Ухвала суду № 3788151, 13.05.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2009 року № 22а-7504/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Каралюса В.М. та Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання - Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віконт-ІІ» на постанову господарського суду Львівської обл. від 11.03.2008р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віконт-ІІ» до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської обл. про скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток і податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И Л А:

26.12.2007р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Віконт-ІІ» звернувся до господарського суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Яворівському районі Львівської обл.  № 0009822320/0 від 14.12.2007р. та № 0009812320/0 від 14.12.2007р.; судові витрати покласти на відповідача (а.с.2-4).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 11.03.2008р.  у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.70-73).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ТзОВ «Віконт-ІІ», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить постанову господарського суду скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задоволити (а.с.79-82).

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що сума 70387 грн. 40 коп., яка була сплачена комісіонером на рахунок позивача, перевищує суму вартості товару, зазначеній у ВМД та повинна розглядатися як курсова різниця, оскільки вартість товару визначалася в іноземній валюті, і курси по відношенню до національної валюти на момент відвантаження і на час конвертації були різними. Звідси, відповідач неправомірно нарахував позивачу податок на прибуток в сумі 14664 грн. з курсової різниці, незаконно віднісши її до валового доходу.

Оскільки першою подією в розумінні пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» було відвантаження товару, тому вартість відвантаженого товару включена до складу податкових зобов'язань; поступлення коштів на банківський рахунок позивача є другою подією, через що виникла курсова різниця не може бути об'єктом оподаткування, оскільки не є платою за товари чи послуги.

Також суд не взяв до уваги покликання позивача на вимоги п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якої при експортних операціях застосовується нульова ставка податку.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем ДПІ у Яворівському районі Львівської обл. проведено протягом 22.11.2007р.-26.11.2007р. позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Віконт ІІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні у бухгалтерському і податковому обліку господарських операцій з ПМП «Опал» за період з 01.06.2006р. по 31.12.2006р., по результатам якої складено Акт перевірки № 1027/26-7/30648875 від 03.12.2007р. (а.с.7-16).

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем порушені вимоги пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.11.3.1. п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено від'ємне значення оподаткування за 2006 рік на 58656 грн., що призвело до заниження у деклараціях за звітні періоди 2007 року оподатковуваного прибутку на 58656 грн. і заниження податку на прибуток на 14664 грн.; а також порушення вимог пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість /ПДВ/ за грудень 2006 року на 11731 грн.

На підставі Акту перевірки податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

* № 0009822320/0 від 14.12.2007р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 17597 грн., з яких 11731 грн. за основним платежем та 5866 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.17);

* № 0009812320/0 від 14.12.2007р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 21996 грн., з яких 14664 грн. за основним платежем та 7332 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.18).

Матеріалами справи стверджується, що на підставі договору комісії № 04/07-02п від 04.07.2006р. позивач (комітент) передав ПМП «Опал» (комісіонер) чорниці свіжоохолоджені і журавлину морожену в кількості 36,633 тн на загальну суму 2143299 грн. 19 коп., без ПДВ.

Факти передачі товару засвідчуються складеними договірними сторонами актами прийому передачі (а.с.23, 24).

Відповідно до умов укладеного договору і додатків до нього розрахунки між сторонами повинні проводитися в безготівковій формі у національній валюті України, комісіонер зобов'язаний здійснити конвертацію отриманої від нерезидента валютної виручки в українську гривню для перерахунку комітенту. Комісіонер відшкодовує комітенту вартість фактично реалізованої продукції, виходячи із фактурної вартості, відображеної у вантажно-митній декларації /ВМД/, та перерахованої згідно курсу НБУ на дату отримання валюти від покупця (а.с.19-22).

Згідно наявних ВМД передані комісіонеру товари були експортовані через ПМП «Опал» (а.с.25, 26, 45, 46); у подальшому комісіонер перерахував на рахунок ТзОВ «Віконт ІІ» грошові кошти в сумі 2198726 грн. 07 коп., в т.ч. ПДВ.

Документів, які б підтверджували факт одержання валютних цінностей із зазначенням дати їх отримання від нерезидента-покупця по контракту на виконання договору комісії № 04/07-02 від 04.07.2006р. позивачем не представлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що різницю між сумою отриманих коштів та фактурною вартістю згідно ВМД, в сумі 70387 грн. 40 коп. позивачем безпідставно визначено як курсову різницю і не включено до складу валових доходів і по податкових зобов'язань по ПДВ.

Наведений висновок правомірно обґрунтований тим, що валютні кошти на виконання укладеного договору комісії від нерезидента на банківський рахунок комісіонера не поступали, що стверджується відсутністю будь-яких підтверджуючих документів про їх надходження із зазначенням дати їх отримання від нерезидента-покупця, а також листом Управління Національного банку України у Рівненській обл. про ненадходження експортної виручки на рахунок ПМП «Опал» на суму 47936436 грн. 66 коп. (а.с.44).

Оскільки відсутні будь-які первинні документи про поступлення валютної виручки на рахунок комісіонера на виконання укладеного договору комісії, тому отримана сума коштів 70387 грн. 40 коп., що перевищує фактурну вартість згідно представлених ВМД, підлягає в частині 58656 грн. включенню до складу валового доходу і податкового зобов'язання з ПДВ на суму 11731 грн.

Колегія суддів відхиляє покликання апелянта на правомірність віднесення спірної суми 70387 грн. 40 коп. до курсової різниці через різні курси іноземної валюти на момент відвантаження товарів і конвертації коштів, оскільки відповідних доказів зміни курсу і обґрунтованих розрахунків надлишково сплаченої суми суду не представлено.

Щодо покликань апелянта на відсутність у нього обов'язку перевіряти документи ПМП «Опал», то колегія суддів виходить з того, що саме з вказаним контрагентом позивач уклав договір комісії на значну суму, умовами договору був передбачений порядок проведення розрахунків, в тому числі при отриманні валютної виручки, після проведення відповідних операцій комісіонер зобов'язаний був надати комітенту звіт, а останній прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії.

Натомість суд першої інстанції правильно дослідив у судовому засіданні обставини отримання комісіонером валютної виручки, і встановив відсутність поступлення такої, оскільки саме на підставі таких висновків податковим органом були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Окрім цього, помилковим є покликання апелянта на пп.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки вказана норма встановлює правила оподаткування доходів, отриманих у іноземній валюті, чого у розглядуваному випадку не доведено сторонами спору.

Твердження апелянта про відсутність порушень з його сторони вимог пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» колегія суддів відхиляє, оскільки поступлені кошти 70387 грн. слід розглядати як оплату за відвантажений товар з мотивів, які наведені вище.

Щодо нульової ставки ПДВ при здійсненні експортних операцій, то колегія суддів приймає до уваги дані банківських документів, відповідно до яких сума грошових коштів, отриманих позивачем, включала ПДВ, що стверджується банківськими виписками (а.с.47-52). Представлені до перевірки листи ПМП «Опал» про призначення платежу податковим органом правомірно не прийнято до уваги, оскільки банківських документів у підтвердження даних змін до перевірки не надано.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.11.3.1. п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак й покладених в основу прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, заявлений позивачем позов про скасування податкових повідомлень-рішень є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віконт-ІІ» на постанову господарського суду Львівської обл. від 11.03.2008р. залишити без задоволення, а згадану постанову господарського суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: В.М.Каралюс

О.П.Стародуб