Ухвала суду № 378746, 07.11.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

КОПІЯ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 листопада 2006 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Співака В.І.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.,

Заїки М.М.,

при секретарі Дашківській О.Є.,

за участю представника відповідача Сластьоненко С.В.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на рішення господарського суду Полтавської області від 09.12.2004р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.02.2005р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю«СІМО» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.12.2004р. було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СІМО» (далі ТОВ «СІМО») до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі ДПІ у м. Полтаві) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.08.2004р. № 0000052600/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 19 131, 00грн. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 20.08.2004р. № 0000052600/0. Стягнуто з ДПІ у м. Полтаві на користь ТОВ «СІМО» 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.02.2005р. апеляційну скаргу ДПІ у м. Полтаві було залишено без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 09.12.2004р. залишено без змін.

ДПІ у м. Полтаві подала касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 09.12.2004р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.02.2005р.скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При розгляді справи судами було встановлено, що за результатами позапланової документальної перевірки ТОВ „СІМО” щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2001р. по 01.10.2003р. було складено акт № 1/д/22542687/35-30-006 від 17.01.2004р. та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. ДПІ у м. Полтаві посилалося на заниження позивачем бази оподаткування по податку на додану вартість за період червень-липень 2003р., впродовж якого ТОВ „СІМО” займалося оптовою торгівлею будівельними матеріалами.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість” обєктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Згідно п 4.1 статті 4 вищевказаного Закону база оподаткування операції з продажутоварів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Оподатковані операції повинні бути підтверджені відповідними платіжними документамита первинною бухгалтерською документацією.

Відповідно до ч. 2 п.п 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого проводиться відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Статтею 7 вищевказаного Закону передбачено, що до податкового кредиту включаються будь-яки витрати по сплаті податку, які підтверджено податковим накладними чи митними деклараціями.

Отже суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що укладені між ТОВ „СІМО” та контрагентами договори та специфікація до них свідчать лише про наміри сторін.Суми, отримані позивачем від контрагентів за продану продукцію, підтверджуються податковими накладними, складеними відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. З отриманих сум позивачем було сплачено податок на додану вартість, що не заперечується ДПІ у м. Полтаві. Оскільки надходження сум, з яких сплачувався податок на додану вартість, підтверджується накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей, податковими накладним, реєстрами платежів та виписками з рахунку позивача, посилання ДПІ у м. Полтаві на результати зустрічних перевірок є безпідставними.

Таким чином судами першої та апеляційної інстанції правова оцінка обставин по справі дана вірно, а томукасаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 212, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 09.12.2004р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.02.2005р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю«СІМО» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.І.Співак

Судді С.В. Білуга

О.І. Гаманко

А.Ф. Загородній

М.М. Заїка

Згідно з оригіналом Суддя С.В. Білуга