Ухвала суду № 37876337, 10.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2013 р. справа № 2а/0470/7732/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року у справі №2а/0470/7732/12 за позовом комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» 11 липня 2012 року звернулось до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби згідно якого просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003071501 від 27.06.2012 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем при винесенні оскаржуваного повідомлення-рішення застосовано норми закону, який втратив чинність, а також порушено строки накладених штрафних санкцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача від 27.06.2012 року №0003071501.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки відповідачем порушено 1095 денний термін для визначення суми грошових зобов'язань платника податків.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована доводами відповідача про те, що судом першої інстанції не вірно застосовано п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5, п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та порушено статі 11,69,71 та 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем складено акт камеральної перевірки податкової звітності позивача з податку на прибуток № 1527/144/151/03342573 від 8 червня 2012 року (а.с. 9-10).

В акті перевірки зазначено, що перевіряємим періодом є 2006 рік, І квартал 2007 року, 2007 рік, І квартал 2008 року, проте, у висновках акту встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за період 2008-2010 років.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення

форми "Ш" № 0003071501 від 27.06.2012 року, відносно позивача на суму 4 256 655,14 грн. (а.с. 7).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи перевіряємим періодом є 2006 рік, І квартал 2007 року, 2007 рік, І квартал 2008 року, однак відповідачем встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за період 2008-2010 років.

З 1 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, з 01.01.2011 року Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Закон України "Про систему оподаткування" втрачають чинність.

Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи те, що правовідносини, щодо наслідків неподання податкової звітності юридичною особою виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що в даному випадку слід застосовувати також норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закону України «Про систему оподаткування».

Статтею 17 Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було визначено підстави та розміри нарахування штрафних санкцій за порушення платниками податків податкового законодавства.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Аналогічний строк давності був визначений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», де вказано, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що відповідачем 8 червня 2012 року при проведенні перевірки податкової звітності позивача за період 2006 рік, І квартал 2007 року, 2007 рік, І квартал 2008 року, було порушено 1095 денний термін для визначення суми грошових зобов'язань платника податків. Висновки в акті перевірки щодо порушень суб'єктом господарювання термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток за період з 2008 по 2010 рік, не можуть розглядатись судом як доказ правомірності прийняття відносно позивача податкового повідомлення-рішення, оскільки відповідачем проводилась перевірка саме за: 2006 рік, І квартал 2007 року, 2007 рік, І квартал 2008 року, у зв'язку з чим, виявлення фактів правопорушень по іншим періодам не можуть використовуватись для винесення рішення суб'єкта владних-повноважень, оскільки такі дії відповідача не узгоджуються з нормою статті 19 Конституції України та виходять за межі його компетенції.

Крім того суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення судом першої інстанції норм статей 11,69,71 та 86 Кодексу адміністративного судочинства України при прийнятті оскаржуваної постанови, оскільки відповідачем в апеляційній скарзі не вказано в чому саме полягає неправильність рішення суду та які докази не було витребувано чи не досліджено судом при розгляді даної справи. При цьому, відповідачем до суду апеляційної інстанції не надано нових доказів по справі, які не досліджувалися судом першої інстанції у зв'язку необґрунтованим відхиленням їх судом першої інстанції або обґрунтованим ненаданням їх до суду першої інстанції відповідачем.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року у справі №2а/0470/7732/12 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Повний текст ухвали виготовлений 5 листопада 2013 року.