Ухвала суду № 37876892, 03.07.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 липня 2012 рокусправа № 2а-0870/4201/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Шкуропадська В.М.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - Воронін Ю. Л. (дов. від 09.01.12)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Запорізький рибокомбінат»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2011 року

у справі № 2а-0870/4201/11

за поданням Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області

до відкритого акціонерного товариства «Запорізький рибокомбінат»

про стягнення коштів за податковим боргом,-

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у Запорізькому районі Запорізької області звернулось з адміністративним позовом до Запорізького окружного адміністративного суду, в якому просила стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький рибокомбінат":

- до місцевого бюджету Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області кошти у сумі частини податкового боргу по орендній платі за земельні ділянки з юридичних осіб в Григорівській сільській раді Запорізького району Запорізької області у сумі 29878,39 грн. з рахунків платника податків ВАТ "Запорізький рибокомбінат" у банках, обслуговуючих такого платника податків;

- до місцевого бюджету Малокатеринівської сільської ради Запорізького району Запорізької області кошти у сумі частини податкового боргу по орендній платі за земельні ділянки з юридичних осіб в Малокатеринівській сільській раді Запорізького району Запорізької області у сумі 3803,70 грн. з рахунків платника податків ВАТ "Запорізький рибокомбінат" у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Позовні вимоги обґрунтованим, що ВАТ "Запорізький рибокомбінат" станом на 30.05.2011 має новостворений податковий борг по орендній платі за земельні ділянки з юридичних осіб в Григорівській сільській раді Запорізького району Запорізької області в сумі 29878,39 грн. та в Малокатеринівській сільській раді Запорізького району Запорізької області в сумі 3803,70 грн. Зазначений борг виник внаслідок самостійного визначення ВАТ "Запорізький рибокомбінат" в податкових деклараціях з орендної плати за земельні ділянки на 2011 рік №№ 1893, 1891, 1895 від 28.01.2011, поданих до заявника, та своєчасно не сплаченого зобов'язання за квітень 2011 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.06.2011 адміністративний позов задоволено. Постанову суду мотивовано встановленням наявності у позивача податкового боргу по орендній платі за земельні ділянки з юридичних осіб в Григорівській сільській раді та в Малокатеринівській сільській раді.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову суду, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що суд першої інстанції не врахував відсутності у позивача заборгованості зі сплати орендної плати за землю, який підтверджується наявністю платіжних документів. Крім того, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає, що судове засідання відбулось без участі представників сторін, незважаючи на те, що відповідачем подано клопотання про відкладення судового засідання. Також судове засідання проведено без повного фіксування технічними засобами. При цьому, посилання суду першої інстанції на норми ст.41 КАС України, що у разі відсутності представників сторін у судовому засіданні фіксація технічними засобами не проводиться, є безпідставними в зв'язку з тим, що у спірній правовій ситуації вищу юридичну силу мають норми ст.129 Конституції України.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання позивач повідомлений судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ «Запорізький рибокомбінат» (Орендар) та Запорізькою районною державною адміністрацією (Орендодавець) відповідно до вимог ст.93 ЗК України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про плату за землю» укладені договори оренди № 5102 та № 5103 від 16.09.2011, № 3654 від 01.07.2006 (а.с.20-29), які діяли протягом 2006-2010 років (а. с.24-26; 20; 30).

За умовами договорів оренди № 5102 від 16.09.2006 та № 5103 від 16.09.2006 одержувачем орендної плати є місцевий бюджет Григорівської сільської ради, а договором №3654 від 01.07.2006 одержувачем орендної плати є місцевий бюджет Малокатеринівської селищної ради.

За даними позивача, станом на 30.05.2011 товариство має податковий борг по орендній платі за земельні ділянки з юридичних осіб в Григорівській сільській раді у сумі 176943,34 грн., з яких новостворена заборгованість 29878,39 грн., та в Малокатеринівській сільській раді - у сумі 5761,65 грн., в тому числі новостворений податковий борг у сумі 3803,70 грн.

Новостворений податковий борг виник внаслідок несплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за квітень 2011 року у повному обсязі, самостійно нарахованих відповідачем сум по податковим деклараціям орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на 2011 рік №№ 1891, 1893, 1895 від 28.01.2011, наданих до ДПІ у Запорізькому районі (а. с.21-23, 27-29, 17-19 відповідно).

Податковий орган у позовній заяві посилається на порушення позивачем положень Податкового кодексу України.

Так, з 01.10.2011 відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.

Підпунктом 166.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п.49.2 ст.49 ПК України).

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1 ст.57 ПК України).

Згідно п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У відповідності до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене та те, що суми податкового зобов'язання позивачем самостійно визначались у поданих ним податкових деклараціях на 2011 рік №№ 1891, 1893, 1895 від 28.01.2011, дані податкові зобов'язання є узгодженими, оскільки податковим (звітним) місяцем в цьому випадку є квітень 2011 року, і тому ВАТ «Запорізький рибокомбінат» повинно було сплатити орендну плату за користування земельною ділянкою до 30.05.2011 включно.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що обставини, які зумовили звернення заявника до суду із цим поданням виникли з 0 год. 00 хв. 31.05.2011.

Також з матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Запорізькому районі надсилались відповідачу та отримувались останнім перша податкова вимога від 09.06.2009 № 1/151 (а.с.15) та друга податкова вимога від 28.07.2009 № 2/212 (а. с.16), доказів скасування яких товариством суду не надано.

Ці податкові вимоги направлялись податковим органом на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000, яким регулювався порядок адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів) на час виникнення податкового боргу ВАТ «Запорізький рибокомбінат», тобто до 01.01.2011.

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що податковий борг у товариства виник ще в 2009 році і до цього часу не переривався.

Пунктом 59.5. ст.59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з п.87.2 ст.87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п.41.5 ст.41 ПК України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Згідно п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Вказаною нормою встановлено право податкового органу змінювати цільове призначення платежів платника податку за наявності у такого платника податкового боргу.

Наведеним спростовуються доводи скаржника про не взяття судом першої інстанції факту сплати орендної плати за землю за квітень 2011 року, яка підтверджується платіжними документами (№ 871 від 17.05.2011 на суму 3803,70 грн. за договором № 3654 від 01.07.2006; № 869 від 17.05.2011 на суму 20256,46 грн. за договором № 5102 від 16.09.2006; № 870 від 17.05.2011 на суму 9621,93 грн. за договором № 5103 від 16.09.2006 - а.с.189, 191, 193), оскільки нормою п.87.9 ст.87 ПК України встановлено право податкового органу змінювати цільове призначення платежів платника податку за наявності у такого платника податкового боргу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ДПІ у Запорізькому районі.

При цьому, колегією суддів не приймаються до уваги посилання скаржника на те, що засідання відбулось без участі представників сторін, зокрема, в зв'язку з тим, що представник позивача надав заяву про відкладення судового засідання, яке було призначене на 03.06.2011, через те, що уповноважена відповідачем особа не мала можливості прийняти участі у судовому засіданні.

Положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачені різні інструментарії захисту порушеного права та законних інтересів, зокрема, надання до суду письмових пояснень та документальних доказів. Отже, навіть за раптову хворобу представника відповідача, можливість надання до канцелярії суду письмових пояснень та документальних доказів чи навіть документальних доказів без письмових пояснень, які б спростовували доводи позивача та підтвердили відсутність у товариства податкового боргу була наявна у ВАТ "Запорізький рибокомбінат".

Також не приймаються колегією суддів до уваги доводи відповідача про те, що судове засідання було проведено без повного фіксування технічними засобами, і посилання суду першої інстанції на норми ч.1 ст.41 КАС України на те, що у разі відсутності представників сторін у судовому засіданні фіксація технічними засобами не проводиться, є безпідставними в зв'язку з тим, що у спірній правовій ситуації вищу юридичну силу мають норми ст.129 Конституції України.

Колегія суддів зауважує, що у даному випадку при здійсненні адміністративного судочинства спеціальними є норми Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, ч.1 ст.41 КАС України, положення якої визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 08.12.2011 № 16-рп/2011.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Запорізький рибокомбінат» залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.06.11 у справі № 2а-0870/4201/11 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко