Постанова № 37863105, 20.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15358/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Савченко А.І.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя : Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Горячевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» та ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.13р. у справі №826/15358/13-а за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання незаконною реєстрації та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду та з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати незаконною реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2; зобов'язати відповідача-1 скасувати запис від 07.09.11р. про реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_2 та зобов'язати відповідача-2 скасувати реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 на підставі мирової угоди від 22.07.11р. та зареєструвати право власності на зазначену квартиру за позивачем.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.13р. адміністративний позов задоволено частково: визнано незаконною реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, проведену реєстратором КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 07.09.11р.

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою в частині задоволених позовних вимог, відповідач - 1 та третя особа - 1 подали апеляційні скарги, у яких просили суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянти мотивують тим, що реєстрація права власності на спірну квартиру була здійснена у відповідності до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно та проведення державної реєстрації прав на майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02р. №7/5, на підставі правовстановлюючого документа - ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.07.11р., якою затверджено мирову угоду між позивачем та третьою особою, за умовами якої позивач передала третій особі право власності на квартиру та не заперечувала щодо оформлення і реєстрації такого права, а відтак відсутні підстави вважати порушеним право позивача у сфері публічно-правових відносин.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив доводи апеляційних скарг.

Представники відповідача - 2 та третьої особи -2 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційні скарги відповідача-1 та третьої особи-1, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, за результатами розгляду цивільної справи №2-1438-11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання, припинення шлюбних відносин та поділ майна, Васильківським міськрайонним судом Київської області постановлено ухвалу від 22.07.11р., якою затверджено мирову угоду, укладену 19.07.11р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

За умовами мирової угоди, відповідно до її пунктів 3,4 ОСОБА_3 передає ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 разом із встановленими щодо неї обтяженнями для забезпечення кредитних зобов'язань, що існують відповідно до кредитного договору від 20.06.07р. №2709/0607/88-203, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Сведбанк» (до реорганізації АКБ «ТАС-Комерцбанк») у повному обсязі, та не заперечує проти передачі, оформлення та реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ОСОБА_2, у свою чергу приймає в особисту приватну власність вказану квартиру із встановленими щодо неї обтяженнями для забезпечення кредитних зобов'язань, що існують відповідно до кредитного договору від 20.06.07р. №2709/0607/88-203, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Сведбанк» (до реорганізації АКБ «ТАС-Комерцбанк») у повному обсязі.

Дана ухвала набрала законної сили, сторонами не оспорювалась, що не заперечують учасники процесу.

На підставі зазначеної ухвали та заяви ОСОБА_2, реєстратором БТІ 07.09.11р. проведено державну реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2

Задовольняючи адміністративний позов в частині, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV та Тимчасового положення № 7/5, реєстратор БТІ при здійсненні реєстрації речових прав на нерухоме майно не встановлював відповідність заявлених прав і поданих третьою особою - 1 документів та не взяв до уваги той факт, що на підставі договору іпотеки на зазначене нерухоме майно накладено заборону відчуження, інформація про яку внесена до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає відсутніми правові підстави для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

У даному випадку, відсутні правові підстави для висновку, що реєстраційними діями порушені права позивача.

Так, відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Підстави припинення права власності перелічені у ст. 346 Цивільного кодексу України.

За вимогами ч. 1 ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV).

Отже, державна реєстрація права власності на нерухоме майно не є сама по собі підставою для виникнення чи припинення права власності, а є фіксацією таких фактів.

Як зазначалось вище, відповідно до мирової угоди, затвердженої судом, у позивача припинилось право власності на квартиру, тоді як у ОСОБА_2 таке право виникло.

За змістом ст.175 Цивільного процесуального кодексу України, мирова угода є договором, який укладається для врегулювання спору шляхом взаємних поступок.

Мирова угода укладається з урахуванням загальних правил вчинення правочинів та характеру угоди. Мирова угода укладається в письмовій формі і нотаріального посвідчення не потребує, навіть якщо стосується нерухомого майна. Саме тому мирова угода може використовуватися як альтернатива замість оформлення договорів з нерухомістю.

Отже, уклавши угоду, яку затвердив суд, сторони визначили свої права та обов'язки на предмет майна, яке поділили.

Відповідно до п.11 додатку 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445 (чинного на час виникнення права та його реєстрації), ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно

За наведених обставин та правових норм, відсутні правові підстави для висновку про те, що реєстрація права власності на квартиру порушує права позивача.

Доводи позивача про те, що ОСОБА_2 не виконує грошових зобов'язань, що випливають з кредитного договору, забезпеченого іпотекою (квартирою) - не заслуговують на увагу та не можуть бути правовою підставою для визнання протиправною державної реєстрації прав на квартиру за ОСОБА_2

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном; поняття «обтяження для забезпечення кредитних зобов'язань» наведене у мировій угоді не є тотожним обов'язку виконання грошових зобов'язань за кредитним договором. З умов мирової угоди, затвердженої судом, не вбачається, що перехід права власності на квартиру від позивача до ОСОБА_2 відбувається за умови виконання ним грошових зобов'язань за кредитним договором.

Отже, відсутні підстави для висновку про порушення прав позивача, тим більше, що як свідчать обставини справи, а саме: інформація з Державного реєстру іпотек та відомості з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 17.06.13р. (а.с. 170-173, том 1) вказана квартира є об'єктом обтяження за договором іпотеки від 20.06.2007 року.

Відповідно до пунктів 1, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання

З огляду на викладене, колегія суду дійшла висновку про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.13р. у справі №826/15358/13-а в частині задоволених позовних вимог та ухвалення у цій частині нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.195, 196, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційні скарги Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» та ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.13р. у справі №826/15358/13-а - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.13р. у справі №826/15358/13-а в частині задоволених позовних вимог - скасувати та у цій частині прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.13р. у справі №826/15358/13-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Романчук О.М.

Пилипенко О.Є.

Повний текст постанови складений та підписаний: 24.03.14р

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.