Ухвала суду № 378578, 02.11.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

02.11.2006№К-6816/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

ЛанченкоЛ.В.,  Маринчак Н.Є.,  Усенко Є.А.,  Шипуліної Т.М.

при секретарі: Міненко О.М.

за участі представника відповідачаШкодича Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва на рішення Господарського суду м.Києва від09.02.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від24.05.2005 по справі№29/508

за позовом    Дочірнього підприємства «Мілкіленд Україна»

до                    Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

про                 визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач (ДП«Мілкіленд Україна») звернувся до суду із позовними вимогами до ДПІ у Печерському районі м.Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Господарського суду м.Києва від09.02.2005, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від24.05.2005 по справі№29/508, позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва від13.09.2004 №0000992308/1, в іншій частині позовних вимог провадження у справі припинено. Стягнено з Відповідача на користь Позивача судові витрати у сумі 101,50грн.

Відповідач (ДПІ) звернувся до суду із касаційною скаргою, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, і просить судові рішення скасувати.

В обґрунтування Скаржник зазначає ст.9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004рік» та наказ ДПА України №63 «Про затвердження змін до податкової звітності з податку на додану вартість». Та вказує, оскільки на момент перевірки заявлена Позивачем у травні 2004року сума експортного відшкодування у розмірі2388122грн. відшкодована Позивачу у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, і оскільки встановлена недостовірна сума у розмірі176265грн., тому на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» сума штрафних санкцій за завищення Позивачем отриманого експортного відшкодування з ПДВ складає17626,50грн. Правомірність своїх дій ДПІ обґрунтовує абз.3 п.8.6 ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо відповідальності платників податку за недостовірність розрахунку експортного бюджетного відшкодування.

Позивач (ДП«Мілкіленд Україна») надав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначає, що спірна сума у розмірі 176265грн. була перенесена із суми експортного відшкодування до суми бюджетного відшкодування і що ніяким чином не змінює суми відшкодування. А оскільки податкове зобов'язання відсутнє, тому ДПІ не мало правових підстав для нарахування штрафних санкцій за порушення такого зобов'язання.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанції, пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами – ДПІ провела позапланову документальну перевірку Позивача щодо достовірності заявленого до відшкодування податку на додану вартість за період за квітень, травень2004року, про що складено Акт від13.08.2004 №107/23-8/7-24255176 та прийнято податкові повідомлення-рішення від13.08.2004 №0000992308/0 про податкове зобов'язання по ПДВ у розмірі 193891,50грн., у тому числі за основним платежем – 176265грн., за штрафними (фінансовими) санкціями-17626,50грн.

Податкове повідомлення-рішення оскаржувалось в адміністративному порядку, яке в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 176265грн. було скасовано, в іншій частині залишено без змін. На підставі даного рішення ДПІ прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000992308/1 від13.09.2005, яким ДП визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 17626,50грн.

Підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень стали наступні обставини.

04.09.2003 Позивач, як Продавець, уклав контракт №234 з ТОВ«Еллада та партнери» на поставку продуктів харчування, який за ВМД експортований на протязі травня2004року.

13.08.2004 Позивач, як Продавець, уклав контракт №7-СОМ з ТОВ«Бека» на поставку молочної продукції. За вантажно-митною декларацією (ВМД) Позивачем експортовано сухе молоко знежирене на загальну суму162340,35грн., оплата за яке надійшла 29.06.2004.

ДПІ при перевірці визначилось, що сума експортного відшкодування за вказаними контрактами становить 22511857грн., а за даними підприємства – 2388122грн. – різниця складає 176265грн.

А сума з податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов’язань протягом наступних трьох звітних періодів за результатами перевірки складає 232545грн., а за даними підприємства - 56280грн., різниця складає - 176265грн.

В силу пп.6.5. ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу зменшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).

Суд першої інстанції, посилаючись на п.6.4, п.6.5 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000992308/0 від13.08.2004 правомірно визнав зазначене рішення відкликаним і відповідно провадження у справі припинено на підставі ст.80 п.1-1 ч.1 ГПК України (відсутній предмет спору), із чим погодився суд апеляційної інстанції.

З нарахуванням податкових зобов'язань у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, визначених податковим повідомленням-рішення №0000992308/1 від13.09.2004, суди не погодились виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки - для перевірки Позивачем надано оригінали п'ятого основного листа вантажної митної декларації форми МД-2, на яких митним органом здійснено запис про фактичний вивіз експортованих товарів за межі митної території України, засвідчених підписом відповідальної особи та гербовою печаткою митного органу.

При цьому судами встановлено і Відповідачем не заперечується, що Позивачем подано до ДПІ декларацію з ПДВ за травень2004року разом з розрахунком експортного відшкодування, відповідно до якого Позивачем визначено суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного періоду у загальному розмірі 2444402грн., у тому числі 2388122грн. - сума бюджетного відшкодування, яка може бути відшкодована платнику протягом 30 календарних днів від дати подання цієї декларації та 56280грн. - залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних періодів.

А згідно з п.8.6 ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі, коли платник податку не подає розрахунок експортного відшкодування у встановлені строки, експортне відшкодування не надається, а суми такого відшкодування враховуються у розрахунку зобов'язань такого платника податку з податку майбутніх податкових періодів.

Отже, необхідно погодитись із висновком судів, що оскільки оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від13.09.2004 №0000992308/1, яким Позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції в сумі17626,50грн., не визначено суму податкового зобов'язання, тому вказане податкове повідомлення-рішення прийнято ДПІ неправомірно.

Таким чином суди правомірно встановили, що відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про систему оподаткування» зміна податкових ставок та механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. І відповідно вірно визначились, що податкове зобов'язання з ПДВ Позивачу, визначене на підставі ст.9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004рік», як такі, що не відповідають нормам Конституції та законодавству з питань оподаткування.

Із зазначеним висновком суд касаційної інстанції погоджується повністю, так як суди правильно встановили та визнали доведеними обставини справи, дослідили докази та ухвалили рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судові рішення не підлягають скасуванню, касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м.Києва від09.02.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від24.05.2005 по справі№29/508 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                            О.В.Карась

Судді:                                                                        Л.В.Ланченко

                                                                                  Н.Є.Маринчак

                                                          Є.А.Усенко

                                                          Т.М.Шипуліна