Ухвала суду № 37876893, 13.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 року

справа № 2а-0470/4513/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпропетровської митниці на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року у справі №2а/0470/4513/11 за позовом публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» до Дніпропетровської митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування рішень та відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» 18 квітня 2011 року звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської митниці, правонаступником якого є Дніпропетровська митниця Міндоходів (далі - відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області (далі - відповідач-2) згідно якого просить:

- визнати відмову Дніпропетровської митниці, викладену в листі №17-16-2/8330 від 08.11.10р., з питання декларування митної вартості товару на рівні, зазначеному декларантом, неправомірною та скасувати її;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України Криворізької митниці за №113050000/0/00830 від 16.07.10р.;

- визнати рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000610/1 від 16.07.10р. протиправним та скасувати його;

- стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, 1 (код ЄДРПОУ 23928791) на користь позивача (Код ЄДРПОУ 00190905, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47, 50064) шкоду у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 32 278,48 (тридцять дві тисячі двісті сімдесят вісім гривень) 48 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем-1 не дотримано законодавчо встановленої послідовності застосування різних методів оцінки митної вартості товарів, ввезених позивачем. Відповідачем-1 не було враховуючи відсутність обмеження у застосуванні позивачем першого методу визначення ціни товару, встановленого статтею 267 Митного кодексу України. Отже позивач вважає, що визначаючи митну вартість товару за шостим (резервним) методом оцінки, відповідач діяв не у спосіб, що визначений митним законодавством і наслідком протиправності дій відповідача є складення ним картки відмови та рішення оскаржуваних позивачем.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд визнав:

відмову Дніпропетровської митниці, викладену в листі №17-16-2/8330 від 08.11.2010р., з питання декларування митної вартості товару на рівні, зазначеному декларантом, неправомірною та скасував її;

картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України Криворізької митниці за №113050000/0/00830 від 16.07.2010р. неправомірною та скасував її;

рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000610/1 від 16.07.2010р. протиправним та скасував його.

Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача (код ЄДРПОУ 00190905, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47, 50064) шкоду у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 32 278,48 (тридцять дві тисячі двісті сімдесят вісім) грн. 48 коп.

Постанова суду мотивована тим, що оскаржений лист №17-16-2/8330 від 08.11.2010 року відповідача-1 не містить жодного обґрунтування, чому за наданням всіх необхідних та всіх додатково витребуваних документів, неможливо визначити митну вартість товару за першим методом (за ціною угоди). Крім того відповідач-1 не обґрунтував неможливість застосування методів визначення митної вартості, що передують останньому, резервному, методу.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач-1 оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не відповідності висновків суду обставинам справи.

Просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

До апеляційної скарги відповідача-1 своєю заявою приєднався відповідач-2.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу позивач посилаючись на необґрунтованість доводів викладених в апеляційній скарзі просив у її задоволені відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача-1 який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що згідно з зовнішньоекономічним контрактом № 1052-08 від 30 січня 2010 року, закрите акціонерне товариство «Кварц», здійснила поставку позивачу (на момент укладення контракту - відкрите акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат») товару, а саме запасних частин до млина МШЦ, згідно з додатком № 1 до контракту.

В межах даного зовнішньоекономічного контракту позивачем на митну територію України було ввезено вказаний товар та для здійснення його митного оформлення подано вантажну митну декларацію форми МД-2 №113050000/2010/006009 від 16.07.2010 року, в якій визначено вартість товару в розмірі, встановленому зазначеним контрактом та додатком до нього.

Криворізька митниця, правонаступником якої є Дніпропетровська митниця, для підтвердження заявленої митної вартості витребувала у декларанта, додаткові документи згідно з переліком, наведеним в абзаці 4 частини 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року, а саме: прайс-лист фірми - виробника; калькуляцію фірми - виробника; каталоги та прейскуранти товарів; висновки про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

16 липня 2010 року відповідачем-1 прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 13000006/2010/000610/1, на підставі якого 16.07.2010 року оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за №113050000/0/00830, в якому зазначено, що товари не підлягають митному оформленню з причини коригування митної вартості митним органом.

При цьому, при обґрунтуванні вказаного рішення і картки відмови відповідач-1 як на підставу зміни митної вартості товару посилається на Митний Кодекс України, Постанову КМУ №1766 від 20.12.06р. «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», Постанову КМУ №339 від 09.04.08р. «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», цінову інформацію ЄАІС ДМСУ.

Листом №30/16943 від 29.09.2010 позивач на виконання вимог чинного законодавства, в межах строку дії гарантійних зобов'язань, надав митному органу витребувані останнім додаткові документи для підтвердження задекларованої вартості товару, що надійшов на його адресу по контракту і оформлявся під гарантійне зобов'язання підприємства по ВМД №№113050000/2010/006105 20.07.2010, 113050000/2010/006425 від 28.07.2010, 113050000/2010/007140 від 16.08.2010, 0000/2010/008177 від 13.09.2010, а саме: прайс-лист ЗАТ «Кварц», Росія від 18.08.2010; планову калькуляцію на футеровку млина МШЦ 4,0x5,5; лист ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА»від 17.09.2010 №2364; каталог продукції ЗАТ «Кварц».

Відповідь на зазначений лист надійшла 12.11.2010 листом №17-16-2/8330 від 08.11.2010, яким митний орган відмовив позивачу в декларуванні митної вартості товару за ціною угоди (за контрактом), при цьому зазначив, що рішення залишається чинним.

Правомірність та обґрунтованість вказаних дій та рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач-1 приймаючи спірні рішення діяв не на підставі, та не у спосіб, що передбачені митним законодавством України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Приведені вище спірні відносини врегульовано Митним кодексом України 2002 року (далі – МК України), Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 (далі – Порядок).

Відповідно до частини 1 статті 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Стаття 266 МК України містить вичерпний перелік видів та випадків застосування методів визначення митної вартості товарів. При цьому, основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Між тим, такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Однак матеріали справи не містить жодних доказів на підтвердження послідовного застосування відповідачем методів визначення митної вартості товару.

Ані з рішення про визначення митної вартості товарів, ані з інших матеріалів справи також не вбачається відповідних підстав для визначення вартості товарів за резервним методом, а також обґрунтування неможливості застосування попередніх методів в їх послідовності.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про протиправність рішення митниці щодо застосування резервного методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п’яти, як це встановлено частиною п’ятою статті 266 МК, та без обґрунтування неможливості їх застосування.

Верховний Суд України неодноразово висловлював правову позицію у спорах цієї категорії (постанови від 7 лютого 2011 року № 21-76а10 від 3 жовтня 2011 року № 21-42а11), яка полягає, зокрема, у тому, що аналіз норм МК України, а також положень постанов Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" та від 20 грудня 2006 року № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Разом із тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов’язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Крім того колегія суддів критично ставиться до змісту рішення відповідача-1 №113000006/2010/000610/1 від 16.07.10р., оскільки в ньому зазначено лише одне джерело інформації яким відповідач користувався визначаючи митну вартість та не зазначено яка саме цінова інформація та за який період була використана.

У відповідності з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач протягом вказаний обов’язок не виконав та не довів у процесуальний спосіб правомірність ухваленого рішення про визначення митної вартості товарів.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року у справі №2а/0470/4513/11 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 17 березня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко