Ухвала суду № 37876910, 17.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 квітня 2012 рокусправа № 2а-356/09

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Семененка Я.В. Бишевської Н.А.

за участю секретаря судового засідання: Шкуропадська В.М.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольська агропромислова компанія»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року

у справі № 2а-356/09/0870

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольська агропромислова компанія»

до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002722301/0 від 31.12.2008 р.,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелітопольська агропромислова компанія» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області № 0002722301/0 від 31.12.2008.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акта перевірки від 20.11.2008, про складання якого підприємству нічого не відомо у зв'язку з відсутністю перевірки.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2009 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що податковою інспекцією помилково вказана невірна дата акта перевірки, а саме: замість « 24.12.2008» зазначено « 20.11.2008», однак винесеним на його підставі податковим повідомленням-рішенням правомірно донараховані суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з встановленням порушення вимог податкового законодавства.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Мелітопольська агропромислова компанія» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2009 апеляційну скаргу ТОВ «Мелітопольська агропромислова компанія» залишено без розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.10.2009 касаційну скаргу ТОВ «Мелітопольська агропромислова компанія» задоволено. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2009 скасовано та направлено справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

01.11.2011 ТОВ «Мелітопольська агропромислова компанія» подало зміни до апеляційної скарги, у яких зазначає, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Мелітопольська об'єднана державна податкова інспекція Запорізької області керувалась тим, що сума зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15138,00 грн. відшкодована підприємству. Однак, ця обставина не відповідає дійсності. Крім того, вказує, що в ході розслідування кримінальної справи встановлено, що дії керівництва підприємства призвели до не нарахування та несплати до бюджету за 2008-2010 років податку на додану вартість у розмірі 133800,00 грн. З цього приводу податковою вже виносилось податкове повідомлення-рішення, яке оскаржено в судах та залишено без змін. Таким чином, в судовому порядку вже було встановлено зобов'язання ТОВ «Мелітопольська агропромислова компанія» з податку на додану вартість в розмірі 133800,00 грн.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Мелітопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Мелітопольська агропромислова компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 по 30.09.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 30.09.2008, за результатами якої складений акт №1595/23/31670299 від 24.12.2008.

Перевіркою встановлені порушення пп. 3.1.1 п.3.1 ст.3, пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7, пп. 7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 133800,00 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування, що підлягає сплаті на розрахунковий рахунок у сумі 15138,00 грн.

На підставі акту перевірки №1595/23/31670299 від 24.12.2008 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002722301/0 від 31.12.2008, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявленого на рахунок платника податку у банку, в розмірі 15138,00 грн. за лютий 2008 року.

Внаслідок того, що на момент перевірки сума 15138,00 грн. підприємству відшкодована, до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7569,00 грн.

До висновку про завищення ТОВ «Мелітопольська агропромислова компанія» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 15138,00 грн. Мелітопольська об'єднана державна податкова інспекція Запорізької області дійшла, виходячи з наступних обставин.

У період з 01.01.2006 по 30.09.2008 ТОВ «Мелітопольська агропромислова компанія» здійснювались операції з придбання жаток, комплектуючих та запасних частин до них, послуг по механічній обробці запасних частин, інших послуг.

Підприємством не обґрунтовано включено суми податку на додану вартість з операцій отримання товару від ППФ «Гепард» до складу податкового кредиту у зв'язку з тим, що контрагент позивача ППФ «Гепард» здійснював фіктивне підприємництво, внаслідок чого вся його діяльність не була господарською, а всі документи, складені від імені підприємства, не відповідають дійсності та не мають сили.

При цьому податковий орган посилається на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26.05.2008 у справі № 1-468 стосовно гр.. ОСОБА_1 (директор ППФ «Гепард»), якого вказаним вироком засуджено за ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.2 ст.366 КК України.

Посилаючись на вказані обставини, відповідач зазначає, що правочини, укладені ППФ «Гепард», є нікчемними відповідно до ст.215, ч.1 ст.203 ЦК України.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» забороняє включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Порядок складення та видачі податкових накладних визначений п.7.2 ст.7 цього ж Закону. Порядок заповнення податкової накладної затверджений наказом ДПА України від 30.05.97 № 165.

Згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Пункт 1.3 цієї ж статті визначає платника податку як особу, яка згідно з цим Зако ном зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшко дуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податко вого періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. "а" пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередньому періоді постачальникам таких товарів.

Вказана норма закону, окрім умови сплати податку на додану вартість отримувачем (покупцем) товару саме постачальникові (продавцеві) товару, не ставить додаткових умов для отримання покупцем бюджетного відшкодування від'ємного значення, зокрема, не передбачає таку умову, як сплата податку на додану вартість постачальником товару до бюджету.

Виходячи з положень пп.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки. При цьому на позивача обов'язок доведення факту сплати податку на додану вартість до бюджету нормами чинного законодавства не покладається.

Встановлюючи порушення позивачем наведених вище правових норм, податковий орган виходив з того, що вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26.05.2008 у справі № 1-468 гр. ОСОБА_1 - директора ППФ «Гепард» контрагента позивача визнано винними у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 (фіктивне підприємництво), ч. 2 ст. 366 (службове підроблення) Кримінального кодексу України.

Згідно ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26.05.2008 підтверджується, що мале місце діяння щодо фіктивної підприємницької діяльності контрагента позивача ППФ «Гепард» та внесення неправдивих відомості в складені підприємством документи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримував послуги по обробці заготовок у ППФ «Гепард».

На підтвердження взаємовідносин позивача з вказаним підприємством позивачем подані акти звірки взаєморозрахунків, в яких мається посилання на первинні документи (накладні на реалізацію ТМЦ, банківські виписки), оприбуткування послуг та здійснені розрахунки між сторонами (а.с.7-15).

В результаті дослідження вказаних документів, колегія суддів вважає, що ці документи не є первинним в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт здійснення певної господарської операції. Складені позивачем та ППФ «Гепард» акти не відповідають ні суті, ні умовам укладених правочинів.

Інші докази, зокрема, первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій з ППФ «Гепард», відображення цих операцій в бухгалтерському обліку в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладаючи на суб'єкт владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, разом з тим не звільняє позивача від обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, колегія судів вважає, що наявні в матеріалах справи документи не є достатнім доказом для підтвердження факту здійснення позивачем відповідної господарської операції, і як слідство, для внесення відповідних даних до податкового обліку.

Отже матеріалами справи не спростовується висновок податкового органу про завищення ТОВ «Мелітопольська агропромислова компанія» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 15138,00 грн., внаслідок чого відсутні підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0002722301/0 від 31.12.2008.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольська агропромислова компанія» залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2009 у справі № 2а-356/09/0870 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська