Рішення № 37868507, 17.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25626/13 17.03.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (відповідач-1), Малого приватного підприємства "Таврія" (відповідач-2)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 Публічного акціонерного товариства "Кредобанк"

про визнання недійсним договору іпотеки

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Корабельнікова Н.О.

від відповідача 1: Яценко О.С. (за довіреністю №132 від 24.12.2013);

від відповідача 2: не з'явилися.

від третьої особи: не з'явилися.

В судовому засіданні 17 березня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

30.12.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (відповідач-1), Малого приватного підприємства "Таврія" (відповідач-2) про визнання недійсним договору іпотеки

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/25626/13, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 Публічне акціонерне товариство "Кредобанк". Розгляд справи призначено на 29.01.2014.

У судове засідання, призначене на 29.01.2014, з'явилися представники позивача та відповідача 1 надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представником відповідача 1 через канцелярію Господарського суду міста Києва надано відзив на позовну заяву.

Представники відповідача 2 та третьої особи в судове засідання не з'явилися, причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2014 відкладено розгляд справи на 03.03.2014 на підставі ст. 77 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2014 продовжено строк розгляду спору на 15 днів. Відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 17.03.2014.

В судове засідання, призначене на 17.03.2014 з'явилися представники позивача та відповідача 1, надали клопотання про долучення документів до матеріалів справи, усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представники відповідача 2, третьої особи в судове засідання не з'явилися, причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача-1, суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.01.2008 між Малим приватним підприємством «Таврія» (далі за текстом - МПП «Таврія») та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі за текстом - ПАТ КБ «Надра») було укладено кредитний договір про надання кредитної лінії з вільним режимом користування №804/24/01/2008/840-К/33, відповідно до якого ПАТ КБ «Надра» встановлює ліміт заборгованості за кредитною лінією у сумі, яка не може перевищувати 2 200 000,00 грн.

Позивач зазначає, що в якості забезпечення виконання позичальником зобов'язання за вищезазначеним кредитним договором між ПАТ КБ «Надра» та МПП «Таврія» було укладено Договір іпотеки №1 від 24.01.2008.

Позивач наголошує на тому, що всупереч умов Договору, МПП «Таврія» передало в наступну іпотеку майно, яке вже знаходилось в іпотеці ПАТ КБ «Надра», без згоди ПАТ КБ «Надра», що є підставою для визнання Договору недійсним.

ПАТ КБ «Надра» вважає, що Договір іпотеки від 09.02.2009, укладений між МПП «Таврія» та ПАТ «Кредобанк» є недійсним з огляду на наступне.

В позовній заяві позивач наголошує на тому, що шляхом шахрайських і незаконних дій, посадові особи МПП «Таврія» навмисно ввели в оману другу сторону за оскарженим Договором іпотеки - ВАТ «Кредобанк», а саме своїми незаконними діяннями сприяли факту вилучення запису про обтяження майна, яке знаходиться в іпотеці ПАТ КБ «Надра» з реєстру іпотек, та передання даного майна, яке знаходиться ПАТ КБ «Надра» в наступну іпотеку ПАТ «Кредобанк», без відома ПАТ КБ «Надра».

На підставі вищезазначеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд визнати недійсним Договір іпотеки, укладений між МПП «Таврія» та ПАТ «Кредобанк» від 09.02.2009.

Не погоджуючись з обставинами, викладеними в позовній заяві, керуючись правом, наданим чинним законодавством, відповідач-1 звернувся до суду з відзивом, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідач-1 зазначає, що 09.02.2009 між МПП «Таврія» та ПАТ «Кредобанк» (правонаступник ТОВ ФК «Приватні Інвестиції») було укладено Кредитний договір №2 і з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між сторонами 09.02.2009 укладено Договір іпотеки, відповідно до якого предметом іпотеки є комплекс нежитлових будівель та споруд: літ. «А», «а1», «а2», «а3», «а4», «а5», «а6», «а7» - пекарня, ганки, заг. пл. 507,6 кв. м; літ. «Б» - навіс; літ. «В» - навіс; літ. «Г», «Г2», «Г3» - склад, ганок, навіс, заг. пл.. 330,5 кв. м; літ. «під Г», «Г1» - підвал, вхід в підвал, заг. пл. 332,4 кв. м; літ. «Д» - олійниця, заг. пл.. 263,6 кв. м; №І - вимощення; №1-4 - огорожі та споруди, що знаходиться за адресою: Херсонська обл., Нововоронцовський район, селище Нововоронцовка, вул. Остапа Вишні, буд. 3. Відповідач-1 зазначає, що зазначений договір зареєстровано в реєстрі за №335, та нотаріусом накладено заборону відчуження вказаного у договорі нерухомого майна до припинення договору іпотеки, про що здійснено запис №336 в Державному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна.

Крім того, відповідач-1 наголошує на тому, що факт чинності договору іпотеки від 09.02.2009 між МПП «Таврія» та ПАТ «Кредобанк» підтверджується постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 у справі №5015/4302/12.

Відповідач-1 вказує на те, що на час укладання договору іпотеки від 09.02.2009 не існувало будь-яких обтяжень та записів в Державному реєстрі іпотек щодо вказаного нерухомого майна, а Львівським апеляційним господарським судом встановлено, що вказаний договір не підпадає під термін «наступна іпотека».

З огляду на вищезазначене відповідач-1 вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як відомо з матеріалів справи 24.01.2008 між ВАТ КБ «Надра» (банк) та МПП «Таврія» (позичальник) було укладено Кредитний договір про надання кредитної лінії з вільним режимом кредитування №804/24/01/2008/840-К/33.

Предметом цього договору є порядок та умови надання банком позичальнику кредитних коштів в межах відкритої кредитної лінії (п.1.1. вказаного Договору).

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України, визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 754 Цивільного кодексу України передбачено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно з ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, і правила про яку встановлюються законом.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

24.01.2008 між ВАТ КБ «Надра» (іпотекодержатель) та МПП «Таврія» (іпотекодавець) було укладено Договір іпотеки №1 (далі за текстом - Договір іпотеки) в якості забезпечення виконання позичальником зобов'язання за вищезазначеним кредитним Договором.

Відповідно до п.1.1. Договору іпотеки, іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору, цим передає у іпотеку, а іпотекодержатель приймає у іпотеку предмет іпотеки.

Розділом 3 Договору іпотеки визначено обмеження відносно розпорядження предметом іпотеки, серед яких зокрема іпотекодавець згоден з тим, що протягом дії цього Договору він не має права вчиняти чи опосередковано сприяти вчиненню таких дій (в тому числі укладати відповідні правочини), як передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку.

З матеріалів справи вбачається, що 09.02.2009 між ВАТ «Кредобанк» (Іпотекодержатель) та МПП «Таврія» (Іпотекодатель) було укладено Договір іпотеки.

Відповідно до п.1.1. Договору іпотеки від 09.02.2009 цей Договір забезпечує виконання зобов'язань іпотекодавця (МПП «Таврія») та вимог іпотекодержателя за Кредитним договором №2 від 09.02.2009, який укладено між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі.

Статтею 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Крім того, згідно з Постановою №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012, а саме п.34, відповідно до прямої вказівки закону (стаття 12 Закону України «Про іпотеку») окремі правочини щодо іпотечного нерухомого майна, вчинені без згоди іпотекодержателя, можуть бути визнані недійсними за позовом іпотекодержателя. Так, правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що передача майна в наступну іпотеку відповідно до Договору від 09.02.2009 без згоди ПАТ КБ «Надра», як то передбачено умовами Договору іпотеки та нормами чинного законодавства України, є підставою для визнання такого Договору недійсним (Договору від 09.02.2009).

Також, суд наголошує на наступному.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Згідно з Вироком Бериславського районного суду Херсонської області у справі №652/266/13-к від 13.06.2013, що набрав законної сили, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 28 - ч.1 ст. 366, ч.2 ст.28 - ч.2 ст. 222, ч.2 ст.28 - ч.4 ст. 358 Кримінального кодексу України, ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 28 - ч.1 ст.366, ч.2 ст.28 - ч.2 ст. 222, ч.2 ст.28 - ч.4 ст.358 Кримінального кодексу України.

Вказаним Вироком встановлено наступне.

« 24.01.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та МПП «Таврія» в особі уповноваженої особи ОСОБА_3 укладено кредитну угоду №804/24/01/2008/840-К/33 та перераховано кошти в сумі 2200000 гривень, які на виконання умов вказаного кредитного договору банкові не повернуто, внаслідок чого ВАТ КБ «Надра» спричинено збитків у великих розмірах на суму 2200000 гривень.

Крім того, 09.02.2009 року, ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4, знаходячись у приміщенні Нововоронцовської державної нотаріальної контори, яка знаходиться за адресою: Херсонська область, смт. Новоронцовка, вулиця Гагаріна, 16, надав нотаріусу завідомо підробний офіційний документ - лист ВАТ КБ «Надра» від 09.02.2009 року про виконання МПП «Таврія» кредитних зобов'язань за кредитним договором №804/24/01/2008/840-К/33 від 24.01.2008 року та звільнення у зв'язку з цим від заборони об'єкту нерухомості - пекарні за адресою: АДРЕСА_1, виготовлений за допомогою комп'ютерного обладнання.

Нотаріус, будучи необізнаною про злочинні наміри ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на підставі вказаного завідомо підробленого документу, вилучила зазначений об'єкт нерухомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, чим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунули перешкоди й створили умови для передачі зазначеного майна в наступну іпотеку іншому кредитору без відома іпотекодержателя - ВАТ КБ «Надра».

Статтею 230 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У відповідності до п.3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, ненадання технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі).

Таким чином, укладений 09.02.2009 договір іпотеки між МПП «Таврія» та ПАТ «Кредобанк» є недійсним також з огляду на те, що посадові особи МПП «Таврія» своїми незаконним діяннями сприяли факту вилучення запису про обтяження майна, яке знаходиться в іпотеці Пат КБ «Надра» з реєстру іпотек, що підтверджується вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 13.06.2013, який набрав законної сили.

Законодавець встановлює, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України), а відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Постановою пленуму Верховного суду України № 9 від 6 листопада 2009 року зазначено, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено, у зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205- 210, 640 ЦК тощо).

Крім того, враховуючи вищезазначене, суд наголошує, що обставини, викладені у відзиві є такими, що не відповідають обставинам справи, а також спростовуються матеріалами, зокрема доведені у судовому порядку вироком вироку Бериславського районного суду Херсонської області від 13.06.2013.

Також, посилання відповідача на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 у справі №5015/4302/12 є недоцільними, оскільки висновки в цій постанові були зроблені без врахування вироку Бериславського районного суду Херсонської області від 13.06.2013 стосовно посадових осіб МПП «Таврія» - ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем належними доказами доведено порушення відповідачами умов Договору та норм чинного законодавства, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме договір іпотеки від 09.02.2009, укладений між МПП «Таврія» та ПАТ «Кредобанк» підлягає визнанню недійсним.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1 147,00 грн. відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача-2, з урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі та оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 25, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір іпотеки від 09.02.2009, укладений між Малим приватним підприємством «Таврія» (74200, Херсонська обл., смт. Нововоронцовка, вул. Степова, буд. 22-А, код ЄДРПОУ 14129039) та Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862).

3. Стягнути з Малого приватного підприємства «Таврія» (74200, Херсонська обл., смт. Нововоронцовка, вул. Степова, буд. 22-А, код ЄДРПОУ 14129039) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, к/р 32002180102 в ГУ НБУ по м. Києву та області, код ЄДРПОУ 20025456) судовий збір у сумі 1 147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту рішення - 24.03.2014.

Суддя Ю.В. Цюкало