Ухвала суду № 37846496, 06.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/39194/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 06.02.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційні скарги Прокуратури Київської області, Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011

у справі № 2а-4002/10/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Термінал

„Автологістика"

до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської

області

за участю Прокуратури Київської області

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Термінал „Автологістика" звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про скасування рішення податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області №0000502300/0 від 14.05.2009.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції Прокуратура Київської області оскаржила їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2008 та складено акт № 219/23/33512918 від 05.05.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000502300/0 від 14.05.2009, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 838465 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", завищено заявлену у податкових деклараціях з податку на додану вартість за листопад та грудень 2007 року сум до бюджетного відшкодування у розмірі 838465 грн.

Позивачем проводились будівельно-монтажні роботи на виконання договору генерального підряду на проведення проектно - будівельних робіт № 6/1-07 від 01.09.2007, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Термінал" Автологістика" (замовник) та відкритим акціонерним товариством „Київське АТП 13061"(генпідрядник).

Згідно умов цього договору замовник доручає, а генпідрядник виконує будівельні роботи по влаштуванню площадки під стоянку легкових автомобілів в розмірі 40000 кв. м. в с. Пилиповичі Бородянсьгого районі Київської області відповідно до проектно-кошторисної документації.

Генпідрядником будівельно-монтажних робіт є відкрите акціонерне товариство „Київське АТП - 13061".

Для проведення робіт генпідрядником були залучені субпідрядні організації, однією з яких було приватне підприємство „Будівельна інвестиційно-технічна компанія", яка, в свою чергу, залучала інші субпідрядні організації, однією з яких було приватне підприємство промислова група „Агрозембуд".

Постановою Господарського суду Херсонської області №11/322-АП-08 від 05.06.2008 визнано недійсними з моменту державної реєстрації установчі, реєстраційні та первинні бухгалтерські документи ПППФ „Агрозембуд", а актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №12317/10/29 від 27.06.2008 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ПППФ „Агрозембуд" з 28.10.2005.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Закон України „Про податок на додану вартість" не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від фактичної сплати сум податку на додану вартість до бюджету іншим платником податку - постачальником товару, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок в судовому процесі не спростована.

З урахуванням принципу персональної відповідальності підстави для позбавлення такого платника права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у зв'язку з невиконанням іншими платниками податку - постачальниками по ланцюгу - покладеного на них законом обов'язку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) відсутні.

Враховуючи це, доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів про наявність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування.

Суд зазначає, що господарські операції позивача з вищевказаним контрагентом не суперечать актам цивільного законодавства, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що проведення таких не відповідає дійсним намірам сторін і, що спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами.

Судами попередніх інстанцій досліджено первинні бухгалтерські документи. На момент здійснення оспорюваних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та перебував на податковому обліку як платники податків, в тому числі податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Прокуратури Київської області, Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 у справі № 2а-4002/10/1070 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Прокуратури Київської області, Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 у справі № 2а-4002/10/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко