Ухвала суду № 37854154, 12.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/783/13-а

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

Суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області про захист порушених прав,-

В С Т А Н О В И В:

04 березня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області (далі-відповідач, ВДВС), у якому просила захистити порушені права шляхом скасування Постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.01.2013 року ВП №36221056; скасування Постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.01.2013 року ВП №36221291; скасування Постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.01.2013 року ВП №36221999; закриття виконавчого провадження від 02.01.2013 року ВП №36221056 відкритого на підставі вимоги про сплату боргу за №42 від 09 листопада 2010 року відносно ОСОБА_1; закриття виконавчого провадження від 02.01.2013 року ВП №36221291 відкритого на підставі вимоги про сплату боргу за №382 від 31 січня 2011 року відносно ОСОБА_1; закриття виконавчого провадження від 02.01.2013 року ВП №36221999 відкритого на підставі вимоги про сплату боргу за №209 від 15 травня 2012 року відносно ОСОБА_1

В обґрунтування позову зазначалося, що вимоги УПФУ про сплату недоїмки не є виконавчими документами відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а тому прийняття ВДВС постанов про відкриття виконавчого провадження на підставі вказаних вимог УПФУ суперечать вимогам діючого законодавства. Вказані обставини є підставою для скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень та, як наслідок, їх закриття.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити її вимоги.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження в зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV (далі - Закон України №606-XIV) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до п.1 ст. 1 Закону України №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ч.1 ст. 2 Закону України №606-XIV).

Частиною 2 ст. 17 Закону України №606-XIV, передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

У відповідності до п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-VІ (далі - Закон України №1058-VІ) у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року №121/2001.

Згідно зі ст.1 Положення про Пенсійний фонд України, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі є органом виконавчої влади, який здійснює повноваження, покладені на нього п.12 Прикінцевих положень Закону України №1058-VІ, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 01.03.2001 року №121/2001.

Згідно ч.1-3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-VІ (далі - Закон України №1058-VІ), який діяв на момент надсилання вимог про сплату боргу № 42, № 382, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон України №2464-VI) недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, УПФУ було прийнято декілька вимог про сплату ОСОБА_1 недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема вимога від 09.11.2010 року №42 на суму 695,46 грн., вимога про сплату боргу від 31.01.2011 року № 382 на суму 719,34 грн., вимога про сплату боргу від 15.05.2012року № 209 на суму 4 010,30 грн. (а.с. 6-8).

Частиною 4 статті 25 Закону України №2464-VI передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України №2464-VI, вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України №606-XIV, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Судом встановлено, що на підставі заяви Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі про виконання вказаних вимог державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Білозерського управління юстиції були прийняті постанови від 02.01.2013 року ВП № 36221056, ВП № 36221291, ВП № 36221999 про відкриття виконавчого провадження щодо виконання вимоги № 42 від 09.11.2010 р. про стягнення зі ОСОБА_1 на користь УПФУ боргу у сумі 695,46 грн.; № 382 від 31.01.2011р. про стягнення зі ОСОБА_1 на користь УПФУ боргу у сумі 719,34 грн.; № 209 від 15.05.2012р., про стягнення зі ОСОБА_1 на користь УПФУ боргу у сумі 4010,30 грн.

Стаття 25 Закону України № 606-XIV встановлює, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідно до ст. 106 Закону України № 1058-VІ та ст. 25 Закону України № 2464-VI прийняті УПФУ вимоги про сплату заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за своїм правовим призначенням та змістом, а також з урахуванням положень Закону України № 606-ХIV є виконавчими документами, які підлягають виконанню органами державної виконавчої служби.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що спірні вимоги УПФУ повністю відповідають вимогам ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», а тому відкриття відповідачем виконавчого провадження на підставі вказаних вимог Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі є правомірним. При цьому, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не встановлено пропуску строку пред'явлення таких документів до виконання або їх пред'явлення до виконання не до відповідного органу державної виконавчої служби.

Вирішуючи питання про правомірність твердження позивача про відсутність повноважень у державної виконавчої служби щодо здійснення заходів примусового стягнення несплачених внесків, нарахованих фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності з посиланням на ч.15 ст. 106 Закону України №1058-IV, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Згідно положень абз .2 і 3 ч.15 ст.106 Закону України №1058-IV фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами державної виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються. Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.

Аналіз зазначених положень ч.15 ст.106 Закону України №1058-IV свідчить про те, що вони стосуються не суми недоїмки, а саме фінансової відповідальності за її несплату, яка може бути застосована до фізичної особи підприємця у вигляді штрафу чи пені на підставі Закону України №1058-IV, у вигляді штрафу на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення та у вигляді штрафу на підставі Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо вимоги позивача про закриття виконавчих проваджень від 02.01.2013 року ВП №36221056, ВП№36221291, ВП№36221999 відкритих на підставі вимог про сплату боргу за №42 від 09.11.2010р.; № 382 від 31.01.2011 р.; №209 від 15.05.2012р. відносно ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно виходив з вже встановленої правомірності відкриття виконавчого провадження на підставі вимог управління Пенсійного фонду України у Білозерському районі №42 від 09.11.2010 р., №382 від 31.01.2011 р., №209 від 15.05.2012 р..

З урахуванням викладеного висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 є правильним.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов