Ухвала суду № 37876323, 26.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2013 р. справа № 1170/2а-983/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року у справі № 1170/2а-983/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рос Агро» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рос Агро» 22 березня 2013 року звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, згідно якого, просить суд визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000052360 від 19.08.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Пік» (далі - СТОВ «Пік»), викладені у акті №78/23-6/31308597 від 02.08.2011 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача №0000052360 від 19.08.2011 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість у розмірі 109704 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 109703 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки, про недодержання позивачем вимог частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 ЦК України в момент вчинення правочину з СТОВ «Пік», який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним. Крім того відповідач зазначає, що вході судового розгляду справи документально не підтверджено факт наявності у СТОВ «Пік» сої у кількості 164,557 тон для її подальшого продажу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування

податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових витрат в деклараціях з податку на прибуток по взаємовідносинам з СТОВ «Пік» за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт №78/23-6/31308597 від 02.08.2011 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.198.3, 198.6, ст.198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість по загальній декларації на загальну суму 109 703 грн., в т.ч. за березень 2011 року в сумі 109 703 грн.;

- ст. 203, п. 1, п.2, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Рос-Агро» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги), по вказаних правочинах, не були передані в порушення статей 662, 655 та 656 ЦК України (а.с. 28-33).

Згідно акту перевірки відповідач вважає, що позивачем безпідставно сформовано податкові зобов'язання за березень 2011 року в сумі 109 703 грн. (а.с. 93-106), оскільки вказані податкові накладні виписані СТОВ «Пік», у липні 2011 року на суму 662 890,58 грн., за господарською операцією, яка здійснена позивачем на підставі нікчемного правочину, без мети реального настання правових наслідків, так як згідно даних акту Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції від 10.06.2011 року за №14/23-10/31709708 "Про результати планової виїзної перевірки сільськогосподарського ТОВ «Пік» у СТОВ «Пік» станом на 01.03.2011 року не рахувалося на обліку залишків сої, що свідчить про неможливість реалізації цього товару позивачу.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052360 від 19.08.2011 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 109 703 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн. (а.с. 13).

За результатами адміністративного оскарження вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем та СТОВ «Пік» укладено договір поставки сільськогосподарської продукції в асортименті № 26/03-1 від 26.03.2011 року (а.с. 45) предметом якого згідно специфікації до нього є поставка товару - сої у кількості 164,557 тон вартістю 333,33 грн. без ПДВ (а.с. 46). Згідно видаткової накладної № РН 0000015 від 28.03.2011 року та акта приймання-передачі від 28.03.2011 року СТОВ «Пік» передало позивачу вказаний товар (а.с. 47,48). Поставка зазначеного товару підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 50-57). Оплата вартості придбаного товару позивачем підтверджується банківською випискою (а.с.132).

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції у позивача є необхідні трудові ресурси, наявна автотехніка для перевезення зазначеного вантажу та приміщення для її зберігання. (а.с. 115-123,136). Факт реалізації сої позивачу, також підтверджується показаннями свідка - директора СТООВ «Пік» ОСОБА_1 якого було допитано судом першої інстанції.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та СТОВ «Пік», оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що придбавши товар, для використання у власній господарській діяльності, та сплативши його вартість, у т.ч. ПДВ у вартості товару, позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів, до складу податкового кредиту підприємства відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України.

Щодо доводів відповідача, які ґрунтуються на даних акта Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції від 10.06.2011 року за №14/23-10/31709708 "Про результати планової виїзної перевірки сільськогосподарського ТОВ «Пік» відносно того, що у СТОВ «Пік» станом на 01.03.2011 року не рахувалося на обліку залишків сої, що свідчить про неможливість реалізації цього товару позивачу. Суд апеляційної інстанції зауважує на наступному, згідно даних акту №78/23-6/31308597 від 02.08.2011 року, податковим органом було встановлено, що СТОВ «Пік» зазначений товар - сою у кількості 164,557 тон, згідно податкової накладної № 16/2 від 28.03.2011 року, було придбано у СВ ЗАТ «Росагро» (а.с. 30 зв.с.). Таким чином зазначені в акті перевірки обставини не відображення у бухгалтерського обліку СТОВ «Пік» залишків сої не є визначальним для встановлення товарності господарської операції.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, який відхилив доводи відповідача з приводу нікчемності угоди, укладеної позивачем з СТОВ «Пік», враховуючи те, що при визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України якими визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року у справі № 1170/2а-983/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.А. Проценко

Повний текст ухвали виготовлений 21 жовтня 2013 року.