведений висновок був покладений відповідачем в основу винесеного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»:

п.1.8. ст.1 - бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом;

пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду;

пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 - якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

п.п.7.7.5. - протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Із системного аналізу вищенаведених норм слідує, що контрагент по договору не може нести відповідальність за порушення, допущені іншою стороною у своїй діяльності, оскільки право на податковий кредит залежить лише від законності самої операції та правильності оформлення податкової накладної.

Також покупець не може відповідати за дії продавця, який не звітує перед податковим органом, не перераховує суми ПДВ до бюджету, не перебуває за своєю юридичною адресою або ліквідований. Чинним законодавством не передбачено обов'язку покупця контролювати дії продавця і перевіряти виконання ним своїх податкових зобов'язань.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що 15.06.2004р. між позивачем (покупець) та ПП «С.В.» (продавець) був укладений договір № 02/К/-06-2004, відповідно до умов якого і додатків до нього продавець продав, а покупець придбав дошку дубову необрізану (а.с.23-26).

По наслідкам виконання договірних зобов'язань продавцем виписані покупцю відповідні відпускні накладні (а.с.27-36) та податкові накладні (а.с.37-47), також покупець здійснив оплату придбаного товару, що стверджується відповідними банківськими виписками (а.с.48-51).

Відповідно до Довідки № 32/7/23-404/106 від 25.01.2007р. про результати невиїзної перевірки ПП «С.В.» з питань взаємовідносин з ДП «МП Україна» за липень, вересень і жовтень 2007 року суми податку по виписаних податкових накладних включені до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних і відповідають даним податкової декларації з ПДВ за липень, вересень і жовтень 2007 року (а.с.82-85).

Контрагент позивача, який виписував податкові накладні і отримував кошти від ДП «МП Україна» в оплату за поставлений товар, був зареєстрований на дату здійснення відповідних операцій у ЄДРПОУ, мав свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ № 18424099 від 04.06.2003р.

Таким чином, контрагент позивача ПП «С.В.» включив до податкових зобов'язань суму ПДВ, сплачену йому позивачем; не встановлення податковим органом факту сплати податку до бюджету наступним контрагентом по ланцюгу (ПП «Флавор»), з яким позивач не мав жодних правових відносин, не може впливати на формування податкового кредиту ДП «МП Україна».

Чинне законодавство, в тому числі Закон України «Про податок на додану вартість», не містить положень, згідно яких на покупця покладався б обов'язок по сплаті ПДВ не тільки продавцю, але й ще до бюджету.

Окрім цього, виходячи із принципу індивідуалізації відповідальності, закріпленого у Конституції України, ДП «МП Україна», яким при здійсненні господарської діяльності дотримані всі вимоги податкового законодавства, не може нести відповідальності за дії інших осіб.

Додатково колегія суддів враховує, що до компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функції щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (ст.ст.10, 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”).

За змістом зазначених норм проведення зустрічних перевірок є обов'язком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

При цьому сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Аналізуючи фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач на підставі п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів після отримання податкових накладних від свого контрагента, які засвідчують факт придбання платником податку товарів.

Вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” і відповідачем не оспорюються. Податкові накладні виписані зареєстрованим платником ПДВ, відповідають порядку їх заповнення.

Таким чином, позивач, одержавши у встановленому порядку податкові накладні від ПП «С.В.», який зареєстрований у встановленому порядку платником ПДВ, за операціями, що належать до його господарської діяльності, відповідно до вимог п.7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” правомірно включив суму ПДВ до податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що прийняттям спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом фактично покладено на позивача вину за несплату його контрагентом зобов'язань, визначених податковим законодавством. Якщо ж віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних чи інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, то дії платника податку є правомірними.

Оскільки законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями, то в разі порушення контрагентом платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання.

Таким чином, ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської обл. необґрунтовано позбавлено позивача права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість з покликанням на факт несплати податку на додану вартість продавцем та будь-якими іншими платниками, з якими, в розглядуваному випадку, позивач не мав жодних відносин.

Слід також врахувати, що у розглядуваній справі податковий орган не стверджував і не доводив безтоварний характер господарських операцій, не навів переконливих доказів обізнаності позивача щодо діяльності контрагентів, зокрема щодо створення їх з протиправною метою і несплати ними податків, наявності зговору на викрадення коштів державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування ПДВ; суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів тощо.

Додатково колегія суддів підкреслює, що відповідачем в основу притягнення до юридичної відповідальності позивача не покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа в конкретному випадку, - при нарахуванні податків та обов'язкових платежів посадовими особами підприємства у відповідності до закону; умисел посадових осіб підприємства на ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, не встановлений.

За наведених обставин підстав для втрати позивачем права на бюджетне відшкодування колегія суддів не знаходить.

Таким чином, матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджено правомірність включення ДП «МП Україна» сум до податкового кредиту та заявлення суми бюджетного відшкодування, які визначені у податкових деклараціях з ПДВ за вересень і жовтень 2007 року (а.с.56-63).

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської обл. № 0000022303/0 від 25.01.2007р. є підставним, а тому підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської обл. на постанову господарського суду Львівської обл. від 18.03.2008р. залишити без задоволення, а згадану постанову господарського суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: В.М.Каралюс

О.П.Стародуб