Рішення № 37868509, 12.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24125/13 12.03.14За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідан"

Про стягнення 55 980,00 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Коноваленко Є.Л. - представник (дов. № 196-108/КР від 03.01.2013)

Від відповідача Маковій В.Г. - представник (дов. № 673 від 24.12.2013)

Суть спору:

Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" заявлений позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідан" про стягнення 55 980, 00 грн.

Ухвалою суду від 12.12.2013 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 910/24125/13 та призначено розгляд справи на 27.12.2013.

Розпорядженням В.о. голови Господарського суду міста Києва від 27.12.2013 справу було передано в провадження судді Куркотовій Є.Б., в зв'язку з перебуванням судді Прокопенко Л.В. у відпустці.

Ухвалою від 27.12.2013 суддя Куркотова Є.Б. прийняла справу до свого провадження та призначила розгляд справи на 28.01.2014.

У зв'язку з виходом судді Прокопенко Л.В. з відпустки, розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 08.01.2014 справу було передану для розгляду судді Прокопенко Л.В.

Ухвалою від 08.01.2014 суддя Прокопенко Л.В. прийняла справу до свого провадження.

22.01.2014 відділом діловодства суду отримано від представника відповідача відзив на позовну заяву.

В судове засідання 28.01.2014 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 28.01.2014 представник відповідача з'явився, заперечив проти позовних вимог.

В судовому засіданні 28.01.2014 оголошена перерва до 04.02.2014.

В судовому засіданні 04.03.2014 оголошено перерву до 12.03.2014.

В судове засідання 12.03.2014 представник позивача з?явився, просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

В судове засідання 12.03.2014 представник відповідача з?явився, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 12.03.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно платіжного доручення №70 від 15.12.2010 позивач перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 55 980,00 гривень, із зазначенням у якості призначення платежу оплата авансу за придбання матеріалів згідно договору підряду № 50/12-10 від 14.12.2010, згідно рахунку № 247 від 14.12.2010 з ПДВ 20% - 9 330,00 грн.

Позивач листом №196-16550/КР від 18.11.2013 звернувся з вимогою до відповідача про повернення грошових коштів в розмірі 55980,00 гривень. Докази направлення такого листа на адресу відповідача наявні в матеріалах справи.

Відповідач зазначає що ним було підписано 2 примірники договору № 50/12-10 та передано позивачу. Після виконання робіт позивачу також було передано Довідки про вартість виконаних робіт по договору № 50/12-10 та акти приймання виконаних робіт. Вищезазначені документи передавав представник відповідача Бабій О.М.

За умовами проекту договору відповідач зобов'язався на власний ризик та власними силами виконати у відповідності до умов договору та затвердженої кошторисної документації повний комплекс робіт з монтажу новорічної святкової ілюмінації по вул.. Хрещатик від Бессарабської площі до Європейської площі в м. Києві, а позивач здійснити приймання та сплатити вартість виконаного підрядником комплексу робіт та використаних при цьому матеріалів, комплектуючих виробів та обладнання.

Відповідно до п. 2.2 проекту договору до початку робіт позивач перераховує на розрахунковий рахунок відповідача аванс у розмірі 55 980,00 грн.

Оскільки позивачем договір не було підписано, він вважає, що грошові кошти у розмірі 59 980,00 грн. було перераховано на користь відповідача помилково без належної правової підстави, з огляду на що звернувся до суду.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Загальний порядок укладення господарських договорів врегульований ст.181 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. ч.1-8 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Беручи до уваги викладене, як визначено ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. В той же час допускається укладення господарських договорів у так званий спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що відповідач зробив пропозицію позивачу укласти договір № 50/12-10 від 14.12.2010, а позивач, сплативши аванс за договором, у розумінні ч. 1 ст. 181 ГК України, ч. 2 ст. 642 ЦК України прийняв пропозицію та підтвердив прийняття до виконання замовлення, що свідчить про укладення договору поставки у спрощений спосіб.

При цьому, за приписами ч. 3 ст. 642 ЦК України особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Оскільки у розумінні ст. ст. 640, 642 ЦК України, ст. 181 ГК України прийняття пропозиції з боку позивача виражене у формі вчинення дій з виконання договору, то в силу ч. 3 ст. 642 ЦК України позивач міг відкликати пропозицію до моменту або в момент одержання відповідачем суми попередньої оплати за договором. Однак позивач протягом встановленого строку не вчинив відповідних дій, у зв'язку з чим відповідь про прийняття пропозиції є такою, що не відкликана позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Заперечення позивача проти підписання договору № 50/12-10 судом до уваги не приймаються, оскільки свідченням існування проекту зазначеного договору є зміст призначення платежу, що зазначено в платіжному дорученні про перерахування грошових коштів, в якому містилося посилання на конкретну дату та номер правочину.

Таким чином, судом встановлено, що позивач вчинив дії, направлені на укладення саме умов договору № 50/12-10 від 14.12.2010 року, запропонованого відповідачем, оскільки: у платіжному дорученні №70 від 15 грудня 2010 року є посилання саме на договір із номером №50/12-10 від 14.12.2010, в той же час суду не надано доказів укладення між цими ж сторонами інших договорів із такими ж реквізитами та сплачена сума попередньої оплати у розмірі 55 980,00 гривень відповідає умовам ціни саме договору №50/12-10.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. При цьому, можливість застосування зазначених наслідків не перебуває у залежності від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій.

Згідно із ч. 2 ст. 1214 ЦК України означений законодавчий припис у повній мірі стосується і грошових коштів, які є видом майна у розумінні ст.177 цього Кодексу.

Виходячи із змісту наведених положень, можливість реалізації зазначеного кондиційного зобов'язання (зобов'язання із безпідставного придбання або збереження майна) вимагає наявності наступної сукупності умов: збільшення (набуття) майна у набувача (або збереження такого майна) з одночасним зменшенням майна у потерпілого у відповідному розмірі (або не збільшення такого майна); збільшення (збереження) майна у набувача за рахунок потерпілого; первісна відсутність правових підстав для збільшення (збереження) майна у набувача, або відпадіння таких підстав у подальшому.

Беручи до уваги викладене, доводи позивача про набуття відповідачем грошових коштів без достатньої правової підстави не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи, оскільки перерахування коштів в розмірі 55 980,00 грн. позивачем здійснено за наявності правової підстави - в якості передоплати за договором № 50/12-10 від 14.12.2010. Зазначене виключає витребування майна в порядку ст. 1212 ЦК України як безпідставно набутого, що зумовлює відмову у задоволенні пред'явленого позову.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені обставини справи та чинне законодавство, оцінивши подані докази, заслухавши доводи та заперечення сторін, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 69, 77, 78, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. В задовленні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.03.2014

Суддя Л.В. Прокопенко