Ухвала суду № 37877010, 26.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 листопада 2013 року

справа № 2а-8361/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - не з’явився

відповідача: - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року

у справі № 2а-8361/10/0870

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький сталеливарний завод»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький сталеливарний завод» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000162300/1 від 08.10.2010, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств у сумі 112 029,60 грн., з яких 93 358,00 грн. – основний платіж та 18 671,60 грн. – штрафні санкції.

Позов обґрунтовано тим, що зазначене податкове повідомлення-рішення є таким, що винесено з порушенням норм діючого законодавства, оскільки договори, укладені між позивачем та ТОВ «Метпром-Компані» і ТОВ «Промінтер», направлені на реальне настання наслідків та носили правовий характер. Крім того, зазначені контрагенти позивача зареєстровані у встановленому порядку, мають правову дієздатність та ведуть активну господарську діяльність.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.01.2011 адміністративний позов задоволено.

Постанова суду мотивована недоведеністю матеріалами справи висновків відповідача, викладених в акті перевірки, щодо фіктивності правочинів позивача з контрагентами - ТОВ «Метпром-Компані» та ТОВ «Промінтер».

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а. с. 181), в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду, винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не надано правової оцінки порушенню позивачем ст.4 Закону України «Про металобрухт» та фактам щодо безпідставності формування валових витрат, оскільки в актах прийому-передачі металобрухту , наданих до перевірки, відсутня інформація щодо вибухово-радіаційної безпеки отриманого металобрухту, не зазначена інформація щодо транспортування металобрухту, тари, складських приміщень, навантажувальної та розвантажувальної техніки.

Представники сторін у судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000162300/1 від 08.10.2010, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 112 029,60 грн., з яких 93 358,00 грн. – основний платіж та 18 671,60 грн. – штрафні санкції.

Підставою для прийняття означеного податкового повідомлення-рішення є результати проведеної відповідачем планової виїзної перевірки господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 (акт перевірки №94/23-0/33920601 від 16.07.2010), а також результати розгляду первинної скарги позивача (рішення відповідача про результати розгляду первинних скарг №4608/10/25-002 від 08.10.2010).

Податковим органом встановлено порушення позивачем п.п.5.2.5 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 у сумі 93 583,25 грн.

Такі висновки обґрунтовані фіктивністю (нікчемністю) укладених позивачем правочинів з контрагентами - ТОВ «Метпром-Компані» та ТОВ «Промінтер», оскільки на думку податківців, договори між вказаними суб’єктами господарювання були укладені без мети настання реальних наслідків.

Актом перевірки №94/23-0/33920601 від 16.07.2010 встановлено ненадання ТОВ «Метпром-Компані» та ТОВ «Промінтер» додатків до декларацій з податку на прибуток за періоди 1 квартал 2009 року, 1 півріччя 2009 місяців 2009 року та 1 квартал 2010 року до органів ДПС. Крім того, усі надані вказаними підприємствами декларації з податку на прибуток подані з нульовими показниками.

Відповідач керувався тим, що правочини, які були укладені між позивачем та ТОВ «Метпром-Компані» та ТОВ «Промінтер» не мали правового характеру та не були направленні на настання реальних наслідків для господарської діяльності, оскільки при перевірці зазначених контрагентів було встановлено відсутність виробничих потужностей для виконання умов укладених договорів та первинні документи, за укладеними договорами, не містили всієї необхідної інформації та бути складені з порушенням норм діючого законодавства, що дало відповідачеві підстави вважати договори укладені між позивачем та вказаними контрагентами – фіктивними.

Згідно з документами, наданими до перевірки, а саме: актів прийому-передачі металобрухту відсутня інформація щодо вибухової небезпеки, радіаційної безпеки металобрухту. Не зазначена інформація щодо транспортування металобрухту, тари. Отже податковий орган дійшов висновку, що ймовірні поставки металобрухту здійснені з порушенням ст..4 Закону України «Про металобрухт».

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність віднесення до складу валових витрат товариства витрат з придбання металобрухту за договорами з контрагентами ТОВ «Метпром-Компані» і ТОВ «Промінтер».

З матеріалів справи вбачається, що позивач у періоді, що перевірявся, мав господарські правовідносини з придбання товарів, а саме:

- за договором поставки № 720/06 від 22.03.2006, укладеним з ТОВ «Метпром-Компані» щодо придбання лому та відходів чорних металів (а. с.142);

- за договором поставки № 15/09 від 02.10.2009, укладеним з ТОВ "Промінтер" щодо придбання феросплавів (а. с.168, 169).

Факт виконання вказаних договорів підтверджується наступними документами: видатковими та податковими накладними, актами про походження брухту та відходів виробництва кольорових і чорних металів (щодо ТОВ «Метпром-Компані»), посвідчення якості брухту кольорових і чорних металів (щодо ТОВ «Метпром-Компані»).

Відповідно до пп.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», діючого на час здійснення спірних господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Виходячи із змісту наведених вище документів, складених на підтвердження виконання укладених позивачем з ТОВ «Метпром-Компані» і ТОВ «Промінтер» договорів поставки товару, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Придбаний товар належним чином позивачем оприбуткований, використаний у власній господарській діяльності, що встановлено відповідачем в ході перевірки, підтверджується матеріалами справи.

На момент укладення та реалізації договорів поставки контрагенти позивача ТОВ «Метпром-Компані» і ТОВ «Промінтер» мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством.

Наявними в матеріалах справи первинним документами підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними підприємствами.

Посилання відповідача на той факт, що укладені договори мають ознаки нікчемності, не створюють юридичних наслідків та здійснені без мети настання реальних наслідків не приймається колегією суддів до уваги зважаючи на наступне.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов’язання з поставки товару (металобрухту) не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товарів, виконання робіт відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов’язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Дії позивача та його контрагентів, вчинені на виконання вказаних вище договорів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладені позивачем з ТОВ «Метпром-Компані» і ТОВ «Промінтер» договори не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Колегією суддів встановлено, що укладені позивачем з ТОВ «Метпром-Компані» і ТОВ «Промінтер» договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагентів позивача - ТОВ «Метпром-Компані» і ТОВ «Промінтер», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум валових витрат відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідач, зробивши в акті перевірки висновок про нікчемність правочину, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція про те, що цей правочин очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами, зокрема, рішеннями суду.

Посилання відповідача на факти, виявлені податковим органом та зафіксовані у відповідних актах перевірки ТОВ «Метпром-Компані» і ТОВ «Промінтер», не приймається колегією суддів до уваги, оскільки інформація, що міститься в матеріалах перевірки ТОВ «Метпром-Компані» і ТОВ «Промінтер», за встановлених вище фактичних обставин, не може бути підставою для висновку про недійсність укладених позивачем з вказаними підприємствами правочинів.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації 10.08.2005 №327, акт – це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання.

Фактично в акті перевірки викладаються судження податкового органу щодо наявності з боку платника податків порушень податкового та іншого законодавства. При цьому контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин. Акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій.

Стосовно посилання відповідача на порушення Закону України «Про металобрухт» при здійсненні зазначених вище господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 4 Закону України «Про металобрухт» від 05.05.1999 № 619-XIV визначає порядок здійснення операцій з металобрухтом.

Згідно ч.ч.1, 2, 8-12 ст.4 Закону України «Про металобрухт» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами.

Діяльність, пов'язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством.

Приймання побутового металобрухту від фізичних осіб дозволяється лише при пред'явленні ними документа, який засвідчує особу, та обов'язково оформляється актом приймання. В акті приймання побутового металобрухту від фізичних осіб зазначаються дані документа, який засвідчує особу, та опис металобрухту. Фізичні особи можуть здійснювати операції лише з побутовим металобрухтом.

Приймання промислового брухту у фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, забороняється.

Приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. В акті робиться відмітка про вибухову безпеку, а в разі потреби - про дезактивацію і очищення металобрухту від шкідливих речовин та зазначається рівень дози випромінювання. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до стандартів.

Оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є обов'язковим. Ці документи повинні знаходитися у власника металобрухту та зберігатися протягом одного року.

Зі змісту наведених норми вбачається, що приписи статті 4 Закону України «Про металобрухт» регулюють порядок приймання промислового брухту від фізичних та юридичних осіб, не вимагають зазначення в актах приймання металобрухту інформації щодо транспортування металобрухту і визначає, що ці документи повинні знаходитися у власника металобрухту, яким позивач у даному випадку не являється.

Таким чином, наведені відповідачем обставини не є свідченням порушення Закону України «Про металобрухт» при здійсненні відповідних господарських відносин позивачем з ТОВ «Метпром-Компані» і ТОВ «Промінтер», не можуть бути підставою для визнання перелічених вище договорів поставки недійсними (нікчемними).

Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення відповідних сум до валових витрат з операцій поставки ТОВ «Метпром-Компані» і ТОВ «Промінтер».

Також слід зазначити, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не ставить право платника податку на формування валових витрат в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже, якщо контрагенти позивача по ланцюгу постачання не виконали своїх зобов’язань щодо неподання податкової звітності та сплати податків до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих підприємств і така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Також податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти по ланцюгу постачання, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже, колегія суддів вважає необґрунтованим нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств згідно податкового повідомлення-рішення №0000162300/1 від 08 жовтня 2010 року.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з’ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв’язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року у справі № 2а-8361/10/0870 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко