Ухвала суду № 37871192, 17.02.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 248/4517/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1058/2014

Головуючий у 1 інстанції Сидорова М.В.

Доповідач Папоян В.В.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Біляєвої О.М.

суддів: Папоян В.В., Мальованого Ю.М.,

при секретарі: Саєнко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» та ОСОБА_1 на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 17 грудня 2013 року по справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа Орган Опіки та піклування Харцизької міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача на обґрунтування якого зазначав, що між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DOXCGA40000075 від 18 липня 2007 року, за яким останній отримав кредит в розмірі 21 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18 липня 2017 року. В забезпечення зобов'язання за цим кредитним договором між банком та відповідачами укладено договір іпотеки за яким ними передано в іпотеку квартиру. За умовами кредитного договору повернення суми кредиту повинно здійснюватися щомісячними платежами, але позичальником зазначені зобов'язання не виконуються. В результаті чого виникла заборгованість за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, за відсотками за користування кредитом, по комісії та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в загальній сумі 31 082, 93 доларів США, що еквівалентно 248 352 грн. 61 коп. Просив суд звернути стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки та виселити відповідачів з квартири.

Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 17 грудня 2013 року позов задоволено частково. Звернуто стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки у сумі 29 045,28 доларів США , що еквівалентно 232 071 грн. 78 коп., яка складається з 19 499,66 доларів США (еквівалент - 155802, 28 коп.) - заборгованості за кредитом, 6959,28 доларів США (еквівалент - 55 604, 65 грн.) заборгованість за процентами, 287,70 доларів США (еквівалент 2298,72 грн.) - заборгованість за комісією, 2298,64 долара США (18366,13 грн.) - пеня. В задоволені решти вимог відмовлено

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду змінити, задовольнивши позов в частині стягнення пені у повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд не мав права застосовувати наслідки спливу позовної давності до вимог про стягнення пені та повинен був визначити суму пені, в рахунок погашення якої звертається стягнення, в повному обсязі заявленому банком.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити ПАТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі. На обґрунтування посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що висновки суду не відповідають встановленим по справі обставинам. Позивачем не надано належних доказів щодо отримання відповідачем кредитних коштів.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи своєї апеляційної скарги підтримав та заперечував проти доводів апеляційної скарги іншої сторони.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні апеляційного суду доводи своєї апеляційної скарги підтримали, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Інші особи, які приймають участь по справі у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами про отримання судових повісток. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги. Позивачем рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виселення не оскаржується.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, рішення суду підлягає залишенню без змін, з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини по справі і надані сторонами докази та правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ст.ст. 1054, 1049 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правоприємником якого є ПАТ «КБ «ПриватБанк») та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DOXCGA40000075 від 18 липня 2007 року відповідно до якого останній отримав кредит у сумі 21 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18 липня 2017 року.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами кожного місяця, яка складається із заборгованості за кредитним договором, відсотків, комісії та інших витрат за договором. Боржником зобов'язання за кредитним договором не виконуються та має місце заборгованість за кредитним договором у сумі 31 082, 93 доларів США, що еквівалентно 248 352 грн. 61 коп. У тому числі: заборгованість за кредитом у сумі 19499,66 доларів США, заборгованість за відсотками у сумі 6959,28 доларів США, заборгованість за комісією у сумі 287,70 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань у сумі 4336,29 доларів США.

20 липня 2007 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором був укладений договір іпотеки, який посвідчено нотаріально, відповідно до якого останні передали в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 16.7.1 договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором , вони не будуть виконані.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки за умовами договору та вимог ст.12, ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», про порушення іпотекодавцем зобов'язань, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, то у позивача виникло право вимагати стягнення суми заборгованості за кредитним договором і вимоги про звернення її стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню з урахуванням строку позовної давності на застосуванні якого наполягав відповідач.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги позивача, що відсутні підстави для застосування строку позовної давності для стягнення пені так як ч. 2 ст. 258 ЦК України визначено, що для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена позовна давність в один рік. Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові З матеріалів справи убачається, що з позовом до суду позивач звернувся 31 травня 2013 року, тобто поза межами строку позовної давності, та відсутні підстави для його поновлення, а тому позовні вимоги щодо стягнення пені за період до 31 травня 2012 року задоволенню не підлягають.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача щодо ненадання належних доказів про отримання позичальником грошових коштів оскільки вони спростовуються матеріалами справи, у тому числі, копіями кредитного договору, меморіальних ордерів, відомостями про часткову сплату відповідачем щомісячних платежів за кредитним договором з яких убачається, що між сторонами виникли правовідносини щодо виконання зобов'язання, та цей факт є доведеним.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, стосовно неправомірного збільшення з боку позивача розміру відсоткової ставки за кредитним договором оскільки відповідно до ст.ст. 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору які визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та підписаний сторонами договір свідчать про узгодження усіх істотних умов договорів укладених між ними.

Відповідно до п 6.2, 6.4, 6.9 укладеного між сторонами кредитного договору передбачено обставини за якими банком може здійснюватися зміна відсоткової ставки та її розмір. Таким чином, з урахуванням положень ст. ст.627, 628 ЦК України такі умови договору є домовленістю сторін і є принципом свободи договору.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо неповідомлення відповідача про зміну відсоткової ставки оскільки на виконання вимог договору банком на адресу позичальника направлено повідомлення від 27 травня 2013 року № Э.DO.0.0.0.0/14-1490 про зміну відсоткової ставки. Та з наданого позивачем розрахунку убачається, що підвищення відсоткової ставки відбулося з липня 2013 року. На час розгляду справи відсутнє судове рішення про визнання неправомірним дій банку щодо збільшення відсоткової ставки за період починаючі з липня 2013 року.

Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно невірного визначення розміру заборгованості апеляційним судом не приймаються оскільки відповідно до ст. 10 ЦПК України одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін та згідно ст.. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог. Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження своїх заперечень. Доводи відповідача спростовуються матеріалами справи.

Решта доводів апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» та ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 17 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: