Ухвала суду № 37881307, 25.03.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 364/281/13-к Головуючий у І інстанції Яковенко О.М.Провадження № 11/780/113/14 Доповідач у 2 інстанції СвінціцькаКатегорія 2 25.03.2014

УХВАЛА

Іменем України

25 березня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Свінціцької О.П.

суддів Габрієля В.О., Дриги А.М.

за участю прокурора Красківського В.П.

засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженого ОСОБА_2 на вирок Володарського районного суду Київської області від 03 червня 2013 року яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Великополовецьке Сквирського району Київської області, українця, громадянина України, освіта вища, проживає в АДРЕСА_1, не судимого,

засуджено за ст.124 КК України до 2 (двох) років обмеження волі;

за ч.3 ст.136 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Великополовецьке Сквирського району Київської області, українця, громадянина України, не одруженого, освіта неповна середня, не працюючого, проживає в АДРЕСА_2, раніше судимого: 14 червня 2010 року вироком Сквирського районного суду Київської області за ч.1 ст.309 КК України до двох років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік,

засуджено за ч.3 ст.136 КК України до 2 (двох) років 10 (десяти) днів позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків призначено остаточне покарання у виді 2 (двох) років 25 (двадцяти п»яти) днів позбавлення волі.

При постановленні вироку судом вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів,

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду, ввечері 30 квітня 2011 року в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області біля клубу зустрілися ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які домовились, що будуть йти додому разом, так як проживають неподалік один від одного. Під час розмови ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_2, що той має відвідати знайомого ОСОБА_4, який хворіє. Близько о 00 годин 15 хвилин 01 травня 2011 року ОСОБА_3 підійшов до будинку АДРЕСА_3 де в квартирі НОМЕР_1 проживав ОСОБА_4, де біля під»їзду вищевказаного будинку сидів ОСОБА_5, який перебував в стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_5, щоб той пропустив його пройти у під»їзд будинку, у відповідь ОСОБА_5 пригрозив йому і став підніматися на ноги. Тут ОСОБА_5 завдав удар ОСОБА_3, через що останній почав кричати та в цей момент побачив в руках ОСОБА_5 ніж. На крик ОСОБА_3 підбіг ОСОБА_2, якому ОСОБА_3 повідомив, що ОСОБА_5 має ніж, попередив його про обережність. ОСОБА_2 вибив з рук ОСОБА_5 ніж і став завдавати удари ОСОБА_5 в область голови, внаслідок чого останньому були спричинені тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма з забоєм головного мозку. Коли ОСОБА_5 заспокоївся, ОСОБА_2 поклав відібраний у нього ніж в кишеню брюк ОСОБА_5 та з ОСОБА_3 вирішили доставити ОСОБА_5 до знайомого ОСОБА_2 - ОСОБА_6, який в минулому працював дільничним інспектором, і повідомити, що ОСОБА_5 носить при собі ніж. Коли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом з ОСОБА_5 підходили до повороту на вулиці Кошова в с. Великополовецьке, ОСОБА_5 раптово вийняв з карману ніж і мав намір нанести удар ОСОБА_2 в область шиї, внаслідок чого було пошкоджено светр, в який був одягнений ОСОБА_2 Під час відібрання ножа ОСОБА_2 були заподіяні ушкодження на задній поверхні п'ятого пальця лівої кисті по ліктьовій поверхні. Захищаючись від ОСОБА_5, ОСОБА_2 завдав останньому удар ногою в область грудної клітини та два удари правою рукою в область голови, внаслідок чого ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження: перелом п'ятого ребра зліва по передній підмишечній лінії зі сторони зовнішньої кісткової пластини лінія перелому з викришуванням губчастої речовини, в області переднісся синець довгастої форми, розташований нижче рівня оточуючої шкіри розміром 4*2 см на фоні синця садно характеру вищеописаного розміром 2*0,7 см, в області зовнішнього кута лівого ока синець характеру вищеописаного розміром 3*1 см, на верхній губі набряк та синець синього кольору розміром 6*3 см.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №40/Д від 03.06.2011 року перелом ребра відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, так як для зрощення перелому необхідно більше 21 дня. Інші тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

01 травня 2011 року в період часу з 00 годин 15 хвилин до 01 години 30 хвилин ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 після спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 привели останнього до ставу «Центральний» по вулиці Жовтневій в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області з метою вмити, так як на обличчі в нього була кров. Коли потерпілий ОСОБА_5 ввійшов у воду та вмився, вийшовши зі ставу на берег, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не втримавши рівновагу тіла впав з шестиметрової греблі під міст у воду. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, знаходячись поруч і знаючи, що потерпілий ОСОБА_5 зазнав тілесних ушкоджень та усвідомлюючи, що останній перебуває в небезпечному стані, на дні бетонної дамби ставу, не поважаючи право людини на життя і безпеку, нехтуючи моральними та правовими нормами, що зобов'язують надавати допомогу людям, які перебувають у небезпечному стані, залишили місце, не повідомили належних осіб і установи. Внаслідок бездіяльності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 настала смерть ОСОБА_5, адже він утопився.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вважаючи вирок суду першої інстанції незаконним, просить його скасувати у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засуджених внаслідок м»якості, неправильним застосуванням кримінального закону - застосуванням кримінального закону, який не підлягає застосуванню та постановити свій вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.121, ч.3 ст.136 КК України та призначити покарання за ч.1 ст.121 КК України у вигляді п'яти років позбавлення волі, за ч.3 ст.136 КК України у вигляді двох років позбавлення волі, з застосуванням ст.70 КК України остаточно призначити покарання у вигляді шести років позбавлення волі, ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.136 КК України та призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України остаточно призначити покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі. На думку прокурора, при призначенні покарання ОСОБА_2 суд першої інстанції не врахував належним чином тяжкість злочинів та особу винного, те, що наявність кількох епізодів свідчить про підвищену суспільну небезпеку злочинів та підсудного. Вважає, що перебування під вартою та втрата родичів не може бути обставиною, що пом'якшує покарання, оскільки зазначені обставини не пов'язані будь-яким чином зі скоєнням злочину ОСОБА_2 Тому, на думку прокурора обставин, що пом'якшують покарання підсудного, не встановлено, а призначене ОСОБА_2 покарання не є достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Крім того вважає, що оскільки протиправна поведінка потерпілого ОСОБА_5 врахована судом при кваліфікації дій підсудного ОСОБА_2 за ст. 124 КК України, тому вона не може бути врахована як пом»якшуюча покарання обставина. На думку прокурора, при призначенні покарання ОСОБА_3 суд також не врахував належним чином тяжкість злочину та особу винного. Зазначає, що вказаний злочин підсудний скоїв під час іспитового строку, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку підсудного. Крім того вказує, що підсудний ОСОБА_3 в судовому засіданні вину не визнав, у вчиненому не покаявся, тому, на думку апелянта обставин, що пом'якшують покарання підсудного, не встановлено. Крім цього, вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував кримінальний закон, перекваліфікувавши у вироку дії ОСОБА_2 з ч.1 ст.121 КК України на ст.124 КК України. На думку апелянта, твердження ОСОБА_2 про захист від дій ОСОБА_5 є намаганням ухилитись від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, адже покази підсудного про те, що він кілька разів забирав у ОСОБА_5 ножа і повертав йому - клав до кишені задніх штанів, позбавлені будь-якої логічності.

В доповненнях до апеляції прокурор просить вирок Володарського районного суду від 03.06.2013р. скасувати у зв»язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально - процесуального закону та справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи не було виконано вказівки, викладені в ухвалах Апеляційного суду Київської області від 07.02.13 та від 30.05.12 щодо перевірки застосування недозволених методів слідства відносно ОСОБА_2 Судом перед допитом свідків по справі не було роз»яснено права свідка, крім того. при призначенні покарання ОСОБА_3 судом не враховано як обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочинів, покарання ОСОБА_3 призначено у тому числі у днях, що є порушенням вимог ст. 73 КК України.

В поданій апеляції засуджений ОСОБА_2, вважаючи вирок суду першої інстанції незаконним та не обґрунтованим, просить його скасувати та виправдати його. Вимоги апеляції обґрунтовує тим, що судом при постановленні вироку не були виконані вказівки, викладені в ухвалах Апеляційного суду Київської області від 30.05.2012р. та від 07.02.2013р., розгляд справи проведено неповно, однобічно. Вказує, що судом першої інстанції було порушено його право на захист, оскільки не було вирішено його клопотання про заміну захисника ОСОБА_7, також зазначає, що докази, які містяться в матеріалах справи є сфальсифікованими, на що він неодноразово звертав увагу суду, однак його доводи були залишені без уваги.

В поданих запереченнях на апеляцію прокурора засуджений ОСОБА_2 зазначає, що апеляцію прокурора слід залишити без задоволення, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що тяжкі тілесні ушкодження потерпілий отримав від його ударів, а не від падіння з висоти 8- ми метрової дамби. Зазначає, що докази по справі сфальсифіковано, не досліджено сліди крові на дамбі, не розслідувана бійка, яка виникла в день скоєння злочину. Вказує, що до нього застосовувалось катування зі сторони працівників правоохоронних органів. Крім того, засуджений вказує, що не існує жодного свідка, який би вказав на здійснення інкримінованих йому прокурором злочинів.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції зі змінами і доповненнями та заперечував щодо апеляції засудженого ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_2, який подану ним апеляцію підтримав, просив закрити провадження у справі і заперечував щодо апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_3, який заперечував щодо задоволення апеляції прокурора та підтримав апеляцію засудженого ОСОБА_2, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи викладені в апеляціях, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 334 КПК України в редакції 1960 року мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом»якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою - підстави для цього.

При постановленні вироку судом першої інстанції вказаних вимог закону дотримано не було.

Так, суд першої інстанції дійшовши до переконання про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_2 з ч.1 ст. 121 КК України на ст.124 КК України, а саме, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони не виклав у вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, не зазначив способу вчинення злочину, форму вини, мотивів вчинення засудженим ОСОБА_2 злочину та наслідків злочину, а лише зазначив про те, що ОСОБА_2 вибив з рук ОСОБА_5 ніж і став завдавати удари останньому в область голови, внаслідок чого останньому були спричинені тілесні ушкодження у виді закритої черепно - мозкової травми з забоєм головного мозку. При цьому судом не зазначено кількість ударів, механізм їх заподіяння, чим саме вказані удари наносились та з якою метою, що впливає на правильність кваліфікації дій підсудного ОСОБА_2

Крім того, при викладенні обставин вчинення злочину суд обмежився лише вказівкою на характер заподіяних потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, не вказуючи при цьому чи відносяться заподіяні потерпілому тілесні ушкодження до категорії тяжких, середньої тяжкості чи легких тілесних ушкоджень.

Також з мотивувальної частини вироку вбачається, що суд обмежився переліком доказів, досліджених в ході розгляду справи, але аналізу вказаним доказам не дав, не зазначив мотивів прийняття одних доказів і відхилення інших.

Зокрема, судом не дана належна оцінка висновку експерта №40Д від 03.06.2011 (т.2 а.с.97-98), а саме, суд не встановив механізм і час отримання потерпілим тілесних ушкоджень, за яких обставин та коли саме вони утворились, не встановлено кількість нанесених потерпілому ударів ОСОБА_2 та судом не дано оцінки тому як узгоджуються покази підсудних в частині механізму та обставин заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень з вказаним висновком судово - медичної експертизи.

Відповідно до вимог ст. 374 КПК України (в редакції 1960р.) вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, є обов'язковими для суду першої інстанції при повторному розгляді справи.

В ухвалах Апеляційного суду Київської області від 30.05.2012р. та від 07.02.2013р. вказувалось про те, що судом першої інстанції не було проведено повного аналізу зібраних по справі доказів та не надано їм належної оцінки.

Проте, під час нового розгляду справи у Володарському районному суді вказівки суду апеляційної інстанції залишились поза увагою, справа знову була розглянута поверхово, без всебічного та повного дослідження матеріалів справи та без проведення повного аналізу зібраних по справі доказів.

Також в ухвалах апеляційного суду зверталась увага на те, що судом не вирішено питання щодо клопотань підсудних про застосування до них незаконних та недозволених методів слідства, при цьому судом було доручено органу досудового слідства провести перевірку з цих питань, однак рішення за результатами вказаної перевірки в матеріалах справи відсутнє.

Таким чином, під час повторного розгляду справи судом першої інстанції вказівки Апеляційного суду Київської області виконані не були.

Також судом першої інстанції не вирішено клопотання підсудного ОСОБА_2 про заміну захисника, оскільки захисник ОСОБА_7, на думку підсудного, виконував свої обов»язки неналежним чином.

Згідно ст. 367 КПК України, підставами для скасування вироку при розгляді справи в апеляційному суді є, зокрема, однобічність або неповнота судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінально - процесуального закону

Оскільки судове рішення не відповідає вимогам закону, то воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді необхідно вжити заходів до повного, всебічного та об»єктивного розгляду справи, врахувати вказівки Апеляційного суду Київської області, викладені в ухвалах від 30.05.2012, 07.02.2013, ретельно дослідити наявні у справі докази та провести їх аналіз і дати об»єктивну правову оцінку, перевірити доводи, викладені в апеляціях прокурора та засудженого ОСОБА_2 та в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 365, ст. 366 КПК України (в редакції 1960року), колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції зі змінами і доповненнями задовольнити.

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Володарського районного суду Київської області від 03 червня 2013 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

СУДДІ:

___ ______ ___

Свінціцька О.П. Габрієль В.О. Дрига А.М.